Рішення № 136549054, 22.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/4960/22

пр. № 2-др/759/73/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Біляку М.О.,

розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , треті особи: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Пісківської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2022 адвокат Студзінський М.А., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернуся до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , складений 26.03.2021, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №8-298.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2022 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В.

Ухвалою від 13.05.2022 позовну заяву залишено без руху.

16.05.2022 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2022 дану заяву передано для розгляду судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В.

20.05.2022 представником позивача усунено допущені недоліки.

Ухвалою від 23.05.2022 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва Морозовської О.А. №110 від 06.06.2023 у зв`язку зі звільненням судді Кириленко Т.В. з посади судді проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 09.06.2023 суддею Єросовою І.Ю. прийнято справу до провадження.

16.07.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Торган В.Б. скерував клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути із відповідачів на користь позивача 60 000 грн. 00 коп.

Рішенням від 30.03.2026 позову заяву задоволено, ухвалено визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , складений 26.03.2021, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №8-298. Водночас, вказаним рішенням не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У свою чергу, 06.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Студзінського М.А. про ухвалення в рамках даної справи додаткового рішення, в якій адвокат просить стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 70 000 грн. 00 коп.

08.04.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 про визнання заявлених до відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи. Водночас, відповідач вказує, що справедливим було б стягнення всіх судових витрат саме із відповідача ОСОБА_2 , яка, на переконання ОСОБА_3 , скористалася безпорадним станом його бабусі - ОСОБА_5 у своїх інтересах.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали судової справи №759/4960/22, перевіривши доводи представників позивача, викладені у процесуальних заявах про розподіл судових витрат, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

В силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

На виконання вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №7087-2121-4061-9928 від 12.05.2022 (т. 1 а.с. 8 (аналогічні квитанції на арк. 19, 36)).

Крім того, 16.05.2022 стороною позивача було ініційовано перед судом питання про забезпечення позову та сплачено за подання заяви судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією №2816-9550-1653-8601 від 13.05.2022 (т. 1 а.с. 44).

Ухвалою від 23.05.2022 заяву про забезпечення позову задоволено (т. 1 а.с. 48-49).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем документально доведено понесення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1488 грн. 60 коп. (992,40 + 496,20 = 1488,60), зважаючи на те, що суд у рішенні від 30.03.2026 дійшов висновку про необхідність задоволення позову, дані судові витрати підлягають стягненню із відповідачів на користь позивача.

Матеріали справи містять також підтвердження понесення позивачем судових витрат за проведення експертного дослідження. Листом від 07.06.2023 за вих. №4-05/1115 заступник генерального директора з судової експертизи проінформував суд, що за проведення призначеної у рамках даної справи експертизи необхідно сплатити 59 174 грн. 40 коп. (т. 2 а.с. 22). Так, у ході розгляду справи Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» проведено посмертну судово-психіатричну експертизу, за результатами якої надано висновок №1018 від 26.09.2023 року (т. 2 а.с. 36-43). Як вбачається із долученої представником позивача - адвокатом Студзінським М.А. платіжної інструкції №0.0.3055709210.1 від 19.06.2023, позивачем оплачено послуги експерта у повному обсязі (т. 2 а.с. 66).

Враховуючи, що стороною позивача надано підтвердження виконання обов`язку щодо оплати витрат на проведення експертизи, суд вважає, що такі витрати підлягають стягненню із відповідачів на користь позивача.

Окремо суд вважає за необхідне зосередити увагу на обґрунтованості та доведеності заявлених представниками позивача сум понесених ОСОБА_1. процесуальних витрат на правову допомогу.

В силу ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Положення ст. 15ЦПК України наділяють учасників провадження правом користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18, відповідно до якої необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених стороною витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Студзінським М.А. долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення акт здачі-приймання правничої допомоги від 01.04.2026 (згідно з договором про надання правничої допомоги №2/22 від 21.02.2022), відповідно до якого за період з 21.03.2022 по 30.03.2026 адвокатом Студзінським М.А. надано позивачу ОСОБА_1 праву допомогу, за яку останній фактично сплатив адвокату 70 000 грн. 00 коп.

Зі змісту акту вбачається, що адвокатом складено позовну заяву, за яку позивач сплатив 8000 грн. 00 коп., а також складено ряд інших процесуальних документів (клопотань про виклик свідків, про призначення експертизи, про долучення доказів), що вартує позивачу 10 000 грн. 00 коп. Суд погоджується із такими твердженнями адвоката та з огляду на наявність вказаних процесуальних документів у матеріалах справи доходить висновку про доведеність та співмірність наданих адвокатом послуг сумі заявлених до відшкодування процесуальних витрат.

Крім того, адвокат вказує, що він, як представник ОСОБА_1, брав участь у судових засіданнях 21.02.2023, 22.05.2023, 28.11.2023, 09.04.2024, 24.06.2024, 08.07.2024, 07.10.2024, 07.04.2025, 22.07.2025, 27.10.2025, 26.11.2025, 10.03.2026 та 30.03.2026 року. Пунктом 2 вказаного акту передбачено, за участь у судовому засіданні позивач сплачує адвокату 4000 грн. 00 коп. Адвокат просить стягнути 52 000 грн. 00 коп. за участь у судових засіданнях. Однак суд, перевіривши дійсність участі адвоката у вказаних судових засіданнях, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення таких вимог у повному обсязі. Суд звертає увагу, що судове засідання 08.07.2024 не відбулося та було зняте з розгляду у зв`язку з оголошенням у м. Києві сигналу «Повітряна тривога» (т. 3 а.с. 46), 22.07.2025 засідання було знято у зв`язку з перебуванням головуючої судді Єросової І.Ю. на лікарняному (т. 3 а.с. 183), а 27.10.2025 засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання у Святошинському районному суді м. Києва (т. 3 а.с. 199-200). Отже, із заявлених адвокатом Студзінським М.А. тринадцяти дат судових засідань знайшли своє підтвердження лише десять, а тому за участь у судових засіданнях вартість послуг адвоката становить 40 000 грн. 00 коп.

Щодо заявленої суми відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом Торганом В.Б. (60 000 грн. 00 коп.) суд зауважує, що вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке. Опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Торганом В.Б. відповідно до договору від 07.02.2024, містить вказівку на те, що адвокат 09.02.2024, 13.06.2024, 24.06.2024 та 09.12.2024 знайомився із матеріалами справи, сумарно витратив більше двох годин часу і вартість такої послуги становить 8 000 грн. 00 коп. Однак, суд не погоджується із такими доводами, оскільки у матеріалах справи відсутні підтвердження (розписка адвоката) про те, що ним було здійснено ознайомлення 24.06.2024 року. А твердження про те, що адвокат вивчав матеріали справи 09.12.2024 не відповідають дійсності, враховуючи, що станом на вказану дату матеріали справи перебували в Державній установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», що підтверджується наявним у справі супровідним листом суду від 26.11.2024 та копію такого листа, на якому міститься відмітка отримувача від 28.11.2024 (т. 3 а.с. 101-102). Як вбачається із супровідного листа експертної установи, матеріали справи були повернуті до суду 27.02.2025 року (т. 3 а.с. 120). Отже, дана вимога підлягає лише частковому задоволенню у розмірі 4 000 грн. 000 коп.

Так само суд не вбачає підстав для повного задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, яка передбачала надання послуг у формі участі у судових засіданнях. Так, адвокат вказує, що він брав участь у судових засіданнях 09.04.2024, 24.06.2024, 08.07.2024, 07.04.2025 та 22.07.2025 року. Однак, суд звертає увагу, що 08.07.2024 судове засідання не відбулося та було зняте з розгляду у зв`язку з оголошенням у м. Києві сигналу «Повітряна тривога» (т. 3 а.с. 46), а 22.07.2025 засідання було знято у зв`язку з перебуванням головуючої судді Єросової І.Ю. на лікарняному (т. 3 а.с. 183). Отже, із заявлених адвокатом за даних вид послуг 20 000 грн. 00 коп. відшкодуванню підлягають лише 12 000 грн.

