Рішення № 136545481, 14.05.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1990/25

Провадження № 2/0182/1014/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.05.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача посилався на те, що 19.07.2021 року банк АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26207000497527, який складається з публічної частини Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб та індивідуальної частини кредитного договору, підписаного сторонами. За умовами договору, банк надав відповідачу кредит у сумі 20 347,45 грн. на поточні потреби строком на 12 місяців із з обов`язком повернути кредит, сплатити проценти та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до графіка платежів. Кредит було надано шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача Після укладення договору, банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак, відповідач виконувала зобов`язання з повернення кредиту та сплати нарахованих платежів лише частково, останній платіж здійснено 21/02/2022 року. У зв`язку з початком воєнних дій, банком було запроваджено кредитні канікули, під час яких нарахування основного боргу не виносилось на прострочку, проте, проценти та комісії підлягали сплаті, відповідно до графіка. Відповідач належним чином зобов`язання не виконувала ні під час дії кредитних канікул, ні після їх завершення, у зв`язку з чим банк на підставі умов договору прийняв рішення про дострокове вимагання всієї заборгованості шляхом направлення текстового повідомлення. Водночас, станом на 10.04.2024 року, сформувалась заборгованість у загальному розмірі 38 399,08 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку відповідача. Разом з тим, 11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 11/04/24, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено новому кредитору, що підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги, тому, з моменту підписання акту ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло прав первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, у тому числі права вимагати від відповідача виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Отже, позивач вказує, що відповідач порушила умови укладеного кредитного договору, не виконала зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 38 399,08 грн., а тому ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.08.2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, однак, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала. Конверт, який був йому направлений за адресою його місця реєстрації та проживання, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.07.2021 року акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26207000497527, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.

Згідно п.1.1., 1.2. вказаного договору, АТ «Банк «Кредит Дніпро» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти (Кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 20 347,45 гривень, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредитом (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання.

Відповідно до умов кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, що відкритий у АТ «Банк «Кредит Дніпро».

У п.1.2. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 12 місяців з дня укладення договору. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0 % річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена Сторонами у відсотках від суми Кредиту і її розмір встановлений в певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування.

В розділі 2 Кредитного договору сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за договором. Так, згідно п.2.1-2.2 Кредитного договору, зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів обов`язків платіж. Дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в Графіку платежів, який викладений в розділі 4 Кредитного договору.

Відповідно до п.1.3., Банк формує Графік платежів, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, орієнтовної реальної процентної ставки та ін.

АТ «Банк «Кредит Дніпро» виконало своє зобов`язання за договором кредиту та страхування та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 347,45 гривень, що підтверджується копіями виписки по особовому рахунку відповідача, наявними в матеріалах справи.

Крім того, 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 11/04/24, з додатками до договору, відповідно до умов якого до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 26207000497527 від 19/07/2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 11.04.24 від 11 квітня 2024 року, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача у розмірі 38 399,08 грн. та дана обставина підтверджується копією реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 року.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 11.04.2024 року, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

У такий спосіб ТОВ «Санфорд Капітал» набуло прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло за договором кредиту № 26207000497527 від 19.07.2021 року.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатила заборгованість за кредитним договором.

Так, позивач, набувши право вимоги, на підставі договору факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року, звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 26207000497527 від 19/07/2021 року у загальному розмірі 38 399,08 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1 ст.207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

За загальним правилом, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Приписами ч.2 ст.615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.2 ст.1081 ЦК України, грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за договором кредиту № 26207000497527 від 19.07.2021 року у розмірі 38 399,08 грн.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідач неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого ним кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статі ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2024 року між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та АО «Альянс ДЛС» укладений договір № 1/04 про надання правничої допомоги. Відповідно до Додатку № 2 до вказаного договору, вартість послуг, крім інших, складає: 1 200,00 грн (проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника); 6 000,00 грн. (складання, підписання та подання до суду позову щодо стягнення заборгованості з 1 боржника).

Як вбачається з акту № 4 до акту приймання-передачі наданих послуг від 16 грудня 2024 року до договору № 1/04 про надання правничої допомоги від 01.04.2024, сума наданих послуг АО «Альянс ДЛС» за боржника ОСОБА_1 складає 7 200,00 грн., у тому числі, 1 200,00 грн. (проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника); 6 000,00 грн. (складання, підписання та подання до суду позову щодо стягнення заборгованості з 1 боржника).

Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М.П. роботи та витраченого часу на надання правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності юридичних витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 року у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до платіжної інструкції, наявної в матеріалах справи, позивач, за подачу позовної заяви, сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у відповідності до вимогст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст.3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633, 634, 1050, 1054 - 1055 ЦК України, ст.ст.2, 13, 263, 264, 265, 280 - 283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість за кредитом в розмірі 38 399 (тридцять вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять грн.) 08 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ 43575686) судовий збір в розмірі 2 422 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн.) 40 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду, а також витрати на правову допомогу в розмірі 7 200 грн. (сім тисяч двісті грн.) 00 коп., а всього 9 622,40 грн. (дев`ять тисяч шістсот двадцять дві грн.) 40 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал