Рішення № 136548067, 14.05.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/379/26

2-др/152/5/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні заяву представника відповідача адвоката Кришини Альони Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №16227-08/2025 від 07 серпня 2025 року у розмірі 10890 (десять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень, з них: 9900 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 990 грн сума комісії за надання кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень 72 копійки судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

05 травня 2026 року від представника відповідача адвоката Кришини А.М. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона вказує, що 01 травня 2026 року Шаргородським районним судом Вінницької області, за наслідками розгляду Товариства справи з № 152/379/26, обмеженою позовні вимоги відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, стороною відповідача було заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу. Крім того у відзиві зазначено, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу буде подана стороною відповідача протягом п`яти днів після ухвалення рішення в даній справі. Так, в матеріалах справи наявні:- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 001127, видане радою адвокатів Вінницької області 31 липня 2024 року, яке підтверджує право Кришини Альони Миколаївни на заняття адвокатською діяльністю;- ордер серії АВ № 1287242 від 01 квітня 2026 року, згідно якого ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правничої допомоги №01.04.26-01 від 01 квітня 2026 року, уповноважив адвоката Кришину А.М. представляти його інтереси у Шаргородському районному суді Вінницької області. 01 квітня 2026 року між адвокатом Кришиною Альоною Миколаївною та ОСОБА_1 укладено Договір №01.04.26-01 про надання правничої (правової) допомоги, згідно п. 3.2. якого Клієнт сплачує Адвокату за надання правової (правничої) допомоги гонорар, що не може перевищувати вартості одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу, у Справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. За надання правової допомоги гонорар сплачується авансом на підставі рахунку або за фактом надання послуг згідно акту приймання передачі наданих послуг і рахунку. У разі бажання Клієнта заявити до відшкодування витрати на правову допомогу остаточний розрахунок сплачується Клієнтом Адвокату на стадії завершення розгляду справи (до судових дебатів) або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у Справі на користь Клієнта (копія договору додається). Відповідач Зоря В.О. сплатив адвокату гонорар у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Приватбанк» від 04.05.2026 (копія додається). Розмір витрат на правову (правничу) допомогу обраховано на підставі розрахунку часу, витраченого на надання правової допомоги, підтверджуючі документи чого додаються до даної заяви, та являються співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для відповідача (впливом вирішення справи на репутацію відповідача).

Представник відповідача просить ухвалити у справі №152/379/26 додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 5000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката Кришини Альони Миколаївни, понесених в суді першої інстанції.

06 травня 2026 року від представника позивача до суду надійшло заперечення на ухвалення додатково рішення, в якому вона вказує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись із заявою Відповідача на ухвалення додаткового рішення, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що відсутні докази фактичного надання правничої допомоги Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України , сторона, яка заявляє вимогу про компенсацію витрат, повинна надати суду належні докази їх понесення. Такими доказами є: договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката. акти виконаних робіт, квитанції про оплату . Не надано детального опису робіт, які виконував саме Адвокат. 2. участь адвоката у справі не підтверджена правова позиція Верховного суду у постановах від 16.02.2022 року у справі № 910/13758/20 та від 20.05.2021 року у справі № 916/1915/19 Верховний суд наголосив, що факт укладання договору з адвокатом сам по собі не є достатньою підставою для стягнення витрат. Необхідно підтвердити реальне надання послуг та їх безпосередній зв`язок із конкретною справою. Відповідно до Постанови ВСУ у справі № 910/4201/19 від 07.09.2020, розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Всі судові витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідачем суду разом з відзивом на позовну заяву не було надано копію акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг. Велика палата у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц зазначила, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: - договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); - - розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.). Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат. Листом МФУ від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339 роз`яснено, що документами, які підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Звертає увагу суду на висновок Верховного суду у справі № 910/4201/19 від 07.09.2020 в якому зазначається, що «… навіть за відсутності клопотання сторони про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, якщо заявник не доведе, що сплачений гонорар пов`язаний виключно із розглядом даної справи, суду слід залишати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони без розгляду...» Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Вартість правничої допомоги в сумі 5000,00 грн. (як зазначено в заяві про ухваленння додаткового рішення) з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним. Позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований. Також, на думку Позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а адвокатський гонорар - це ціна договору відповідно до ст. 632 ЦК України. Зміст такого договору, регулюється в тому числі ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.» Важливо, що згідно вказаної статті при встановленні розміру гонорару повинна враховуватись складність справи, тобто якщо справа судова, вона повинна бути конкретизована. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат у сумі 5000,00 грн, є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, справа розглядається без участі представників, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру), а тому не підлягає задоволенню. З огляду на викладене, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають стягненню. Представник позивача просить: прийняти до розгляду та долучити до матеріалів цивільної справи заперечення на ухвалення додаткового рішення; розгляд справи проводити за відсутності представника позивача; залишити без розгляду заяву про ухвалення додатково рішення та відмовити у задоволенні вимог відповідача.

У судове засідання сторони не викликалися, що відповідає положенням ст. 270 ЦПК України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оглянувши заяву представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи поніс судові витрати, проте у рішенні суду від 01 травня 2026 року питання про судові витрати на професійну правничу допомогуне вирішено.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу правова допомога надавалась адвокатом Кришиною Альоною Миколаївною, що підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги від 01 квітня 2026 року та ордером на надання правничої допомоги серії АВ № 1287242 від 01 квітня 2026 року.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 04 травня 2026 року до вищевказаного договору та копії квитанції до платіжної інструкції 04 травня 2026 року, відповідачу надано юридичні послуги, за що нимсплачено адвокату суму гонорару в розмірі 5000 грн за надані послуги.

16 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із указаним вище позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 25730,10 грн.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість у загальному розмірі 10890 грн, тобто позовні вимоги позивача задоволено на 42,32 % (10890*100/25730,10).

При цьому, представник позивача заперечувала, щодо стягнення витрат на правничу допомогу та просила відмовити у задоволенні вимог відповідача.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові втрати.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Представником позивача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не подавалось.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, суд зауважує, що провадження у справі здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому представник відповідача не приймала участі в судових засіданнях, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи вимоги сторони відповідача, заявлені до ухвалення судового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути 2116 грн.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 258, 259, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2116 (дві тисячі сто шістнадцять) гривень.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський