Ухвала суду № 136543775, 15.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

15.05.2026Справа № 910/5586/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову у справі № 910/14659/25

За позовом Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора

вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011

в інтересах держави в особі

1. Київської міської державної (військової) адміністрації

вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 00022527

2. Національної академії наук України

вул. Володимирська, 54, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00019270

до 1. Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

вул. Малевича Казимира, 11, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 05416923

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Проект Будівництво

просп. Берестейський, 131, прим.3, м. Київ, 03179;

код ЄДРПОУ 43590065

про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва

Без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (далі прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі 1. Київської міської державної (військової) адміністрації (далі - позивач-1) та 2. Національної академії наук України (далі - позивач-2) з позовом до 1. Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Проект Будівництво (далі - відповідач-2) про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із позовом, прокурором вказано, що Офісом Генерального прокурора при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення Інститутом та Товариством положень цивільного, земельного, містобудівного законодавства, а також закону у сфері охорони культурної спадщини при використанні земельних ділянок на вул. Антоновича, 58, 66 та 69 у м. Києві з кадастровими номерами 8000000000:79:019:0001, 8000000000:79:023:0001, 8000000000:79:021:0001, 8000000000:79:019:0002, 8000000000:79:023:0016, 8000000000:79:021:0014 та розміщених на них будівель і споруд, а також інтересів держави і суспільства внаслідок створення передумов для втрати державою права володіння майном та загрози знищення об`єктів культурної спадщини.

Разом із позовною заявою, 12.05.2026 Заступником Генерального прокурора подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект Будівництво» здійснювати будь-які підготовчі, будівельні та інші роботи на земельних ділянках на вул. Антоновича, 58, 66 та 69 у м. Києві з кадастровими номерами 8000000000:79:019:0001, 8000000000:79:023:0001, 8000000000:79:021:0001, 8000000000:79:019:0002, 8000000000:79:023:0016, 8000000000:79:021:0014, а також розташованих на них будівлях і спорудах та заборонити Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державній інспекції архітектури та містобудування України та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельних ділянках на вул. Антоновича, 58, 66 та 69 у м. Києві з кадастровими номерами 8000000000:79:019:0001, 8000000000:79:023:0001, 8000000000:79:021:0001, 8000000000:79:019:0002, 8000000000:79:023:0016, 8000000000:79:021:0014.

Заява обґрунтована тим, що, на думку прокурора, порушено інтереси держави при набутті Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект Будівництво» (далі Товариство) права користування земельними ділянками на вул. Антоновича, 58, 66 та 69 у м. Києві для містобудівних потреб. Прокурор вказує, що Товариством отримано вихідні дані у вигляді містобудівних умов та обмежень, що є однією зі стадій будівництва, оскільки містобудівні умови та обмеження є підставою для розроблення проєктної документації і є однією зі складових для отримання дозвільної містобудівної документації. Відтак, у прокурора наявні припущення, що наявність у Товариства містобудівних умов та обмежень, а також зареєстрованих повідомлень про початок виконання підготовчих робіт може мати свій вираз у вільній реалізації таких прав у будь-який час, що надалі унеможливить виконання рішення суду у вказаній справі та призведе до недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави. Водночас, за доводами прокурора, для запобігання продовження процесу оформлення Товариством дозвільних документів у сфері містобудування, подальшої реалізації запроєктованого будівництва та безпосереднього здійснення будівельних робіт слід вжити заходів забезпечення позову, оскільки вчинення Товариством вище перелічених дій унеможливить вирішення спору

Розглянувши заяву Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проте, за висновками суду, Заступником Генерального прокурора до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що Заступником Генерального прокурора до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Водночас, надані прокурором матеріали не містять жодного доказу вчинення саме Товариством чи Інститутом будь-яких дій, спрямованих на уникнення чи утруднення від виконання рішення суду у разі задоволення позову, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

Однак, в даному випадку, Заступником Генерального прокурора не надано жодних доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Не наведено Заступником Генерального прокурора у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на вчинення дій щодо предмета спору, що суперечать інтересам держави, в тому числі, дій спрямованих на виконання Товариством підготовчих робіт на будівництві, зокрема на знесення розташованих на земельних ділянках будівель та споруд, у тому числі тих, що належать до об`єктів культурної спадщини.

Обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами, зокрема щодо дійсності/недійсності договорів та правомірності реєстрації речових прав на земельні ділянки, містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Наведені заявником підстави для забезпечення позову, за умови відсутності будь-яких інших доказів, на підтвердження таких фактів, не надають можливості дійти беззаперечних висновків щодо можливого утруднення виконання рішення суду. Наразі обґрунтовані підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог виконання рішення буде неможливим, у суду відсутні.

За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями прокурора щодо можливого утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання Заступником Генерального прокурора на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів держави в особі позивачів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, прокурор не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, припущення прокурора про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану заяву Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову - відмовити.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Лиськов