Рішення № 136547093, 12.03.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5693/20

Провадження № 2/752/135/25

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 березня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» про захист прав споживачів-

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2019 року між ним та ТОВ «ФК «Є гроші» було укладено договір позики № 30867714396-315615, відповідно до якого він отримав грошові кошти в розмірі 3000 грн. строком на 30 днів, зі сплатою початковою процентною ставкою 1,99%, реальною процентною ставкою - 726,35%. Нараховані проценти за користування кредитом - 5262,60 грн., нараховані проценти за прострочення кредиту - 13440 грн.. Ним було погашено за згодою сторін 15000 грн.. Вважає, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, оскільки вони містять у собі явно дискримінаційну умову по відношенню до нього, як споживача. Відповідно ця умова суперечить принципу добропорядності та має наслідком явний та істотний дисбаланс договірних прав йому на шкоду. Зазначив, що індивідуальна частина електронного договору йому не була надана. В електронному кабінеті можна побачити тільки історію кредитів, де вказано номер кредиту і суму отриманого займу, а дата отримання, дата та сума погашення не відображаються, договір відкрити неможливо. Такими дискримінаційними умовами договору по відношенню до нього, як до споживача, які мають наслідком явний та істотний дисбаланс договірних прав йому на шкоду, йому завдано моральну шкоду, яку оцінює у 100000 грн..

Позивач просить суд визнати неустойку (штраф, пеню) в сумі 13440 грн. несправедливою; умови договору щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором такими, що обмежують права споживача, встановленими законом, нікчемними; стягнути на його користь компенсацію матеріальних збитків в сумі 6737 грн., нанесених йому в результаті застосування умов договору щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором, що обмежило морально і матеріально його права споживача; стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 100000 грн..

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 6 березня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 53). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2024 витребувано у ТОВ «ФК «Є гроші» належним чином завірену копію матеріалів кредитної справи за договором позики № 30867714396-315615 від 21 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Є гроші»».

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог Закону.

Позивач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ТОВ «ФК «Є гроші» про причини неявки представника суд не повідомило, відзиву на позов не подало, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталося.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Є гроші» було укладено договір позики № 30867714396-315615, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти в розмірі 3000 грн., строком на 30 днів, зі сплатою початковою процентною ставкою 1,99%, реальною процентною ставкою - 726,35%.

Як зазначив у позовній заяві позивач, йому були нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 5262,60 грн. та проценти за прострочення кредиту - 13440 грн..

Відповідач, не надавши відзив на позовну заяву, не спростував вказані обставини.

Крім того, на виконання ухвали суду від 10.04.2024 про витребування доказів відповідач не надав суду належним чином завірену копію матеріалів кредитної справи за договором позики № 30867714396-315615 від 21 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Є гроші»».

Відповідно до копії квитанції від 27.11.2019 позивачем в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором позики було сплачено 15000 грн. (а.с. 23).

Відповідно до положень частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Водночас, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до листа в.о. директора департаменту регулювання та нагляду за кредитними установами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) від 11.12.209 № 26620/15-12 (а.с. 9-11), з інформації та копії документів що договору позики № 3086714396-315615 від 21.08.2019, наданих ТОВ «ФК «Є гроші» на вимогу Нацкомфінпослуг, вбачаються порушення ТОВ «ФК «Є гроші» законодавства про фінансові послуги, а саме: ч 2 ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка встановлює, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм Законів України, які встановлюють особливості їх діяльності; п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. У зв`язку з вищезазначеним, Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «Є гроші» на ринку фінансових послуг від 10.12.2019 № 2109/16-5/15.

Отже, нарахування та сплата відсотків за прострочення кредиту є явно завищеними та не відповідають передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які позивач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати нараховану неустойку (штраф, пеню) у розмірі 13440 гривень, несправедливою.

Враховуючи, що позивачем на погашення заборгованості за договором позики було сплачено 15000 грн., а сума наданого кредиту 3000 грн. та нараховані проценти за користування кредитом 5262,60 грн., тому з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти в розмірі 6737 грн..

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Обґрунтовуючи позовну вимогу в частині стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що дискримінаційними умовами договору по відношенню до нього, як до споживача, йому завдано моральної шкоди. Шантаж, залякування рідних, погрози по телефону, дзвінки керівництву його матері ОСОБА_2 , що скомпрометувало її перед співробітниками. Після нервового стресу, у його матері, ОСОБА_2 , погіршився стан здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів та обгрунтувань, завдання йому моральної шкоди.

Суд не бере до уваги надані позивачем копії витягу з медичної картки ОСОБА_2 та результатів її досліджень, оскільки вона не є стороною кредитних правовідносин.

Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що саме йому заподіяно моральних і фізичних страждань, враховуючи, що він, укладаючи договір позики погодився на умови, зазначені в ньому.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ст. 82 ЦПК України, докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, передбачених чинним законодавством правових підстав, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» про захист прав споживачів, задовольнити частково.

Визнати нараховану неустойку (штраф, пеню) у розмірі 13440 (тринадцять тисяч чотириста сорок) гривень, несправедливою.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 92) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 6737 (шість тисяч сімсот тридцять сім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 92).

Суддя К.Г. Плахотнюк