В іншій частині вимоги адвоката суд вважає обґрунтованими та доведеними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Таким чином, проаналізувавши доводи адвоката Студзінського М.А. та адвоката Торгана В.Б., перевіривши їх на обґрунтованість та доведеність належними доказами, враховуючи складність справи та документальне підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, з огляду на реальність наданих адвокатами Студзінським М.А. та Торганом В.Б. послуг, фактичні обставини провадження, тривалість судового розгляду справи, кількість вчинених процесуальних дій, суд доходить висновку, що представниками позивача поза розумним сумнівом доведено розмір понесених позивачем ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у ході розгляду даної справи за послуги адвоката Студзінського М.А. у розмірі 58 000 грн. 00 коп., за послуги адвоката Торгана В.Б. у розмірі 48 000 грн. 00 коп.

Враховуючи, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2026 позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, у ході судового розгляду справи представниками позивача - адвокатами Студзінським М.А. та Торганом В.Б. надано достатні докази, які підтверджують, що позивачем в рамках даного провадження понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 106 000 грн. 00 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 59 174 грн. 40 коп., а також сплачено судовий збір у розмірі 1 488 грн. 60 коп., беручи до уваги принцип пропорційності відшкодування сум понесених судових витрат задоволеним судом позовним вимогам, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення вимог заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Студзінського М.А. від 06.04.2026 та адвоката Торгана В.Б. від 16.07.2025 шляхом ухвалення додаткового рішення в рамках даної справи та стягнення із відповідачів на користь позивача судових витрат.

Водночас, суд вважає за необхідне визначити, хто саме із відповідачів нестиме обов`язок щодо відшкодування позивачу понесених ним судових витрат. Так, рішенням суду від 30.03.2026 встановлено, що активні дії саме відповідача ОСОБА_2 призвели до порушення прав позивача ОСОБА_1 , а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 фактично є заручниками ситуації, яка склалася внаслідок складення ОСОБА_5 , яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, заповіту, у тому числі й на їх користь.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до наданої у розпорядження суду копії спадкової справи №284/2022 ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 80-107) із заявами про прийняття спадщини за заповітом звернулися відповідачі ОСОБА_2 (т.1 а.с. 81), на підставі заяви якої і заведено спадкову справу, а також ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 102). У той же час, у суду відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_3 звертався до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

За таких обставин, враховуючи, що у ході розгляду справи відповідач ОСОБА_3 визнавав позовні вимоги, при цьому, не звертався до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто не бажав для себе настання наслідків спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 , беручи до уваги, що фактично відповідачем не порушені права ОСОБА_1 , суд вважає за можливе не стягувати із вказаного відповідача понесені позивачем судові витрати.

Водночас, зважаючи на ту обставину, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, тобто виявили бажання реалізувати права спадкоємців за заповітом, суд доходить висновку, що на останніх слід покласти обов`язок щодо відшкодування позивачу понесених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 270, 273, 352, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Студзінського Максима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , треті особи: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Пісківської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, про визнання заповіту недійсним - задовольнити частково.

Стягнути із відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати у розмірі 83 331 грн. 50 коп., з яких:

- 744 грн. 30 коп. - судовий збір за позовну заяву та заяву про забезпечення позову;

- 29 587 грн. 20 коп. - витрати на проведення експертизи;

- 53 000 грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу.

Стягнути із відповідача ОСОБА_3 (в особі законного представника ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати у розмірі 83 331 грн. 50 коп., з яких:

- 744 грн. 30 коп. - судовий збір за позовну заяву та заяву про забезпечення позову;

- 29 587 грн. 20 коп. - витрати на проведення експертизи;

- 53 000 грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.