Рішення № 136540512, 14.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2031/26

Провадження № 2/201/2801/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року місто Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Демидова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Факультету військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології про скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

13 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра із позовом до Факультету військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології про скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати, в якому просив суд:

- Наказ Начальника кафедри № 25 від 29 січня 2026 року про звільнення його з 30 січня 2026 року з посади викладача вищого навчального закладу кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій визнати незаконним

- Зобов?язати Начальника факультету військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій полковника ОСОБА_2 прийняти його на посаду викладача вищого навчального закладу Факультету військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій з 02 лютого 2026 року згідно раніше поданої ним заяви.

- Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов?язання Начальника Факультету військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій полковника ОСОБА_2 прийняти його на посаду викладача вищого навчального закладу факультету військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій з 02 лютого 2026р.

- Стягнути з Факультету військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій код ЄДРПОУ 44508029, юридична адреса м. Дніпро, вул. Лазаряна, 2, на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 розмір заробітної платні згідно посади викладача з 02 лютого 2026р. по день поновлення на роботі

- 30 000 грн. витрати на правову допомогу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 02 січня 2014 року, він прийнятий на посаду викладача предметно методичної групи кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій.

28 червня 2024 року, за результатами конкурсного відбору на посаду викладача предметно методичної групи (загальної військової та тактичної підготовки) кафедри військової підготовки спеціалістів державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (протокол №10 від 20 червня 2024р.), з ним було укладено Контракт № 3 терміном на 3 роки, строк дії якого, відповідно до п.7.1 спливав 01 липня 2027р.

20 листопада 2025 року, Начальник кафедри військової підготовки письмово повідомив його, що на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.10.2025р. № 1069-р «Про реорганізацію кафедри військової підготовки спеціалістів державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій» та спільної директиви МО України та Державної спеціальної служби транспорту від 10 листопада 2025р. № Д-бДСК, він попереджає про те, що 30 січня 2026р. його буде звільнено згідно п.1 ст. 40 КЗП України з посади Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, у зв?язку з організаційно-штатними заходами.

Дані документи стосувалися лише зміни назви навчального закладу, а саме, що навчальний заклад із «Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій» буде перейменовано на «Факультет військової підготовки спеціалістів Держаної спеціальної служби транспорту Українського Державного Університету науки і технології».

При перейменуванні Кафедри у Факультет, не було проведено змін в штатному розкладі професорсько-викладацького складу факультету і раніше займана ним посада викладача за контрактом на кафедрі не скорочувалась і залишилась такою вже на Факультеті.

Також не було проведено змін у кількісному складі слухачів-курсантів в реорганізованому із Кафедри у Факультет навчальному закладі, що є підтвердженням того, окрім назви навчального закладу інших змін в його структурі не було проведено.

Так отримавши повідомлення від Начальника кафедри військової підготовки про його звільнення, 30 січня 2026р. та 02 лютого 2026р., через канцелярію навчального закладу, подав на його ім`я дві заяви про намір продовжувати працювати викладачем на Факультеті, згідно умов раніше укладеного трудового контракту вже у ново реорганізованому Факультеті та прийняти на роботу, однак заяви фактично залишились без розгляду і задоволення.

05 лютого 2026 року, вже Начальник Факультету військової підготовки спеціалістів письмово ознайомив його із Наказом № 25 від 29 січня 2026р. про звільнення з 30 січня 2026р. з посади викладача вищого навчального закладу кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, відповідно до п.1 ст.40 КЗПП України.

Даний Наказ вважає незаконним та просить скасувати оскільки відповідачем не було запропоновано перейти йому на цю ж посаду викладача але вже в новоствореному Факультеті куди були переведені всі інші викладачі, оскільки його посада скорочена не була.

19 березня 2026 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог пославшись на наступне.

Так, Факультет військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами.

Відповідно до організаційної служби штатних заходів визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.10.2025 № 1069-р Про реорганізацію кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій та спільної директиви Міністерства оборони України та Державної спеціальної служби транспорту від 10 листопада 2025 № Д-6дск кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій було реформовано в факультет військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, а саме припинено діяльність кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій за штатом №13/954. У зв`язку з чим було зменшено кількість посад науково-педагогічних працівників.

В зв`язку із переходом на нову організацію та штат, зміною структури підрозділів, чисельності та посад працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача було попереджено про заплановане звільнення.

