Рішення № 136547001, 01.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8168/25

Провадження № 2-др/752/51/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний -7» - Ясочко Юлії Олександрівни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний -7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача -адвоката Ясочко Ю.О. про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просить суд поновити позивачу строк для подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року у справі № 752/8168/25 задоволено частково позовні вимоги ОСББ «Молодіжний-7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Молодіжний-7» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2022 року 31 січня 2025 року у розмірі 15 944, 04 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 2 124,38 грн та 3% річних від суми боргу у розмірі 518,94 грн, а всього - 18 587,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 273,73 грн.

Повідомляє, що відповідно до ст. ст. 133,134,137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката складає 7 000,00 грн. Витрати на правничу допомогу підтверджуються: договором про надання правової допомоги № 13/03-01 від 13 березня 2025 року, додатком № 1 про вартість юридичних послуг, актом виконаних робіт від 24 грудня 2025 року, детальним описом робіт від 24 грудня 2025 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 27 від 24 грудня 2025 року.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач до суду не надавав.

Представник позивача просила поновити строк для подання даної заяви до суду, оскільки після ухвалення рішення судом позивач в п`ятиденний строк звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, однак заяву було повернено без розгляду через порушення приписів ч. 9 ст. 83 ЦПК України, після усунення недоліків якої адвокат звертається до суду повторно.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, суд дійшов висновків про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року у справі № 752/8168/25 задоволено частково позовні вимоги ОСББ «Молодіжний-7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Молодіжний-7» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2022 року 31 січня 2025 року у розмірі 15 944, 04 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 2 124,38 грн та 3% річних від суми боргу у розмірі 518,94 грн, а всього - 18 587,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 273,73 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що стороною позивача, у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в позовній заяві зазначено, що докази щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу будуть подані в строки, передбачені законом після ухвалення рішення судом.

Заява про розподіл судових витрат надійшла до суду 26 грудня 2025 року, яка ухвалою судді від 19 січня 2026 року була повернена позивачу через відсутність доказів направлення відповідачу доказів, що підтверджують факт понесених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки це позбавило відповідача можливості підготувати та подати суду відповідні заперечення проти таких вимог, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності та змагальності сторін.

Зазначену ухвалу суду позивачу доставлено до електронного кабінету 08 лютого 2026 року.

Повторно із заявою про розподіл судових витрат з доказами направлення заяви відповідачу за останньою відомою адресою реєстрації, позивач звернувся до суду 11 лютого 2026 року через систему «Електронний суд».

У зв`язку із наведеним, суд вважає, що строк на подання доказів про понесені витрати на правничу допомогу стороною позивача пропущено з поважних причин, тому підлягає поновленню, відповідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 також судом зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві представник позивача повідомив про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач планує понести у зв`язку з розглядом справи, який складає 5 000,00 грн.

11 лютого 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, а саме стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

До заяви про стягнення судових витрат представник позивача додав копії: договору про надання правової допомоги № 13/03-01 від 13 березня 2025 року; додатку № 1 до вказаного договору, яким визначена вартість юридичних послуг; акту виконаних робіт від 24 грудня 2025 року; детального опису робіт від 24 грудня 2025 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 27 від 24 грудня 2025 року.

Визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною відповідача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному відповідачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи, яка є справою незначної складності, та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133-134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Поновити представнику позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний -7» - Ясочко Юлії Олександрівни строк для подання доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний -7» - Ясочко Юлії Олександрівни, про ухвалення додаткового рішення, задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 752/8168/25 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний -7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний -7» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-7», місцезнаходження: просп. Голосіївський, буд. 15, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 23697564.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Слободянюк