Рішення № 136539867, 04.05.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/245/26

2/579/346/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Кибець І.А.,

з участю секретаря судового засідання Сомок А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 12 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8950994.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

27 листопада 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27112025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 27 листопада 2025 року до договору факторингу №27112025 від 27 листопада 2025 року ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14 395 грн. 00 коп., з яких: 4 100 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 865 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками, 5 430 грн. 00 коп. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №8950994 в розмірі 14 395 грн. 00 коп., з яких: 4 100 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 865 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками, 5 430 грн. 00 коп. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8950994 в розмірі 14 395 грн. 00 коп. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» або у разі встановлення наявності заборгованості зменшити розмір штрафних санкцій як неспівмірних, розрахунок заборгованості вважає необґрунтованим, а право грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до нього не доведеним (а.с. 67-68).

Представник позивача надав відповідь на відзив, за змістом якої просить позовні вимоги задовольнити та зазначив, що позивачем доведено факт укладання відповідачем договору позики в електронній формі, обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором та отримання відповідачем кредитних коштів, договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейською агенцією з повернення боргів» укладений відповідно до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими. Розгляд справи просить проводити без участі представника позивача (а.с.69-84).

У відповідності до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно правил ч.6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №8950994 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором С0531 (а.с.5-13).

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 3 000 грн. (п.1.3 розділу 1 договору), строк кредиту 360 днів (п.1.4 розділу 1 договору); тип процентної ставки - фіксована (п.1.5 договору).

Пунктом 2.1 розділу 2 кредитного договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перехування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.2 розділу 2 договору дата надання кредиту 12.04.2025 року або 13.04.2025 року.

Також ОСОБА_1 12 квітня 2025 року було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.20-22).

Крім того, 17 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №8950994 про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони збільшили суму кредиту на 1 100 грн., денна процентна ставка складає 1% в день за весь строк користування кредитом (а.с.15).

17 квітня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту (а.с.16-19).

ТОВ "Авентус Україна" на виконання умов кредитного договору 12.04.2025 року перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000 грн. та 17.04.2025 року грошові кошти у розмірі 1 100 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 27.11.2025 року (а.с.25) та виписками АТ КБ "ПриватБанк" по належній ОСОБА_1 банківській карті № НОМЕР_3 про рух грошових коштів за період з 12.04.2025 15.04.2025 року, за період з 17.04.2025 20.04.2025 року (а.с. 111-112).

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4100 грн.

27 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» уклали Договір факторингу №27112025, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №8950994 на суму 14 395 грн., з яких: 4100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4865,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5430,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами. Зазначені обставини підтверджуються вказаним договором факторингу з додатками та реєстром заборгованості (а.с.31-38).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Згідно наданого ТОВ «Авентус Україна» розрахунку заборгованості за кредитним договором №8950994 від 12.04.2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 14 395 грн. 00 коп., з яких: 4100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4865,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5430,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.26-30).

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 625 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч.3,4,6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є новим кредитором, оскільки набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 8950994 від 12 квітня 2025 року, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цього договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, на що він посилається як на підставу своїх заперечень.

Відповідач не надав доказів на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункт 41 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

На позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи ( п.16 постанови Верховного Суду від 12.11.2019 справа №910/1265/17)

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №8950994 від 12.04.2025 року вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 14 395 грн. 00 коп., з яких: 4100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4865,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5430,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідач, заперечуючи щодо позовних вимог, контррозрахунок суду не надав.

Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст.1048,1056-1 ЦК України.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, та доводи наведені у запереченні на позов цього не спростовують.

Інші доводи відповідача, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи вимогу про стягнення суми заборгованості за пенею, штрафами в розмірі 5430 грн. 00 коп., суд виходить з такого.

За умовами кредитного договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 270 грн. 00 коп. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 60 грн. 00 коп. починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4 договору).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 року № 3498-IX, який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на час виникнення заборгованості не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення його у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акту (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема, станом на день розгляду справи продовжено воєнний стан.

Враховуючи те, що договір позики між сторонами укладено 12.04.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов`язання нарахована під час дії воєнного стану, який триває дотепер, на момент нарахування штрафних санкцій чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами у розмірі 5430 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №8950994 від 14 395 року у розмірі 8 965 грн. 00 коп.

В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1658 грн. 10 коп.

Відповідно до ст.ст. 3, 526, 530, 533, 549, 551, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул.Лісова, буд.2, код ЄДРПОУ 35625014, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8950994 в розмірі 8 965 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп., з яких: 4 100 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4865 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати за сплату судового збору у розмірі 1658 (одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім) грн. 10 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 14 травня 2026 року.

Суддя І. А. Кибець