Рішення № 136541418, 11.05.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/541/26

Провадження № 2/346/1319/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.03.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №766563061 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 14 756 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, із зобов`язанням клієнта повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, шляхом перерахування коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 .

27.05.2025 року між ТОВ «Мінівео швидка фінансова допомога» та позивачем укладено договір факторингу № МВ-ТП/37, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №766563061 від 25.03.2025 року. Умови кредитного договору відповідач не виконувала належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої позивачем станом на момент звернення до суду визначено як 44 398,05 грн., яка складається із: 14 756 грн. заборгованість за кредитом; 28 756,69 грн. за несплаченими відсотками; 885,36 грн. за комісією за надання кредиту. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась. Дорошенко О.В. як представник позивача через систему " Електронний суд " подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити у відсутності представника ( а.с. 82-83 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомила, не звернулася із заявою про розгляд справи в її відсутності та не подала відзив на позов.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 25.03.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір (договір кредитної лінії) № 766563061, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредиту у вигляді кредитної лінії загальним розміром кредиту на суму 14 756 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога». Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 25.03.2025 року ( що є датою надання кредиту ( а.с. 27-38 )).

Згідно з п.3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з п. 4.1 договору з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнила заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. При подачі заявки позичальник вказала суму грошових коштів, яку вона бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш).

Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 ( п. 5.1 договору ).

Відповідно до п. 7.1, 7.3 кредитного договору сторони погодили, що рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 24.04.2025 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту 24.04.2030 року.

Згідно з п. 8.1-8.3 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені договором. Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів. належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку. Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних.

Згідно п. 8.5, 8.6 договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за договором становить 885,36 грн. Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за весь строк кредитування без повного дострокового поверхня всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 279 699,22 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у розмірі 264 943,22 грн. (які складаються з процентів за користування кредитом за базовою ставкою та комісії за надання кредиту) та суму кредиту у розмірі 14 756.00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2 200,79 % річних.

У відповідності до п. 9.1.1.5 вищевказаного договору його сторони погодили, що кредитодавець, серед іншого, має право без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема, договору факторингу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 11.1 договору).

Згідно з п. 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором YDVM ( а.с. 37-38 ).

Аналогічна інформація щодо суми та строку кредиту міститься в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 24.03.2025 року, де серед іншого також вказані персональні дані відповідача та номер карти НОМЕР_1 ( а.с. 24 зворот ).

Згідно з даними паспорту споживчого кредиту продукту "Смарт" до договору № 766563061 від 25.03.2025 року визначено: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту 14 756 грн.; строк кредитування до 1 826 днів; мета отримання кредиту - споживчі цілі; дисконтна процента ставка 3,65 % - 357,70 %; індивідуальна процента ставка 321,20-357,70 %; базова процентна ставка 357,70 %; реальна річна процента ставка 2 200,79 %; тип процентної ставки фіксована; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (а.с. 25-26).

Фактичне перерахування коштів за кредитом на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 згідно з договором № 766563061 від 25.03.2025 року підтверджується відповідними довідкою №766563061/16012026/Э від 16.01.2026 року, сформованою ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та підтвердження щодо здійснення грошового переказу коштів ТОВ Профітгід (а.с. 46).

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-13802 від 17.03.2026 року та виписки про рух коштів по картці за 25.03.2026 року, вказаного дня на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зараховано платіж у сумі 14 756 грн. ( а.с. 78-79 ).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачем 02.05.2025 року здійснено оплату нарахованих відсотків в розмірі 635 грн.; 09.05.2025 року 15 грн.; 19.05.2025 року 15 грн.; 24.05.2025 року 5 грн.; станом на 27.05.2025 року розмір її заборгованості склав: 30 662,99 грн., з яких 14 756 грн. - за тілом кредиту, 7 643,63 грн. - за відсотками за користування кредитом; 885,36 грн. за комісією; 7 378 грн. за неустойкою ( а.с. 21 зворот,-22).

27.05.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» ( фактор ) укладено договір факторингу №МВ-ТП/37, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 16 зворот,-18 ).

Відповідно до п. 1.3. договору Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу яких настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п.4.1, 3.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Розмір фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимог.

Копія платіжної інструкції свідчить, що ТОВ «Таліон Плюс» оплатило ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №МВ-ТП/37 від 27.05.2025 року (а.с. 21).

Відповідно до реєстру прав вимоги від 27.05.2025 року до договору факторингу №МВ-ТП/37 від 27.05.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) за кредитним договором №766563061 від 25.03.2025 року на загальну суму заборгованості 30 662,99 грн., з яких: за тілом кредиту 14 756 грн.; за процентами 7 643,63 грн.; 885,36 грн. за комісією; 7 378 грн. за неустойкою (а.с. 19 зворот, -20).

Як встановлено з матеріалів справи, на адресу відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» направляло повідомлення про відступлення права вимоги за договором №766563061 від 25.03.2025 року до ТОВ «Таліон Плюс» ( а.с. 46 зворот ).

Позивачем вказано, що відповідач станом на 29.01.2026 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 44 398,05 грн., з яких: за тілом кредиту 14 756 грн.; за процентами 28 756,69 грн.; за комісією 885,36 грн. ( а.с.22 зворот,- 24 ).

21.10.2205 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про дострокове розірвання договору №766563061 від 25.03.2025 року, а також про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 51 776,05 грн. ( а.с.46 зворот ).

Судом також встановлено, що адвокатським бюро «Ліга юридичних технологій та інновацій» в інтересах ТОВ Таліон Плюс направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором №766563061 від 25.03.2025 року ( а.с. 47 ).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 756 грн. та 28 756,69 грн. за відсотками.

Слід зазначити, що якщо в кредитному договорі товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які товариством встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд приходить до висновку, що положення вищевказаних договорів про сплату комісії за обслуговування (надання) кредиту в терміни та у розмірах, визначених у вказаних договорах, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором в загальному розмірі 885,36 грн. слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 43 512,69 грн., що становить 98,00 % від заявлених вимог в розмірі 44 398,05 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 608,76 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 02.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та адвокатським бюро «Ліга юридичних технологій та інновацій», в особі керуючого партнера Колінько А.В., укладено договір надання правової допомоги №5, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 48-50 ).

Відповідно до п.4.2 вказаного договору, за результатами надання правової допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представником кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість.

Згідно з Додатковою угодою №2424 до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, сторони погодили порядок оплати послуг адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №766563061 від 25.03.2025 року, вартість наданих послуг становить 5 000 грн. ( а.с. 50 зворот ).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатським бюро на виконання договору про надання правової допомоги надано послуги на загальну суму 5 000 грн., з них: 1 000 грн. підготовка до розгляду справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій; 500 грн. підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості ( досудова вимога ); 3 500 грн. підготовка позовної заяви, що включає в себе збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду ( а.с. 51)).

Відповідно до копії платіжної інструкції №272 від 16.12.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» сплатило АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» 5 000 грн. оплати за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024 року та додаткової угоди №2424 від 16.12.2025 року у справі про стягнення заборгованості ( а.с. 51 ).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 500 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642), заборгованість за кредитним договором № 766563061 від 25.03.2025 року в загальному розмірі 43 512 (сорок три тисячі п`ятсот дванадцять ) гривень 69 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2 608 (дві тисячі шістсот вісім) гривень 76 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 15 травня 2026 року.

Суддя: Яремин М. П.