Ухвала суду № 136541344, 12.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5328/26

Провадження № 1-кп/344/935/26

У Х В А Л А

12 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглядаючи кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.5 ст.407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського міського суду, від Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.5 ст.407 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України, яке просить задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 звертає увагу суду на те, що вказані у клопотанні прокурора ризики нічим не доведені та не обґрунтовані, будь-які докази їх наявності відсутні, просить врахувати, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, є приватним підприємцем, на його утриманні перебуває дружина та троє малолітніх дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю, які потребують допомоги, а тому з урахуванням характеристики особи просить суд клопотання прокурора задовольнити частково, одночасно з продовженням запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави та покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження наявні в розпорядженні суду з цього приводу, суд звертає прийшов до наступних висновків.

Крім того, згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Прокурором подано клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України. В обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, посилається на те, що на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: - п.1 переховуватися від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про неминучість покарання за вчинення таких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція ч.3 ст.332, ч.5 ст.407 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від суду за вчинені ним злочини, ніде не працює; - п.3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані, один із них є його близьким родичем ( ОСОБА_7 ), після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню судового слідства; п.4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема може не з`являтися на виклик до суду, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, тим самим затягуючи строки судового розгляду, а також може симулювати хворобу; п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 зобов`язаний повернутися до виконання обов`язків з військової служби, що він з великою імовірністю може не зробити та продовжити ухилятися від проходження військової служби і вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані із незаконною діяльністю щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень на строк до 21.11.2025 року включно. 25.09.2025 року ОСОБА_5 звільнено з-під варти, у зв`язку із внесенням застави.

Далі відповідно до ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.09.2025 року ОСОБА_5 був затриманий та щодо нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, в рамках кримінального провадження за ч.5 ст.407 КК України, який в подальшому судом продовжувався.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Окрім ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 та особи обвинуваченого, суд також враховує, вік, стан здоров`я обвинуваченого та характеристику особи. Обвинувачений будучи обізнаним про ступінь тяжкості пред`явленого обвинувачення та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості: переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд вважає, що судове провадження ще не розглянуто, ризики викладені у попередніх ухвалах суду про обрання та продовження запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України не зменшились, суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Разом із тим, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Також, на переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

В той же час прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Обставини, що слугували підставою застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити, обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосований щодо нього ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.09.2025 року.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, ст.ст.314-316, ст.372 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосований згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.09.2025 року на строк до шістдесяти днів до 10 липня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_8