Постанова № 136547214, 11.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/669/26

Справа №754/1650/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Відносно ОСОБА_1 22.01.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №845371, згідно якого 22.01.2026 о 14 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 1А, ОСОБА_1 знаходячись у магазині «NOVUS» таємно викрала з полиці товар: простирадло сатин, набір шкарпеток чоловічі 2 шт., на загальну суму 749 грн 60 коп без ПДВ, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 51 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При надходженні справи до суду явка особи не була забезпечена службовою особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 на неодноразові виклики до суду не з`явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась судовими повістками, які надсилались за місцем її проживання вказаним в протоколі. Також ОСОБА_1 викликалась повідомленням про розгляд справи відносно неї на сайті «Судова влада».

Крім того, постановами суду ОСОБА_1 піддано приводу у судові засідання, виконання яких покладено на Управління патрульної поліції у м. Києві. Однак постанови суду не виконані, ОСОБА_1 не доставлено в судові засідання.

При цьому рішенням ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року визначено, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою забезпечення розумних строків розгляду, суддя вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи що, судом вжито всіх заходів, щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості приймати участь у судовому засіданні, однак вона не скористалась зазначеним правом та суд про причини своєї неявки не повідомила.

Також в судові засідання неодноразово не з`явився представник потерпілого, про причини неявки суд не повідомив.

При вирішенні справи, суддя виходить з достатності наявних матеріалів для розгляду у визначеному порядку протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого і законного рішення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 4 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті а саме дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучені: довідка закупівельної вартості товару, згідно якої невстановленою особою чоловічої статі, скоєно винос неоплаченого товару; розписка керуючого магазином «NOVUS» про повернення працівниками поліції викраденого товару від 25.01.2026; заява ОСОБА_2 від 22.01.2025 про виявлення факу крадіжки; копії постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 51 КУпАП від 17.10.2025 та 01.07.2025, а також копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 51 КУпАП від 10.02.2025. Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Суддя зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Зокрема до матеріалів справи не долучено пояснення представника потерпілої сторони, пояснення свідків та відеозаписи із камер спостереження магазину. Також згідно довідки про вартість викраденого товару від 22.01.2026, крадіжку вчинила невстановлена особа чоловічої статі. Також матеріали справи не містять документів, які б підтверджували особу ОСОБА_1 та відеозаписив із нагрудних камер працівників поліції.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України».

Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Наявні у матеріалах справи докази дозволяють стверджувати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена поза розумним сумнівом.

Зазначені обставини, з урахуванням раніше наведених положень закону і оцінки доказів, вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК