Рішення № 136549443, 02.04.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/42/26

Провадження №2/333/1817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12Г, код ЄДРПОУ: 00032129), третя особа Перша Запорізька державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.3в, код ЄДРПОУ: 02884115) про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа Перша запорізька державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.07.1988 р. №1-3066, виданого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою.

У 2024 році позивач звернувся до нотаріуса з метою проведення державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Під час перевірки відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нотаріусом було виявлено наявність обтяжень у вигляді заборони на відчуження вказаного житлового будинку, а саме: реєстраційні номера обтяжень №2088251 та №2113672.

05.11.2024 р. Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом, на запит ОСОБА_1 , було надано відповідь №3063/01-16, відповідно до якої підставою обтяження №2088251 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (об`єкт обтяження) є Договір застави, посвідчений Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 01.01.1989 р., де стороною є ОСОБА_2 (власник); підставою обтяження №2113672 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (об`єкт обтяження) є Договір застави, посвідчений Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 18.05.1989 р., де стороною є ОСОБА_3 (власник).

29.11.2024 р. Першою запорізькою державною нотаріальною конторою було надано відповідь №3063/01-16, у якій зазначено, що згідно з письмовим реєстром нотаріальної контори щодо заборон відчуження житлових будинків, квартир та іншого нерухомого майна, а також арештів, накладених судовими та слідчими органами у 19851989 роках, міститься запис №61 про накладення заборон №15459 та №16514 від 19.05.1989 р. Вказані заборони були накладені на підставі повідомлення б/н від 18.05.1989 р. Комунарського відділення Ощадбанку м. Запоріжжя на ім`я ОСОБА_1 щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 3 000,00 рублів строком на 5 років.

Отже, відповідно до отриманої інформації, було встановлено, що обтяження на нерухоме майно накладалися на підставі договорів застави, пов`язаних із позикою, отриманою позивачем у Комунарському Ощадбанку м. Запоріжжя. Проте, позивач повністю погасив зазначену позику ще у 1989 р., строк дії обтяжень був 5 років, тобто до 1994 року.

Факт погашення боргу підтверджується тим, що починаючи з 1989 р. від Банку не надходило жодних претензій чи вимог про сплату боргу, не ініціювалися судові справи та відповідні виконавчі провадження.

Наявність зазначених архівних записів щодо заборони відчуження нерухомого майна, яке належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, позбавляє реалізації його прав як власника.

На підставі викладеного, позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за обтяженнями №2088251 та №2113672.

Ухвалою суду від 19.01.2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

22.01.2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що АТ «Ощадбанк» не є належним відповідачем у справі. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування кредитних або інших правовідносин між АТ «Ощадбанк» та позивачем.

Згідно інформації що є в базах даних, які знаходяться у ведені підрозділів центрального апарату АТ «Ощадбанк», у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні невиконані кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк», які могли привести до внесення запису про обтяження прав або майна позивача у 1997 або 2005 році.

Крім того, в реєстрах заставленого майна АТ «Ощадбанк», станом на дату подання цього відзиву, відсутня інформація щодо перебування будь-якого нерухомого майна, яке належить позивачу в заставі банку.

Позивачем не надано доказів, що між ним та відповідачем існують будь-які правовідносини, які б могли бути порушені банком. АТ «Ощадбанк» не входить до кола суб`єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не може відповідати за внесення записів про обтяження на нерухоме майно. Таким чином, вважають, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки доказів того, що учасником спірних правовідносин є АТ «Ощадбанк» - відсутні. У зв`язку з викладеним просять відмовити у задоволені позовних вимог.

17.02.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, згідно з якими спірні заборони були накладені саме в інтересах установи «Ощадбанку», як кредитора з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики.

У подальшому відповідна банківська установа зазнала організаційно-правових перетворень, а її правонаступником є АТ «Державний ощадний банк України», що підтверджується наступним: Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за № 2-К у відповідності зі Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за № 4, «Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР», з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в «Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України». Розпорядженням № 106/99-рп Президента України від 20.05.1999 року та постановою №876 Кабінету міністрів України від 21.05.1999 року, «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

02.06.2011 р. внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне». Постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищенаведеного слідує, що як з моменту створення системи Ощадбанків, так і до сьогоднішнього часу, такі відносяться до державних банків, а відповідач АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником відповідного банку України, який видав позику ОСОБА_5 та в інтересах якого було накладено заборону на майно.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, останній надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4 до зали судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі представника АТ «Ощадбанк».

Представник Першої запорізької державної нотаріальної контори Нестеренко О. до зали судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без їх участі.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.07.1988 р. №1-3066, виданого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою.

У 2024 році позивач звернувся до нотаріуса з метою проведення державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Під час перевірки відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нотаріусом було виявлено наявність обтяжень у вигляді заборони на відчуження вказаного житлового будинку, а саме: реєстраційні номера обтяжень №2088251 та №2113672.

