Ухвала суду № 136548531, 11.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25226/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» про скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 29.10.2025 у справі №757/53379/25-к у кримінальному провадженні №42017000000001215 від 21.04.2017,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 39758857) звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2025 №757/53379/25-к у кримінальному провадженні №42017000000001215 від 21.04.2017 на нежитлові приміщення корпусу № 59, літ. «К» (інв. № 000059), загальною площею 10 973,9 кв. метра, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 238126980000, що розташоване за адресою : м. Київ, вул. Князів Острозьких (колишня назва Московська), 8.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації є безпідставним, оскільки майно придбане Товариством у 2016 році за оплатними договорами № 68 від 25.01.2016, № 69 від 25.01.2016, № 263 від 21.03.2016. Відповідно до ч. 5 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується до майна добросовісного набувача. Право власності ніким не оспорюється, а обставини укладення договорів купівлі-продажу не складають предмету доказування у кримінальному провадженні. Жодній посадовій особі Товариства про підозру не повідомлялось. ТОВ «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» не є стороною кримінального провадження, а його діяльність та майно не мають відношення до подій, що розслідуються. Кримінальне провадження було внесено до ЄРДР ще 21.04.2017 та стосується подій 2016 року. В той же час арешт на майно накладено лише 29.10.2025, що саме по собі свідчить про відсутність будь-яких ризиків, які б виправдовували нагальність такого заходу через вісім років після початку розслідування.

До суду адвокат ОСОБА_3 подала заяву, відповідно до якої просить задовольнити клопотання та розглянути за її відсутності, вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 подав заяву, відповідно до якої просить розглянути клопотання за його відсутності.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001215 від 21.04.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

В рамках наведеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2025 №757/53379/25-к накладено арешт на ряд майна суб`єктів господарювання в тому числі на нежитлові приміщення корпусу № 59, літ. «К» (інв. № 000059), загальною площею 10 973,9 кв. метра, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 238126980000, що розташоване за адресою : м. Київ, вул. Князів Острозьких (колишня назва Московська), 8, власником якого є ТОВ «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 39758857).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2025 №757/53379/25-к вбачається, що арешт на вказане майно накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації як виду покарання, запобігання можливості його приховування та зникнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 96-2 КК України, майно підлягає спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В обґрунтування заперечень проти задоволення клопотання прокурором не доведено об`єктивних підстав подальшого обмеження права власності особи з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, а перебування вказаного майна в статусі речового доказу не є самодостатньою підставою для обмеження власника майна.

Відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A №98).

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

За наведених обставин, слідчий суддя дійшов переконання про можливість задоволення клопотання про скасування арешту майна, з метою забезпечення "справедливого балансу" між засобами та метою яку прагне досягти орган досудового розслідування та вимогами захисту прав конкретної особи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» про скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 29.10.2025 у справі №757/53379/25-к у кримінальному провадженні №42017000000001215 від 21.04.2017 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2025 у справі №757/53379/25-к, на майно ТОВ «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 39758857), а саме: нежитлові приміщення корпусу №59, літ. «К» (інв. № 000059), загальною площею 10 973,9 кв. метра, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 238126980000, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких (колишня назва Московська), 8.

Скасувати встановлену заборону будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією переходу права власності на вказане майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1