Ухвала суду № 136548597, 12.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23167/26-ц

пр. № 6-456/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Литвинової І. В.

за участю секретаря судового засідання Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві подання представника Міністерства юстиції України - Борисюка Романа Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/12169/17 від 27 березня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м. Києва надійшло вказане подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказано, що останнім не виконуються зобов`язання перед стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/12169/17 від 27 березня 2019 року про стягнення солідарно з поручителів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» згідно договору поруки № 5414Р6 від 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за Генеральною кредитною угодою №5414N1 від 05 серпня 2014 року та укладеними в її межах Кредитним договором №5414К12 від 05 серпня 2014 року та Кредитним договором №5414К13 від 05 серпня 2014 року, 4 715 050,50 доларів США, 96 624,59 євро та 24 818 085,10 гривень, і складається із заборгованості за: кредитним договором №5414К12 станом на 08 вересня 2017 року становить 3 442 448,15 доларів США та 17 689 737,67 гривень, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 2 891 295,00 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 551 153,15 доларів США, прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління 3 963 190,74 гривень, пеня по простроченому боргу - 11 441 463,66 гривень, пеня за прострочені відсотки 1 663 961,78 гривень, пеня за прострочені платежі по комісії за управління 619 121,49 гривень - за кредитним договором №5414К13 станом на 08 вересня 2017 року становить 1 272 602,35 доларів США, 96 624,59 євро та 7 128 347,43 гривень, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 1 068 852,34 доларів США та 81675,00 євро, прострочена заборгованість по процентах 203 750,01 доларів США та 14 946,59 євро, прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління 1 425 824,23 гривень, пеня по простроченому боргу - 4 818 987,31 гривень, пеня за прострочені відсотки 659 448,64 гривень, пеня за прострочені платежі по комісії за управління 224 087,25 гривень .

Обґрунтовуючи подання, заявник зазначив, що боржник ухиляється від виконання вказаного рішення, про існування виконавчого провадження боржнику достеменно відомо. Заявник стверджує, що рішення суду залишається не виконаним, проте, маючи можливість його виконати, жодних дій боржником не здійснено.

Положенням цивільного процесуального закону, а саме частиною першою ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання учасники провадження не з`явилися, повідомлялися належним чином, заяви/клопотання на адресу суду не надходили.

Суд, вивчивши подання, надані докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/12169/17 від 27 березня 2019 року про стягнення солідарно з поручителів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» згідно договору поруки № 5414Р6 від 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за Генеральною кредитною угодою №5414N1 від 05 серпня 2014 року та укладеними в її межах Кредитним договором №5414К12 від 05 серпня 2014 року та Кредитним договором №5414К13 від 05 серпня 2014 року 4 715 050,50 доларів США, 96 624,59 євро та 24 818 085,10 гривень, і складається із заборгованості за: - за кредитним договором № 5414К12 станом на 08 вересня 2017 року становить 3 442 448,15 доларів США та 17 689 737,67 гривень, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 2 891 295,00 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 551 153,15 доларів США, прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління 3 963 190,74 гривень, пеня по простроченому боргу - 11 441 463,66 гривень, пеня за прострочені відсотки 1 663 961,78 гривень, пеня за прострочені платежі по комісії за управління 619 121,49 гривень - за кредитним договором №5414К13 станом на 08 вересня 2017 року становить 1 272 602,35 доларів США, 96 624,59 євро та 7 128 347,43 гривень, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 1 068 852,34 доларів США та 81675,00 євро, прострочена заборгованість по процентах 203 750,01 доларів США та 14 946,59 євро, прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління 1 425 824,23 гривень, пеня по простроченому боргу - 4 818 987,31 гривень, пеня за прострочені відсотки 659 448,64 гривень, пеня за прострочені платежі по комісії за управління 224 087,25 гривень .

27 січня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити.

Боржником не подано декларації про доходи та майно боржника фізичної особи. В даному випадку боржником приховано відомості від державного виконавця, які могли слугувати належному зверненню стягнення на майно боржника, що підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, цінних паперів, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником зареєстровано дві земельні ділянки.

В порядку примусового виконання рішення суду, державним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 2622887800:02:002:0068, яка розташована за адресою Івано- Франківська обл., Калуський р., с. Томашівці, урочище «Чернега» та земельна ділянка 2622887800:02:002:0103 яка розташована за адресою Івано-Франківська обл., Калуський р., с. Томашівці, урочище «Мурин» які в подальшому передані на реалізацію.

Згідно відомостей ДФС України встановлено, що у боржника відкриті рахунки у банківських установах на які державним виконавцем накладено арешт.

Згідно відповіді МВС України за боржником не зареєстровані транспортні засоби.

Відповідно до відомостей Державної міграційної служби України, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

13 січня 2026 року державним виконавцем на адресу боржника було направлено виклик державного виконавця, проте боржник не з`явився на виклик.

Поряд з цим, відповідно до повідомлення АТ «Універсал Банк» боржником 17 березня 2026 року відкрито рахунок НОМЕР_1 , на який державним виконавцем накладено арешт.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку із тим, що виконавчий документ боржником не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, тобто, на думку приватного виконавця, боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання виконавчого документа, приватний виконавець змушений був звернутися до суду із поданням про обмеження у праві виїзду боржника закордон.

Так, у відповідності до частини першої та пункту 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (рішення «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року). Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, одним з аспектів права на суд є право на доступ до нього, тобто право подавати позов з приводу цивільно-правових питань. Однак таке право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із стороні.

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою, третьою вказаної статі Закону визначено обов`язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 19 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.

Оскільки, відповідно до положень статті 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії « (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии» § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 року за справою «Ле Конт, Ван ЛейвеніДе МейерепротиБельгії»(Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за кордон України, приватний виконавець обґрунтував звернення до суду тим, що у порядку примусового виконання проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, проте боржник ОСОБА_1 , достеменно знаючи про виконавче провадження, свідомо ухиляється від виконання покладених на нього Законом обов`язків та виконання рішень, тобто ухиляється від його виконання. Надані заперечення сторони боржника не спростовують доводів приватного виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання, сума боргу залишається несплаченою, і обставини, які склалися, свідчать, що боржник свідомо намагається ухилитися від виконання.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», ст. 1-33, 352-355, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Подання задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , до виконання ним зобов`язань, покладених згідно виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/12169/17 від 27 березня 2019 року.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова