Рішення № 136540470, 15.05.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 201/13574/25

Провадження № 2/211/2705/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В., Строганової Е.О.,

представника відповідача Сілкіної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позовна заява мотивована тим, що 03.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №03.02.2025-100000889, який був підписаний відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, надісланого на його номер мобільного зв`язку, відповідно до умов якого йому було надано кредит в розмірі 3000,00 грн, строком на 217 днів, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 1% в день. Відповідач порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14880,00 грн, з яких: 4500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6915,00 грн - заборгованість за процентами, 405,00 грн. заборгованість по комісії, 810,00 грн. заборгованість по додатковій комісії, 2250,00 грн. заборгованість по неустойці, яку позивач просить стягнути з відповідача, та судові витрати понесені при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 28.01.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сілкіною М.В. було скеровано до суду відзив на позовну заяву в якому вона зазначає, що не заперечує факт отримання кредитних коштів та несвоєчасну сплату, однак не погоджується з сумою нарахованих процентів, вважає їх надмірно нарахованими, а також з нарахованою комісією, додатковою комісією та неустойкою, оскільки це є незаконне нараховування. Також, зазначає, що процненти за кредитом не можуть перевищувати фактично отриманих кредитних коштів. Зважаючи на зазначене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив в якому він зазначає, що сторонами за взаємною згодою було укладено додатковий договір від 07.02.2025 та збільшено суму кредиту з 3000,00 грн. до 4500,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними враховуючи строк кредитування. Наданий суду розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. З огляду на те, що позивач надає кошти у кредит без відкриття рахунку у власній установі, то плата за надання кредиту, на картку зазначену позичальником, є виправданою. Зважаючи на зазначене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив в якому зазначає, що тіло кредиту в розмірі 4500,00 грн. визнає в повному обсязі, однак позиція стосовно нарахованих процентів, комісії та неустойки не змінна. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явились, у позовній заяві зазначила про розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача, будучи присутньою в судовому засіданні просила частково відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, 03.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №03.02.2025-100000889, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, та підтвердження укладення кредитного договору, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у сумі 3000,00 грн., строком на 217 днів з дати надання кредиту, з датою повернення кредиту 07.09.2025, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом, з комісією за надання кредиту в розмірі 270,00 грн., з комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270,00 грн.

Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 03.02.2025, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підтверджено укладення електронного кредитного договору між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 . Тобто, відтак між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором Е378.

Пунктом 14 заявки визначено графік платежів.

Підписання вказаного договору та заявки електронним підписом відповідачем ОСОБА_1 свідчить про її обізнаність щодо умов кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти надаються ОСОБА_1 шляхом переказу на картковий рахунок.

07.02.2025 між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, сума кредиту з дати укладання даного Додаткового договору становить 4500,00 грн., яка складається з двох траншів в сумі 3000,00 грн. та 1500,00 грн., підписаний одноразовим ідентифікатором К135

Відповідно до довідки на рахунок ОСОБА_1 , який був вказаний у заявці на отримання кредиту, перераховано 4500,00 грн. за договором №03.02.2025-100000889.

Факт отримання кредитних коштів у розмірі 4500 грн відповідач не оспорює.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконує, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 14880,00 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500,00 грн, процентів у розмірі 6915,00 грн., комісії в розмірі 405,00 грн., додаткової комісії в розмірі 810,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 2250,00 грн.

З даним розміром заборгованості відповідач не погоджується, тому надаючи оцінку її доводам суд зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченоу ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, кредитний договір між сторонами у справі був укладений в електронній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаними вище кредитним договором утворилась заборгованість, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Розмір процентів був обумовлений при укладанні договору (п. 6, 7, 12 заявки та акцепту). Орієнтовний розмір витрат за кредитом також був встановлений у п. 1.6 акцепту від 07.02.2025 та склав 12630 грн, тому позичальник розуміла, укладаючи договір, обсяг своїх майбутніх витрат по виконанню зобов`язання, а отже доводи сторони відповідача про нарахування надмірних процентів суд до уваги не бере.

Разом із цим суд не погоджується з наданим розрахунком заборгованості в частині стягнення комісії та неустойки з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.5 та розділу 2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити плату за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту пунктів 8, 9 заявки кредитного договору №03.02.2025-100000889 від 03.02.2025 укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , комісія за надання кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн. та комісія обслуговування кредитної заборгованості становить 270,00 грн., у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.

За таких обставин положення пунктів 8, 9 заявки кредитного договору №03.02.2025-100000889 від 03.02.2025 щодо обов`язку позичальника сплатити плату за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За наведених умов, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору №03.02.2025-100000889 від 03.02.2025 про сплату позичальником на користь Банку комісії за надання та обслуговування кредиту є нікчемними, то позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 405,00 грн. та додаткової комісії в розмірі 810,00 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Також, суд не погоджується із вказаним розміром заборгованості по штрафам.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктами 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, неустойка (штраф, пеня) за прострочення (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання не підлягає стягненню на період дії військового стану, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості зі сплати неустойки у розмірі 2250,00 грн. не підлягає задоволенню.

Зважаючи на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором №03.02.2025-100000889 від 03.02.2025 в сумі 11415,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 4500,00 грн.; процентах 6915,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору у розмірі 2422,40 грн., сплаченого при подачі позовної заяви, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 1858,31 грн. (11415,00 грн. (сума боргу, стягнута судом) х 2422,40 (сума судового збору, сплачена позивачем) / 14880,00 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись статтями 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором №03.02.2025-100000889 від 03.02.2025 у сумі 11415 (одинадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 1858 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 31 копійка.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.05.2026.

Суддя Костенко Є. К