Відповідно до вимог статті 44 Кодексу законів про працю України з позивачем було здійснено розрахунок за фактично відпрацьований час, за невикористанні дні щорічної відпустки та інші види нарахувань та утримань за місяць відповідно до довідки про нараховану заробітну плату при звільненні.

Окрім того зазначили, що комплектування посад науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти здійснюється відповідно до вимог, визначених у наказі Міністерства оборони України від 25.08.2021 № 251/926 Про затвердження Порядку заміщення на конкурсній основі вакантних посад науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та керівників закладів фахової передвищої військової освіти, військових ліцеїв, що належать до сфери управління Міністерства оборони України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2021 відповідності кандидатів вимогам, викладеним в постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Відповідно до підпункту 16 пункту 38 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності пріоритет надається кандидатам які мають статус учасника бойових дій та сучасний бойовий досвід, якого у позивача немає. Позивачем не було надано жодної інформації що підтвердила його відповідність вимогам зазначеним у наказі Міністерства оборони України від 25.08.2021 № 251/926 Про затвердження Порядку заміщення на конкурсній основі вакантних посад науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та керівників закладів фахової передвищої військової освіти, військових ліцеїв, що належать до сфери управління Міністерства оборони України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2021 та в постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Отже доводи позивача про порушення відповідачем вимог ст. 36 Кодексу законів про працю України є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач є державною установою, діяльність якої здійснюється в межах затвердженого штатного розпису та відповідного фінансування. У зв`язку з проведенням організаційних змін (реформуванням структури), попередній штатний розпис №13/954 було скасовано та введено в дію новий штатно-посадовий розпис.

Унаслідок зазначених змін окремі посади, які раніше обіймалися працівниками, у тому числі позивачем, були скорочені та не передбачені новим штатним розписом, що об`єктивно унеможливило подальше перебування позивача на займаній посаді.

Водночас відповідачем було дотримано вимог трудового законодавства, а саме - позивача було попереджено про звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Крім того, відповідачем розглядалося питання можливості переведення (перепризначення) позивача на інші посади, однак така можливість була відсутня з огляду на невідповідність позивача встановленим кваліфікаційним вимогам до наявних посад, а також відсутність у штатному розписі посад, на які претендував позивач у своїх заявах.

Зокрема, у поданих заявах позивач зазначав посади, які не передбачені чинним штатно-посадовим розписом відповідача, що виключає можливість їх зайняття в установленому законом порядку.

Таким чином, звільнення позивача було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України, з урахуванням об`єктивних змін в організації праці, та не є порушенням трудових прав позивача

Щодо не розгляду та не надання відповіді на заяви від 30 січня 2026 року та від 02 лютого 2026 року зазначили наступне.

Відповідь на заяву від 30 січня 2026 року була надана позивачу того ж дня за вихідним № 35/24. На примірнику відповіді міститься особистий підпис позивача про її отримання та ознайомлення зі змістом, що підтверджує належне виконання відповідачем обов`язку щодо розгляду звернення.

Щодо заяви від 02 лютого 2026 року, позивач під час її подання усно повідомив, що має намір отримати відповідь особисто. Відповідь на зазначену заяву була підготовлена відповідачем 06 лютого 2026 року.

У своїй заяві позивач просив перепризначити його на посаду викладача факультету військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту із збереженням усіх договірних зобов`язань, у тому числі щодо перенесення 37 діб невикористаної відпустки.

Разом з тим, зазначена позивачем посада відсутня у чинному штатно посадовому розписі факультету військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові та фактичні підстави для задоволення відповідної заяви.

Крім того, факт направлення та отримання позивачем відповіді підтверджується даними відстеження поштового відправлення з офіційного вебсайту акціонерного товариства Укрпошта, відповідно до яких позивач отримав відповідь 05.03.2026

Таким чином, відповідачем було належним чином розглянуто обидві заяви позивача та надано вичерпні відповіді у встановлені строки, що повністю спростовує доводи позивача щодо порушення його прав.

30 березня 2026 року позивачем надано відповідь на відзив в якому зазначив, що посади наукових, науково педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти можуть займати особи, які мають ступінь магістра та/або науковий ступінь та/ або вчене звання, що передбачено ст. 55 Закону України «Про вищу освіту». В 2023 році наказом начальника Кафедри йому було підтверджено педагогічний стаж 36 років. Станом на 02 лютого 2026 року кількість курсантів на Факультеті не змінилась і залишилась такою ж як і була на Кафедрі. Окрім того в березні 2023 року Міністерством оборони України, спільно із Міністерством освіти і науки України провело перевірку Кафедри та її викладачів на відповідність державним акредитаційним вимогам, про що було складено Звіт. Станом на 20 листопада 2025 рік на Кафедрі була посада старшого викладача та три посади викладачів одну із яких займав він за результатами конкурсу. 02 лютого 2026 року вже після реорганізації на Факультеті кількість курсантів залишилася такою ж яка була раніше та три посади викладачів. Доводи відповідача про те що ним нібито не надано при поданні заяви жодної інформації про його відповідальність вимогам зазначеним у наказі Міністерства Освіти України від 25 серпня 2021 року № 251/926 не відповідають дійсності оскільки його особова справа знаходиться у відповідача та в ній знаходиться вся інформація про його професійну придатність посаді викладача.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 16 лютого 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. ( а.с. 17-18).

Ухвалою судді від 20 лютого 2026 року позовна заяву у зв`язку з виявленими недоліками було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 19-20)

02 березня 2026 року ухвалою судді, після усунення позивачем виявлених судом недоліків провадження у справі було відкрито (а.с. 24-25).

05 березня 2026 року представником відповідача подано заяву про виправлення описки в ухвалі суду про відкриття провадження у справі (а.с. 34-35), яка протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду була передана 06 березня 2026 року судді Демидовій С.О. (а.с. 38).

Ухвалою судді від 10 березня 2026 року виправлено описку в ухвалі судді про відкриття провадження у справі від 02 березня 2026 року (а.с. 39)

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом

Як зазначив позивач в позовній заяві з 02 січня 2014 року він був прийнятий на посаду викладача предметної методичної групи кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій.

Відповідно до витягу з Наказу № 202 від 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2023 рік було встановлено педагогічний стаж 36 років.

Згідно витягу з Наказу № 212 від 28 червня 2024 року зі ОСОБА_1 укладено контракт на посаду викладача вищого навчального закладу кафедри на три роки з 01 липня 2024 року по 07 липня 2027 рік.

28 червня 2024 року ОСОБА_1 уклав контракт № 3 з кафедрою військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології з 01 липня 2024 року по 01 липня 2027 рік.

20 листопада 2025 року Начальником кафедри було повідомлено викладача ОСОБА_1 на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2025 року № 1069-р "Про реорганізацію кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій" та спільної директиви Міністерства оборони України та Державної спеціальної служби транспорту від 10 листопада 2025 № Д-6дск, попереджано, що 30 січня 2026 року , згідно п.1 ст. 40 КЗпП України його буде звільнено з посади викладача, у зв`язку з організаційно штатними заходами, з яким ОСОБА_1 ознайомився під розпис 21 листопада 2025 року

29 січня 2026 року відповідно до витягу з Наказу Начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології № 25 звільнено з 30 січня 2026 року викладача ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології. Підстава розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2025 року № 1069-р «Про реорганізацію кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій та спільної директиви Міністерства оборони України та Державної спеціальної служби транспорту від 10 листопада 2025 № Д-6дск.

30 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Начальника кафедри в якій просив перепризначити його на посаду викладача кафедри факультету військової підготовки із посади викладача кафедри із збереженням всіх договірних зобов`язань. Дана заява прийнята та зареєстрована 30 січня 2026 року реєстровий № 308 вн в книзі реєстрації.

30 січня 2026 року Начальником кафедри було надано відповідь на заяву від 30 січня 2026 року, яка отримана ОСОБА_1 під розпис 02 лютого 2026 року, в якій зазначено, що у зв`язку з проведенням реорганізаційних заходів, відсутністю у начальника кафедри повноважень щодо прийняття працівників на роботу до Факультету військової підготовки, не вбачається можливим прийняти ОСОБА_1 на посаду зазначену в заяві від 30 січня 2026 року.

02 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав заяву Начальнику Факультету в якій просив перепризначити його посаду викладача Факультету військової підготовки із збереженням усіх договірних зобов`язань.

06 лютого 2026 року Начальником Факультету було надано відповідь на заяву позивача від 02 лютого 2026 року та направлена поштою позивачу, в якій зазначено, що у зв`язку із переходом на нову організацію та штат, зміною структурних підрозділів, чисельності та посад працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 було попереджено про заплановане звільнення та здійснено розрахунок за фактично відпрацьований час, за невикористанні дні щорічної відпустки. Окрім того повідомлено, що комплектування посад науково педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти здійснюється відповідно до вимог, визначених в наказі Міністерства оборони України від 25 серпня 2021 року № 251/926 Про затвердження Порядку заміщення на конкурсній основі вакантних посад науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та керівників закладів фахової передвищої військової освіти, військових ліцеїв, що належать до сфери управління Міністерства оборони України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2021 та в постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності відповідно до яких пріоритет надається кандидатам які мають статус учасника бойових дій та сучасний бойовий досвід.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність законові.

