Рішення № 136539869, 12.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/190/26

Провадження № 2/950/430/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Косолапа В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Я.О.,

представника позивача Синиченко Д.В.,

представника відповідача Логвіненко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 15.04.2021 № 2110478723164 в загальному розмірі 23220,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, укладено договір № 2110478723164. За умовами такого договору відповідачу було надано кредит без конкретної споживчої мети у розмірі 3000,00 грн. Тип процентної ставки фіксована, проценти нараховуються в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати усіх нарахованих процентів не пізніше ніж протягом орієнтовного строку кредитування. З першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 %; з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 %, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.

Грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. були перераховані на рахунок позичальника.

У подальшому, за договором від 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2110478723164.

Також, за договором від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги, в тому числі за спірним договором № 2110478723164.

Загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2110478723164 складає 54283,50 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням; 51283,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

При цьому, звернувшись до суду, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 23220,00 грн., в тому числі 3000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням та 20220,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, оскільки відповідач своїх зобов`язань не виконав, суми отриманих коштів не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив.

19.03.2026 представник ТОВ «Коллект Центр» подав до суду додаткові пояснення у яких зазначив, що саме відповідачем було підписано кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, направленим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Ідентифікація та верифікація позичальника була проведена первісним кредитором через систему BankID. Саме відповідач на сайті кредитодавця власноруч зазначив реквізити банківської картки.

20.04.2026 представник відповідача подала до суду пояснення у яких заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Зазначила, що про наявність заборгованості в межах даної справи відповідач дізнався лише у лютому 2026 року в день отримання ухвали Лебединського районного суду Сумської області у справі № 950/190/26. Лише після ознайомлення з матеріалами справи відповідачу стало відомо, що від його імені, використовуючи його персональні дані 15.04.2021 було укладено кредитний договір № 2110478723164.

При цьому, 15.04.2021 телефонний номер відповідача НОМЕР_1 , було заблоковано, він не міг здійснювати та приймати телефонні дзвінки та повідомлення. З іншого номера він зателефонував оператору, який повідомив, що номер заблоковано. Для отримання доступу до послуг йому рекомендовано здійснити перевипуск SIM-картки або придбати новий номер.

15.04.2021 невідомими особами було здійснено перевипуск SIM-карти телефонного номеру відповідача, як наслідок користуватися послугами оператора відповідач не мав змоги. За таких обставин відповідач не міг укласти кредитний договір шляхом оформлення заявки на сайті первісного кредитора, підписати кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора, відправленого на мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1 через смс-повідомлення 15.04.2021 о 00:54:06, оскільки з 15.04.2021 вищевказаний абонентський номер телефону було заблоковано і відповідач вказаним номером телефону не користувався.

Представник вважає, що спірний договір був укладений ТОВ «Служба миттєвого кредитування» з іншою особою, а грошові кошти перераховані на платіжну картку № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК», отримала інша особа.

У договорі про надання фінансових послуг № 2110478723164 від 15.04.2021 та додатку № 1 до договору наявні персональні дані відповідача, а також адреса електронної пошти. Відповідач не має електронної пошти та не уміє нею користуватись, йому не відомо кому належить електронна адреса Anatoliy.v. ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник також зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі для отримання кредиту. При підписанні кредитного договору було використано одноразовий ідентифікатор Н4, однак у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження, що указаний ідентифікатор було використано саме відповідачем.

Також вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування відповідачу кредитних коштів, а позивачем не доведено переходу до нього права вимоги за спірним договором.

Ухвалою від 02.02.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 02.02.2026 позивачу запропоновано надати докази перерахування відповідачу кредитних коштів первісним кредитором. Ухвалою від 10.02.2026, за клопотанням позивача, судом витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Ухвалою від 27.03.2026 у справі призначено судове засідання. Ухвалою від 22.04.2026, за клопотанням представника відповідача, судом витребувано необхідні для розгляду справи докази.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення вимог ТОВ «Коллект Центр» заперечувала з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

15.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання фінансових послуг № 2110478723164.

Згідно з п. 1.1 договору за цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонам в заяві-анкеті, та складає 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту його отримання.

Згідно з п. 1.4 договору проценти нараховуються в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати усіх нарахованих процентів не пізніше ніж протягом орієнтовного строку кредитування. З першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4а; з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4б; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 %, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4в.

Відповідно до п. 1.9 договору граничний строк кредитування 1 рік. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (Н4) (а.с. 7-9).

