Рішення № 13653782, 13.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.11 р. Справа № 21/3

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” м. Донецьк

про стягнення 12 457,95 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: не з’яв.

відповідача: не з’яв.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” 12 457,95 грн., у тому числі:

- 8 000,00 грн. збитків;

- 3 843,25 грн. інфляційних за період з 20.07.10р. по 10.12.2010р.;

- 614,70 грн. – 3% річних за період з 20.07.10р. по 10.12.2010р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що:

- на виконання умов укладеного з відповідачем договору № 17/05 від 17.05.10р. і заявок від 25 і 29 червня 2010р. відповідно № 25.06.11 і № 29/06/ТІ товариством були надані автотранспортні послуги з перевезення вантажів за маршрутом м. Слов’янськ – м. Вільяреал (Іспанія) на загальну суму 51 936,00грн.;

- відповідачем надані послуги своєчасно оплачені не були (затримка склала 144 дні, оскільки оплата мала бути здійснена до 20.07.10р., а у дійсності здійснена відповідачем тільки 10.12.2010р.);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми;

- відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України відповідач, який порушив договірні зобов’язання, має також відшкодувати збитки, понесені позивачем, а саме – видатки, пов’язані з отриманням правової допомоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала про порушення провадження у справі направлена йому рекомендованим листом) не заперечив проти позовних вимог, не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, про причину неявки свого представника суд не повідомив, відзив на позов господарському суду не подав, у зв’язку з чим справа на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

17.05.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” (Замовник-Експедитор) був укладений договір № 17/05 про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Строк дії договору – з моменту підписання і до 31.12.2010р. (п.8.1. договору).

Відповідно до р.1 вказаного договору „Замовник-Експедитор” доручив, а “Перевізник” взяв на себе зобов’язання „здійснити міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах, зазначених в заявці на конкретне перевезення” (п.1.1).

Згідно з умовами договору № 17/05 від 17.05.10р.:

- оплата за перевезення вантажу здійснюється у строки і на умовах, визначених у заявці (п.5.1.);

- розрахунок між сторонами за перевезення здійснюється на підставі рахунку “Перевізника” і акту виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами (п.5.3 договору).

На виконання взятих на себе за договором зобов’язань та згідно наданих відповідачем заявок № 25.06.11 від 25 червня 2010р. і № 29/06/ТІ від 29 червня 2010р. позивачем 2-ма автомобілями Рено Магнум державні номери АЕ 2430 ЕЕ, АЕ 6931 ЕС з напівпричепами державні номери АЕ 4380 ХХ, АЕ 1556 ХТ у період з 30.06.10р. по 12.07.10р. були надані відповідачеві автотранспортні послуги з міжнародного перевезення вантажів (сировина) за маршрутом м. Слов’янськ (Україна) – м. Вільяреал (Іспанія) на загальну суму 51 936,00грн. (25 968,00грн. + 25 968,00грн.).

Факт надання автопослуг відповідачем не спростований і підтверджений міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 30.06.10р. №№ 089005, 089003, а також актами здачі-прийняття транспортних послуг від 12.07.10р. №№ ОУ-1391, ОУ-1392, підписаними сторонами без будь-яких зауважень.

Виставлені позивачем рахунки-фактури від 12.07.10р. №№ СФ-082-1, СФ-083-1 на загальну суму 51 936,00грн. відповідач згідно п.5.3 договору мав оплатити протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто до 19.07.10р. (включно).

Взяті на себе зобов’язання щодо оплати автотранспортних послуг відповідачем своєчасно виконані не були, оскільки рахунок-фактура від 12.07.10р. № СФ-082-1 був оплачений тільки 01.12.10р., а рахунок-фактура від 12.07.10р. № СФ-083-1 - 10.12.10р.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

· згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу;

· згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

· ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

· в обумовлені договором строки (протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто до 19.07.10р. включно) рахунки відповідачем оплачені не були;

· у разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди;

· відповідно д ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

· боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

· інфляційні, які розраховуються помісячно, за період серпень 2010р. – листопад 2010р. щодо суми 51 936,00грн. складають 2 580,93 грн., позивачем заявлено 3 843,25 грн., тобто більша сума;

· 3% річних за період з 20 серпня 2010р. по 1 грудня 2010р. щодо суми 25 968,00грн. і за період з 20 серпня 2010р. по 10 грудня 2010р. щодо суми 25 968,00грн. складають у загальній сумі 595,49 грн. (288,14грн. + 307,35), позивачем заявлено 614,70 грн., тобто більша сума,

господарський суд (з огляду на помилковість розрахунків в сторону збільшення) вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних і 3% річних підлягають задоволенню частково.

В частині стягнення збитків позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем до позовної заяви не подано ніяких доказів понесення ним збитків.

Щодо видатків, пов’язаних з отриманням правової допомоги, якщо такі у дійсності мали місце, то на думку суду позивач не повинен був їх включати у суму позову, а відповідно до ст.44 Господарського кодексу України мав включити до складу судових витрат за умови, що ним була здійснена оплата послуг адвоката (згідно ст.44 Господарського кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, а не оплата послуг (правової допомоги) юридичних чи інших фірм).

Зайво сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума державного мита підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, п.1 ст.193 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст.43, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково у сумі 3 176,42грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСЛАЙНСЕРВІС” (83052, м. Донецьк, бульвар Шевченка, б.84, кв.11, п/р 26009002605000 в ЗАТ “Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 35559895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” (49126, м. Дніпропетровськ, ж/м Сокол-1/1-9а-60, п/р 26004207580100 в ДОД ВАТ “Райфайзен банк Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 31181359) 2 580,93 грн. інфляційних, 595,49 грн. – 3% річних, 31,76грн. на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 60,17 грн. на відшкодування витрат по сплаті послуг iнформацiйно-технiчного забезпечення судового процесу.

Повернути позивачу із Державного бюджету України 517,44грн. зайво сплаченого державного мита. Видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1– позивачу;

1– відповідачу.

Виконала

Тел.381-91-18