Рішення № 136540988, 07.05.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2861/25

Провадження № 2/188/1242/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Місюра К.В.

за участю секретаря судового засідання: Бібікова В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/8 частини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з позивача стягуються аліменти на користь відповідача в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що у нього змінився сімейний стан, оскільки у нього народилась друга дитина, а тому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/8 частини заробітку (доходу).

Позивач в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу в його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали цивільної справи.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд, керуючись ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України встановлює, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 тієї ж статті зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14.07.2014р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно.

В якості підтвердження обставин стягнення аліментів позивачем надано постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2023р. та виконавчий лист, виданий 14.07.2014р.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.07.2025 року.

Також в якості підтвердження свого матеріального стану позивачем надано довідку про доходи за період з січня по липень 2025 рік, з яких вбачається інформація про середньомісячний дохід в розмірі близько 47 000 грн., а також розмір стягуваних аліментів близько 8 000 грн.

Також до матеріалів справи додана копія договору оренди житлового приміщення від 26.01.2025р. строком дії до 31.12.2025 року. Інформації щодо продовження строку дії договору оренди на день розгляду справи матеріали справи не містять.

Так, позивач зазначає, що з народженням другої дитини його матеріальний стан погіршився, отже є підстави для зменшення виплат аліментів, що і є причиною спору.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, позивач повинен довести суду, що його матеріальний стан значно змінився в зв`язку зі стягненням з нього аліментів і настільки погіршився, що отриманих ним доходів не вистачає для повноцінного життя.

Так, позивач в позовній заяві зазначає, що йому не вистачає коштів на повноцінне життя, оскільки у нього народилась друга дитина та є дружина на утриманні.

Між тим, окрім довідки про доходи за період з січня по липень 2025 рік та договору оренди житла, інформації про продовження якого на день прийняття рішення немає, жодних доказів, які б підтверджували обставини зміни матеріального стану позивача, погіршення або поліпшення його здоров`я та інші обставини, передбачені Сімейним Кодексом України, позивачем не надані.

Як вбачається з вивчених судом доказів, позивач фактично не погоджується з розміром визначених судом аліментів, намагаючись його зменшити.

При цьому, позивач мотивував позовну заяву погіршенням свого матеріального стану, посилаючись на наявність другої дитини.

Отже, для задоволення позовних вимог з підстав, зазначених позивачем, йому необхідно довести факт погіршення його матеріального стану, подавши відповідні докази.

Між тим, позивачем до позовної заяви не надано доказу в підтвердження погіршення його матеріального стану.

Так, оцінюючи матеріальний стан позивача, виходячи із наданої останнім довідки про доходи за період з січня по липень 2025 рік, суд вважає його таким, що не є критично низьким для забезпечення достатнього рівня життя, виходячи із ситуації в країні, що має місце.

До того ж, суд враховує той факт, що позивач звернувся з даним позовом до суду одразу після народження другої дитини, що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_4 , а народження сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто не сплив навіть місяць після народження дитини, але позивач вже просить зменшити розмір аліментів, вважаючи цей факт суттєвим фактором для погіршення свого матеріального стану.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що принципи захисту прав дитини закладені в основу Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27.02.91р.

Так, в частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.

Згідно ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини).

З урахуванням викладеного та загальноприйнятих норм у суспільстві, дитина в жодному випадку не повинна бути позбавлена ані батьківської любові, піклування, ані належного матеріального забезпечення, необхідного для її повноцінного життя та розвитку (за наявності живих та працездатних батьків).

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що його витрати є значними, матеріальний стан його погіршився.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ст. 82 ЦПК України).

Суд наголошує на тому, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі та дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Будь-яких доказів в підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано, тоді як зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

З огляду на те, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 186 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідачів.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра