Ухвала суду № 136540443, 15.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

№ 175/1642/26

провадження 6/175/252/26

УХВАЛА

15 травня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Слобожанське заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходилася вище вказана справа. По справі 17 березня 2026 року ухвалено рішення суду.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду від 17 березня 2026 року, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Зазначив, що є особою похилого віку та пенсіонером, у зв`язку з чим його єдиний дохід - пенсія. До того ж вказав на те, що проживає у м. Краматорську, яке з 2022 року перебуває у зоні проведення активних бойових дій, а тому з урахуванням зазначених обставин просить розстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року у справі №175/1642/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 34657789) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 150 916,73 грн. за період з 01 листопада 2021 року по березень 2025 року, заборгованості з плати за абонентське обслуговування в сумі 2 056, 35 грн. за період з травня 2021 року по червень 2025 року, 3% річних за період з 01 травня 2025 р. по 17 січня 2026 р. в розмірі 3 249,88 грн. та інфляційних витрат за період з 01 травня 2025 р. по 17 січня 2026 р. в розмірі 5 348,36 грн., а загалом заборгованість у розмірі 161571, 32 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 гривень, шляхом погашення заборгованості рівними частками по 1 800 грн. щомісяця, або в іншому розмірі визначеному судом до повного виконання рішення у спарві.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 2 ст. 435 ЦПК України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Перевіривши матеріали заяви, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає заяву не обґрунтованою при цьому виходить з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 34657789) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 150 916,73 грн. за період з 01 листопада 2021 року по березень 2025 року, заборгованості з плати за абонентське обслуговування в сумі 2 056, 35 грн. за період з травня 2021 року по червень 2025 року, 3% річних за період з 01 травня 2025 р. по 17 січня 2026 р. в розмірі 3 249,88 грн. та інфляційних витрат за період з 01 травня 2025 р. по 17 січня 2026 р. в розмірі 5 348,36 грн., а загалом заборгованість у розмірі 161571, 32 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Вказане вище рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, існує обов`язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою.

Частиною 3 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

На підтвердження скрутного матеріального становища відповідачем надано суду довідку про доходи №0555-3756-6079-3522 від 04 травня 2026 року згідно якої ОСОБА_1 за період з січня 2026 року по квітень 2026 року останнім отримано дохід у розмірі 33 211 грн. 34 коп. та виписку з рахунку відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Також надано квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу Васфєєвим А.А. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» грошових коштів у розмірі 20 000 грн. 00 коп. з метою погашення заборгованості за справою 175/1642/26.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст.76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявником не надано доказів щодо виникнення виключних обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, а наведені відповідачем підстави не можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність відповідного відстрочення та розстрочення.

Тобто, заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким можливо відстрочити та розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність відстрочення такого.

Складне фінансове становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду. Оскільки відповідач у своїй заяві не заперечує того факту, що вказаний спір виник з його вини, вказує на складний фінансовий стан, однак документів які б підтверджували фінансовий стан, витрати, наявність чи відсутність іншого доходу до суду не були надані.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Суд зазначає, що судові рішення які набрали законної сили є обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала)це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Враховуючи те, що розстрочка може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, а також те, що заявником не подано жодних належних допустимих доказів щодо свого тяжкого фінансово-матеріального стану з яких можна було б побачити реальний фінансовий стан боржника. Крім того, відповідно до положень ст. 435 ЦПК України розстрочення виконання рішення суду можливе лише у 12 місячний строк з моменту ухвалення судового рішення, боржник просить суд вийти за межі такого строку. Тому, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76,81,83,89,435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя - О.Г. Васюченко