Відповідно до заяви-анкети (додаток № 1 до договору) ОСОБА_1 просить надати кредит в розмірі 3000,00 грн.; строк повернення кредиту 16 днів; номер карткового рахунку позичальника НОМЕР_2 (а.с. 60).

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Вей фор пей» від 02.09.2025, 15.04.2021 на картку НОМЕР_2 перераховано 3000,00 грн. за договором № 2110478723164 (а.с. 15).

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12 за яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників (а.с. 21-25).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 1-12, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2110478723164 на загальну суму 23220,00 грн. (а.с. 39-41, 42).

Крім того, 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-03/2023 за яким позивач набув право вимоги до боржників, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 30-35).

Відповідно до копії Реєстру боржників до договору № 10-03/2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2110478723164 (а.с. 53-55, 56).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі;

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо не укладення ОСОБА_1 спірного договору з огляду на наступне.

Так, кредитний договір № 2110478723164 містить ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , в тому числі паспортні дані, РНОКПП, номер телефону ( НОМЕР_1 ).

Згідно з наданою позивачем інформацією, особу ОСОБА_1 було ідентифіковано та верифіковано через систему BankID Національного банку України. Зокрема такі відомості містять прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його РНОКПП ( НОМЕР_3 ), та номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ), аналогічні зазначеним у договорі (а.с. 14).

Відповідач уклав спірний договір в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця, зазначивши в тому числі свої ідентифікаційні дані, номер картки, номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ), отримав на такий номер смс з кодом підтвердження заявки (а.с. 13).

При цьому, згідно з відомостями АТ «ТАСКОМБАНК» платіжна картка № НОМЕР_4 дійсно не належить відповідачу. 15.04.2021 на картку зараховано 3000,00 грн. Номер телефону НОМЕР_1 не належить жодному клієнту банку. Рахунки на ім`я ОСОБА_1 не відкривались (а.с. 111).

Однак суд зазначає, що по-перше номер мобільного телефону НОМЕР_1 , не належить жодному із клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК», крім того, його належність саме відповідачу ні ОСОБА_1 ні його представником не оспорювались.

Твердження про блокування або заволодіння таким абонентським номером ні ОСОБА_1 ні його представником доведені не були, жодних доказів звернення до правоохоронних органів або оператора телекомунікаційних послуг з приводу неправомірного використання мобільного телефону НОМЕР_1 , суду надано не було.

По-друге, перерахування кредитних коштів на рахунок, який не належить позичальнику, на думку суду, не може безспірно свідчити про не укладення такого кредитного договору саме відповідачем, оскільки його особа була верифікована належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідачем та його представником не надано жодних доказів на спростування тверджень позивача про укладення спірного договору, зокрема не спростовано належність ОСОБА_1 номеру мобільного телефону ( НОМЕР_1 ) та отримання на такий номер одноразового ідентифікатора для підписання договору.

Також суд не погоджується з доводами представника відповідач щодо ненадання позивачем доказів переходу до ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки такі спростовуються дослідженими судом договором факторингу № 1-12 та договором про відступлення прав вимоги № 10-03/2023, які ніким не були оспорені, не визнані недійсними чи неукладеними.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обов`язку з повернення коштів за кредитним договором не виконав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з нього боргу в загальному розмірі 23220,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивач надав: копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024, укладеного з АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 65-67); копію заявки на надання юридичної допомоги № 243 від 01.12.2025 (а.с. 71); копію витягу з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, відповідно до якого позивач отримав від адвокатського об`єднання наступні послуги: надання усної консультації 2 год. на суму 4000,00 грн.; складання позовної заяви 3 год. на суму 9000,00 грн. (а.с. 73).

Суд зазначає, що відповідно до наданого акту про надання юридичної допомоги АО «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Коллект Центр» усну консультацію з вивченням документів. У подальшому також було складено позовну заяву.

На думку суду фактично консультація з вивченням документів не відрізняється по своїй суті від послуги складання позовної заяви, однак такі послуги обраховані окремо. Суд також враховує, що у провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебувають інші справи за позовом ТОВ «Коллект Центр» зі схожим предметом позову, у яких правничу допомогу надавало АО «Лігал Ассістанс». Тобто правовідносини з надання правничої допомоги між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» мають постійну основу, а тому час, витрачений на складання позовної заяви у даній справі (в тому числі за схожими кредитними договорами), не відповідає критерію розумності та пропорційності виконаній роботі.

Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, комплексність надання правничої допомоги, з огляду на складність даної справи, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 5000,00 грн. таких витрат.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором від 15.04.2021 № 2110478723164 в загальному розмірі 23220,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.05.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП