Рішення № 136547737, 13.05.2026, Оболонський районний суд міста Києва

13.05.2026 Справа № 756/19740/25

Ун.№756/19740/25

Пр.№2/756/3055/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Луценко О.М.,

за участю секретаря Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

У обґрунтування позовних вимог вказано, що рішенням Оболонського районного суду від 16.11.2023, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ начальника Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 108-к від 21.04.2023 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на об`єктах гірничої галузі та туристів) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Поновлено ОСОБА_1 , на посаді помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на об`єктах гірничої галузі та туристів) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Стягнуто з Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33945469, м. Київ, вул. Бережанська, 7) на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 174 951 (сто сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 33 коп., з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 25244,66 грн. з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню. Відповідач лише 26.02.2024 поновив позивача на роботі, а заробітну плату за один місяць в розмірі 25244,66 грн. було виплачено 22.05.2024.

26.02.2024 наказом начальника УЗ ОРС ДСНС від 26.02.2024 № 77-к позивача було поновлено на роботі на посаді помічника начальника чергової зміни. Таким чином вимушений прогул позивача тривав з 23.04.2023 по 25.02.2024.

Наказом начальника УЗ ОРС ДСНС від 13.05.2024 № 152-к позивача 13.05.2024 за власним бажанням звільнено з роботи.

16.05.2024 відповідачем згідно з Наказом № 152-к при звільненні здійснено розрахунок на суму 1 104,94 грн., а решту відпускних у розмірі 29 711.26 грн. виплачено не було.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2025року стягнуто з Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за частину невиплаченої щорічної відпустки в розмірі 36 908 (тридцять шість тисяч дев`ятсот вісім) грн. 40 коп., з якого слід утримати податки, збори та обов`язкові платежі.

23.09.2025 відповідач остаточно розрахувався по заробітній платі за частину невиплаченої щорічної відпустки в розмірі 36908,40грн.з яких утримали податки, збори та обов`язкові платежі.

Таким чином відповідач здійснив затримку розрахунку при звільненні позивача з 13.05.2024( день звільнення з роботи) по 23.09.2025( день фактичного остаточного розрахунку).

Згідно довідки УЗ ОРС ДСНС про середньомісячну заробітну плату від 29.08.2024№69, середньоденна заробітна плата позивача скрадала 1231,02грн., а середньомісячна 26466,93грн.

За таких обставин позивач вважає, що з урахуванням гарантій, передбачених ст.235, 236 КЗпП України, він має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 227 738,70 грн. за період з 14.05.2024 по 14.11.2024(1231,02грн.х185 днів).

Окрім того наказом начальника УЗ ОРС ДСНС від 26.02.2024 №42-к та від 25.03.2024№63-в позивачу було надано відпуску на 37 календарних днів з 27.02.2024 по 03.04.224 та здійснено виплату тільки за частину відпустки в розмірі 6 535,89грн. Виплату даних коштів відповідач повинен був здійснити 27.02.2024року.

Таким чином позивач має право на компенсацію за втрату грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини відпускних за період з 26.02.2024 по 23.09.2025 у розмірі 6743,22грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 1744,77грн.

На підставі викладеного, просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 227 738,70 грн. та компенсацію за втрату грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини відпускних у розмірі 6743,22грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 1744,77грн.

28.01.226року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що що між сторонами виник спір щодо правильності нарахування відпускних, які були нараховані у період дії трудових відносин після поновлення Позивача на роботі, а також щодо порядку та строків їх виплати. Трудова книжка підтверджує лише факт перебування у трудових відносинах, але не доводить безспірність заборгованості, не встановлює факт затримки остаточного розрахунку при звільненні та не свідчить про наявність вини Відповідача. Зазначені обставини не свідчать про порушення порядку проведення остаточного розрахунку при звільненні, оскільки спірні виплати не є самостійною складовою остаточного розрахунку та, відповідно, не утворюють правових підстав для застосування статті 117 КЗпП України. Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України працівник має право звернутися до суду з позовом про вирішення трудового

спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивачу було відомо про обсяг та порядок нарахування спірних виплат значно раніше звернення до суду, однак він звернувся з позовом лише після спливу значного часу без наведення об`єктивних причин такого зволікання. Позивач не довів у позовній заяві безспірний характер заборгованості щодо відпускних, оскільки виплата відпускних є окремою трудовою виплатою під час роботи, а не остаточним розрахунком у зв`язку із звільненням. Водночас правовідносини між працівником і роботодавцем щодо виплати заробітної плати та інших трудових виплат регулюються спеціальними нормами трудового законодавства, які не передбачають застосування статтею 625 Цивільного кодексу України до спірних трудових виплат.

04.02.2026року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якого позивач вважає, що відзив є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

04.02.2026 від представник відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких позивач у відповіді на відзив фактично не спростував доводів Відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України. Як убачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про розмір та склад виплат ще на момент звільнення, а остаточний розрахунок було здійснено 23.09.2025, що не заперечується самим позивачем. Водночас звернення до суду відбулося зі значним пропуском установленого законом строку без наведення поважних причин, що саме по собі є підставою для відмови у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Суд заслухавши сторону позивача, сторону відповідача, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.

Так, судовим розглядом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду від 16.11.2023, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ начальника Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 108-к від 21.04.2023 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на об`єктах гірничої галузі та туристів) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Поновлено ОСОБА_1 , на посаді помічника начальника чергової зміни (з пошуку і рятування на об`єктах гірничої галузі та туристів) відділу оперативно-чергової служби Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Стягнуто з Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33945469, м. Київ, вул. Бережанська, 7) на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 174 951 (сто сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 33 коп., з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 25244,66 грн. з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Належним способом захисту своїх прав позивач вважає стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 227 738,70 грн. за період з 14.05.2024 року по 14.11.2024.

Отже, позивач звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав визначив, що за час затримки розрахунку підлягає стягненню саме зазначена сума. Впродовж розгляду справи у суді, позивач свої позовні вимоги не змінював.

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадків.

Відповідно до ч. 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом начальника УЗ ОРС ДСНС від 13.05.2024 № 152-к позивача 13.05.2024 за власним бажанням звільнено з роботи.

16.05.2024 відповідачем згідно з Наказом № 152-к при звільненні здійснено розрахунок на суму 1 104,94 грн., а решту відпускних у розмірі 29 711.26 грн. виплачено не було.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2025року стягнуто з Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за частину невиплаченої щорічної відпустки в розмірі 36 908 (тридцять шість тисяч дев`ятсот вісім) грн. 40 коп., з якого слід утримати податки, збори та обов`язкові платежі.

23.09.2025 відповідач остаточно розрахувався по заробітній платі за частину невиплаченої щорічної відпустки в розмірі 36908,40грн.з яких утримали податки, збори та обов`язкові платежі.

Таким чином відповідач здійснив затримку розрахунку при звільненні позивача з 13.05.2024( день звільнення з роботи) по 23.09.2025( день фактичного остаточного розрахунку).

Крім того, трудовим законодавством чітко визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів (ст.233 КЗпП України). Зазначені строки не перериваються і не призупиняються.

Позивач був обізнаний про розмір та склад виплат ще на момент звільнення, а остаточний розрахунок було здійснено 23.09.2025, що не заперечується самим позивачем.

За таких обставин строк звернення до суду за захистом порушеного права позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку закінчився, а тому у цій частині позову необхідно відмовити, застосувавши тримісячний строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У Постанові № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Згідно ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі не відноситься до структури заробітної плати, а тому до цих правовідносин застосовується строк пред`явлення до суду позовних вимог у три місяці з дня коли особа дізналася про порушення свого права.

Відповідно до правового висновку викладеного у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18) зазначено, що: «якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем. До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права».

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

У зв*язку із наведеним, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача виплати частини відпускних за період з 26.02.2024 по 23.09.2025 у розмірі 6743,22грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 1744,77грн., оскільки строк звернення до суду за захистом порушеного права позивача закінчився.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах права та спростовані матеріалами.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору і у задоволенні позову відмовлено, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління забезпечення Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко