Рішення № 136538185, 14.05.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/2312/25

Провадження номер № 2/0186/347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Шахтарське

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Демиденка С.М.

при секретарі Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.07.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5640451, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та можливих штрафних санкцій, що передбачено кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів до кредитного договору повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем частково було внесено грошові кошти на повернення кредитної заборгованості.

02.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №85-МЛ, відповідно до якого відбулося відступлення на користь позивача права грошової вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 .

Сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на дату відступлення прав вимоги становить 15485,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10985,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 500,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №564051 від 26.07.2022 в сумі 15485,00 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Василець Марина Сергіївна позовні вимоги не визнали, адвокат Василець М.С. надала відзив на позовну заяву, в якому прохала суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в повному обсязі. Також зазначила, що матеріали справи не містять доказів надання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідачу кредиту у розмірі 5000,00 грн. Позивачем не надано власного належно оформленого розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку, що позбавляє можливості встановити чи правильно нараховані відсотки, чи здійснював відповідач їх погашення та чи існує заборгованість взагалі. Надані позивачем додатки до позову не є доказом розміру боргу, який він просить стягнути, оскільки вони не доводять отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаним кредитним договором. Також зазначає, що кредитор мав нараховувати відсотки лише протягом 105 днів, тобто до 08.11.2022 року. Однак, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення, кредитодавець нараховував відсотки до 02.12.2022, що призвело до того, що відповідачу неправомірно було нараховано відсотки у загальному розмірі 2 880 грн. за період що виходить за межі строку кредитування, а саме з 09.11.2022 по 02.12.2022. Крім того, вважає положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позивач не мав права нараховувати відповідачу заборгованість за комісією. Також, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, належним чином не обґрунтованими квитанціями що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Василець Марина Сергіївна не з`явились, адвокат Василець М.С. надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача, позовні вимоги не визнала та прохала у їх задоволенні відмовити.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надав відповідь на відзив, в якому вважав доводи відповідачки та її представника зазначені у відзиві на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не законними, не обґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду. Також прохав суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Як встановлено судом, 26.07.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит №5640451, за яким кредитодавець на умовах визначеним цим договором зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості.

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 5000,00 грн. строком на 105 днів з 26.07.2022. Дата остаточного повернення погашення заборгованості 08.11.2022. Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування 14750,00 грн. Комісія за надання кредиту 500,00 грн (10% від суми кредиту). Проценти за користування кредитом протягом пільгового розрахункового періоду 1,0% за день (750,00 грн.). Проценти протягом решти строку кредитування 3,0% за день (13500,00 грн.). Кредитні кошти надаються у безготівковій формі, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Договір про споживчий кредит було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором F46260, який було направлено на телефон відповідача +380664811903 о 10:31год. 26.07.2022, що слідує з довідки ТОВ «Мілоан» про одноразовий ідентифікатор № б/н від 10.09.2025 року.

ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 *11 в сумі 5000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №79189591 від 26.07.2022.

02.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №85-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №85-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 згідно договору про споживчий кредит №5640451 від 26.07.2022, в сумі 15485,00 грн, з яких: 4000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 10985,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 500,00 грн. - прострочена комісія.

16.10.2025 за вих. №22109548/37 позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було направлено на адресу відповідача вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка була залишена відповідачем поза увагою.

Відповідач станом на дату звернення позивачем до суду не виконала своїх зобов`язань перед кредитором, доказів протилежного суду не надала.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд приходить до наступного.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Отже суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн.

У постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що заборгованість за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості нарахована поза межами строку дії договору №5640451, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строків кредиту за вищевказаним договором, стягнувши за договору №5640451, де строк кредиту 105 днів, пільгова процентна ставка 1,0% (пільговий період 15 днів), стандартна процентна ставка 3,00% в день (90 днів), суму заборгованості по відсоткам в розмірі 8105,00 грн.

Щодо нарахованої комісії колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 1.5.1. Договору кредиту комісія за надання кредиту 500 грн., яка нараховуються за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення комісії нарахованої позивачем на підставі п. 1.5.1. Договору за надання кредиту в сумі 500,00 грн.

Отже загальна сума до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованості по кредиту становить 12605,00 грн., з яких: 4000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8105,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків; 500,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Щодо судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір №0107 про надання правової (правничої) допомоги, укладений 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт №Д/5339 від 22.10.2025 про надання послуг (правової (правничої) допомоги, в якому сторони погодили, що сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн.; детальний опис наданих послуг до Акту №Д/5339 від 22.10.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, вважала розмір витрат є неспівмірним складності справи.

Враховуючи вищевикладене, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є завищеними.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1971,87 грн. (12605,00 грн. х 100 : 15485,00 х 2422,40 грн. : 100 = 1971,87 грн.).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи в суді.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264-265 ЦПК України, - суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, буд.1, ЄДРПОУ 35234236), заборгованість за кредитним договором №5640451 від 26.07.2022 в сумі 12605 (дванадцять тисяч шістсот п`ять) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованості за відсотками 8105,00 грн.; заборгованості за комісією 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, буд.1, ЄДРПОУ 35234236), судовий збір в розмірі 1971 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна) гривня 87 копійок, та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а всього стягнути 3971 (три тисячі дев`ятсот сімдесят одну) гривню 87 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, буд.1, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: С.М. Демиденко