Згідно відповіді Запорізького обласного державного нотаріального архіву №1430/01-17 від 05.11.2024 року, що підставою обтяжень:

-№ 2088251 на майно: будинок: АДРЕСА_2 (об`єкт

обтяження) є Договір застави, посвідчений Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою 01.01.1989 року (дата виникнення), де стороною за договором є ОСОБА_2 (власник);

-№ 2113672 на майно: будинок: АДРЕСА_2 (об`єкт

обтяження) є Договір застави, посвідчений Другою запорізькою державною нотаріальною конторою 18.05.1989 року (дата виникнення), де стороною за договором є ОСОБА_3 (власник).

Зі змісту відповіді Першої запорізької державної нотаріальної контори №3063/01-16 від 29.11.2024 р. вбачається, що згідно з письмовим реєстром нотаріальної контори щодо заборон відчуження житлових будинків, квартир та іншого нерухомого майна, а також арештів, накладених судовими та слідчими органами у 19851989 роках, міститься запис №61 про накладення заборон №15459 та №16514 від 19.05.1989 р. Вказані заборони були накладені на підставі повідомлення б/н від 18.05.1989 р. Комунарського відділення Ощадбанку м. Запоріжжя на ім`я ОСОБА_1 щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 3 000,00 рублів строком на 5 років.

Таким чином, встановлено, що обтяження на нерухоме майно накладалися на підставі договорів застави, пов`язаних із позикою, отриманою позивачем у Комунарському Ощадбанку м. Запоріжжя.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач повністю погасив зазначену позику у 1989 р., строк дії обтяжень накладався на 5 років, тобто до 1994 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Під час судового розгляду встановлено, що на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , накладено два обтяження, а саме:

-№2088251; зареєстровано: 15.06.2005 р. за №208851 реєстратор: Запорізький обласний нотаріальний архів; підстава обтяження: договір застави, Шоста запорізька нотконтора; об`єкт обтяження: будинок: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівна дата: 30.07.1997, дата виникнення: 01.01.1989; № реєстра: 16514-101; тип обтяження: заборона (архівний запис);

-№2113672; зареєстровано: 15.06.2005 р. за №2113672 реєстратор: Запорізький обласний нотаріальний архів; підстава обтяження: договір застави, Друга запорізька нотконтора; об`єкт обтяження: будинок: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_3 ; додаткові дані: архівна дата: 23.07.1997, дата виникнення: 18.05.1989; № реєстра: 15459-93.

Позивач повністю погасив вказану позику, жодних вимог, претензій чи судових спорів від банку після 1989 р. не надходило, що свідчить про відсутність будь-якої непогашеної заборгованості.

Зазначене підтверджено також і самим відповідачем. Так, у відзиві представник АТ «Ощадбанк» Тихонов В.В. вказав про те, що згідно інформації, що є в базах даних, які знаходяться у ведені підрозділів центрального апарату АТ «Ощадбанк» у ОСОБА_1 відсутні невиконані кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк», які могли привести до внесення запису про обтяження прав або майна позивача у 1997 або 2005 роках.

Отже, ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання перед відповідачем АТ «Ощадбанк», про що свідчить відсутність будь-яких майнових претензій зі сторони банку до нього, у зв`язку з чим відпали умови, на підставі яких було накладено обтяження.

Відповідно до інформації Першої запорізької державної нотаріальної контори №3063/01-16 від 29.11.2024 р., запис №61 про накладення заборон №15459 та №16514 від 19.05.1989 р. внесений на підставі повідомлення б/н від 18.05.1989 р. Комунарського відділення Ощадбанку м. Запоріжжя на ім`я ОСОБА_1 щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 3 000,00 рублів строком на 5 років.

Не заслуговують на увагу доводи банку про відсутність порушення ним прав позивача, оскільки обтяження на майно ОСОБА_1 було накладено за повідомленням Ощадбанку, а отже після усунення підстав, які стали наслідком накладення обтяження на майно боржника, банк повинен був направити державному реєстратору повідомлення про припинення обтяження.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Матеріали справи підтверджують, що позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_7 , однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через наявність записів про обтяження нерухомого майна.

Враховуючи наявність накладених обтяжень на майно та відсутність підстав, які би виправдовували обмеження права власності позивача, неможливість скасування заборони на нерухоме майно в позасудовому порядку, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування таких обтяжень із виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження.

Керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391, 1216, 1218, 1220, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 1-13, 18, 43, 49, 76, 77-81, 89, 95, 228, 229, 235, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12Г, код ЄДРПОУ: 00032129), третя особа Перша Запорізька державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.3в, код ЄДРПОУ: 02884115) про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 , за наступними обтяженнями:

-реєстраційний номер обтяження 2088251, зареєстрований 15.06.2005 р. за №208851,

реєстратор: Запорізький обласний нотаріальний архів; підстава обтяження: договір застави, Шоста запорізька нотконтора; об`єкт обтяження: будинок: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівна дата: 30.07.1997, дата виникнення: 01.01.1989, № реєстру: 16514-101; тип обтяження заборона (архівний запис);

-реєстраційний номер обтяження 2113672, зареєстрований 15.06.2005 р. за №2113672,

реєстратор: Запорізький обласний нотаріальний архів; підстава обтяження: договір застави, Друга запорізька нотконтора; об`єкт обтяження: будинок: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_3 ; додаткові дані: архівна дата: 23.07.1997, дата виникнення: 18.05.1989, № реєстру: 15459-93.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.04.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод