Ухвала суду № 136549216, 13.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/855/26

ун. № 759/1742/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080003475 від 01.12.2025 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч.2 ст.307 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , в обґрунтування якого прокурор зазначає про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1,3,5 ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , та які не зменшились. На думку прокурора жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор просив подане клопотання задовольнити з викладених у ньому підстав.

Захисник, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив про те, що ризики заявлені у клопотанні необґрунтовані, просив зменшити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу до мінімального розміру.

Дослідивши подане клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Статтею 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Ухвалою суду від 16.03.2026 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено до 14.05.2026, а також визначено розмір застави у межах 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн., з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи стадію судового провадження (дослідження доказів), завершити судовий розгляд кримінального провадження не вбачається можливим.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до наступних висновків.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людину, згідно якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи репутацію обвинуваченого, його вік, майновий та сімейний стан, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд вважає, що існує висока ймовірність того, що ОСОБА_3 з метою уникнення покарання може переховуватися від суду, оскільки у останнього відсутні міцні соціальні зв`язки та достатні стримуючі фактори. При цьому, до обставини, яка збільшує ризик втечі, безумовно належить військова агресія рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.

Враховуючи фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які наразі не допитані судом, з метою примусити їх змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який розлучений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, існує ймовірність вчинення ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення.

Такими чином, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для продовження строку запобіжного заходу, продовжують існувати, не зменшились та виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.

Судом не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доцільним залишити без змін попередньо визначений розмір застави у розмірі 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб та обсяг обов`язків, пов`язаних з її внесенням. Підстави для зменшення розміру застави відсутні.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.177,ст.178, ст. 183, ст.194, ст.331, ст. 369, ст.372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11 липня 2026 року, та утримувати його в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Строк дії ухвали визначити до 11 липня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 14.05.2026.

Суддя ОСОБА_1