Судом встановлено, що позивач з 01 січня 2014 року був прийнятий на посаду викладача кафедри військової підготовки.

28 червня 2024 року ОСОБА_1 уклав контракт № 3 з кафедрою військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології з 01 липня 2024 року по 01 липня 2027 рік.

21 листопада 2025 року його було повідомлено під розпис про звільнення 30 січня 2026 року, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з організаційно штатними заходами.

29 січня 2026 року відповідно до витягу з Наказу № 25 ОСОБА_1 було звільнено з 30 січня 2026 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та проведено розрахунок. Підстава розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2025 року № 1069-р «Про реорганізацію кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій та спільної директиви Міністерства оборони України та Державної спеціальної служби транспорту від 10 листопада 2025 № Д-6дск.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі N 800/538/17, провадження N 11-431асі18.

Відповідно до ч. 3 ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Так, нібито дотримуючись вказаної норми, одночасно із попередженням про звільнення роботодавці висувають пропозицію скорочуваним працівникам щодо зайняття інших вакантних посад на підприємстві.

Проте, Верховний Суд у постанові по справі № 761/41149/16-ц від 29.01.2020 року надав роз`яснення застосуванню вказаної норми, вказавши: «…Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення…

Працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин…».

Аналогічну позицію було висловлено Верховним Судом у постанові по справі № 646/2661/20 від 09.12.2021 року: «…роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідачем пропонувалася робота на момент попередження і звільнення, але цей перелік посад був вибірковий і неповний, і мені не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які були і з`явилися на підприємстві протягом цього періоду. На вимогу позивача надати повний перелік посад, які відповідають його спеціальності та кваліфікації в межах м. Харкова, не було надано цей перелік, а саме перелік був неповним…».

Тобто, якщо з моменту повідомлення працівників про скорочення та до моменту фактичного звільнення працівника на підприємстві з`явилися будь-які нові вакансії, на роботодавця покладено обов`язок повідомити про це працівника, який підлягає скороченню.

Невиконання обов`язку щодо працевлаштування вивільнюваного працівника, безумовно негативно впливає на законність процедури скорочення штату та слугує підставою для поновлення вивільненого працівника на роботі.

За загальним правилом суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, від 27.05.2021 у справі № 201/6689/19).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117св23) визначено, що під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури.

Тобто, суд, вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні, ураховуючи також те, що розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Так розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.10.2025 № 1069-р Про реорганізацію кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій та спільної директиви Міністерства оборони України та Державної спеціальної служби транспорту від 10.11.2025 № Д-6дск кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій було реформовано в факультет військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, а саме припинено діяльність кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій за штатом №13/954.

20 листопада 2025 року Начальником кафедри було повідомлено викладача ОСОБА_1 на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2025 року № 1069-р та попереджано, що 30 січня 2026 року , згідно п.1 ст. 40 КЗпП України його буде звільнено з посади викладача, у зв`язку з організаційно штатними заходами, з яким ОСОБА_1 ознайомився під розпис 21 листопада 2025 року.

29 січня 2026 року відповідно до витягу з Наказу Начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології № 25 викладача ОСОБА_1 звільнено з 30 січня 2026 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології.

Відповідно до вимог, визначених у наказі Міністерства оборони України від 25.08.2021 № 251/926 Про затвердження Порядку заміщення на конкурсній основі вакантних посад науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та керівників закладів фахової передвищої військової освіти, військових ліцеїв, що належать до сфери управління Міністерства оборони України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2021 відповідності кандидатів вимогам, викладеним в постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Відповідно до підпункту 16 пункту 38 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності пріоритет надається кандидатам які мають статус учасника бойових дій та сучасний бойовий досвід, на підтвердження наявності даного статусу чи досвіду позивачем не надано доказів.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив про звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, отже доводи позивача про порушення відповідачем вимог ст. 36 КЗпП України є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Водночас відповідачем було дотримано вимог трудового законодавства, а саме - позивача було попереджено про звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Таким чином, звільнення позивача було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України, з урахуванням об`єктивних змін в організації праці, та не є порушенням трудових прав позивача

Відтак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та нічим об`єктивно не підтверджуються, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та порушення його права.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. 5 ст.279, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Факультету військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології про скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.О. Демидова