Рішення № 136537577, 11.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12510/25 2/335/278/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю представника позивача адвоката Цуканової М.В., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дерев`янко І.О., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі -продажу, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. 13.03.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4841/2024/4376425, предметом якого виступає рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , який позивач вважає та просить визнати недійсним з наступних підстав.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 4/3139182 від 10.11.2020 року, Банк звернувся до суду із позовом від 03.08.2023 року про стягнення заборгованості.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13.03.2024 року у справі № 333/8405/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 4/3139182 від 10.11.2020 року станом на 03.08.2023 у розмірі 246 527, 36 грн. та судові витрати у розмірі 3697, 91 грн.

Станом на час звернення до суду тривають виконавчі провадження № 75365712 та № 75365716 з примусового виконання рішення суду, однак рішення суду не виконане.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 відчужила належне їй майно після отримання вимог від Банку про дострокове стягнення заборгованості, та після відкриття провадження у справі за позовом Банку про стягнення з неї заборгованості. Такі її дії чітко свідчать про намір позичальника унеможливити звернення стягнення на майно. Зазначені обставини є підставою для визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить визнати договір недійсним.

26.02.2026 від позивача надійшла заява, якою позивачем збільшено позовні вимоги шляхом доповнення вимогою про відновлення становища, яке існувало до порушення інтересів позивача, шляхом визнання права власності на автомобіль Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_2 за ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 23.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

24.12.2025 року ухвалою судді відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

26.02.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дерев`янко І.О. надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує проти позову у повному обсязі. Наполягає на відсутності ознак недійсності правочину та вважає себе добросовісним набувачем транспортного засобу. На момент укладення договору автомобіль не перебував під арештом, позивач АТ «Креді Агріколь Банк» жодних прав щодо транспортного засобу не мав, власник автомобіля ОСОБА_1 на момент укладення договору не мала жодних заборон щодо розпорядження своїм майном. Заявлені позові вимоги порушують її права щодо вільного володіння належним їй майном, вважає, що не може нести відповідальність за дії інших осіб. Просить у задоволенні позову відмовити.

08.04.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких, доводи відповідача про те, що вона не була обізнана про існування судового рішення щодо стягнення заборгованості з продавця на користь банку не спростовують ознак фраудаторності спірного правочину, оскільки відчуження майна відбулося в день винесення судом рішення про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , майно відчужене за ціною, що істотно відрізняється від ринкової, в результаті правочину боржник фактично суттєво зменшив активи. Крім того, вважає, що сама по собі відсутність доведеності обізнаності відповідача про конкретне судове рішення не виключає її недобросовісності, оскільки відповідач, як набувач майна, зобов`язана була діяти розумно та обачно, при укладенні правочину могла і повинна була перевірити майновий стан відчужувача, наявність обтяжень, судових спорів. Ігнорування таких обставин вважає проявом навмисної необачності, що прирівнюється, на думку позивача, до недобросовісної поведінки. Вважає, що спірний правочин має всі ознаки фраудаторного, а доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14.04.2026 року ухвалу судді від 24.12.2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано, заяву про забезпечення позову направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 28.04.2026 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на транспортний засіб марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити на підставах, викладених у позові та заявах по суті справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов, будь-яких клопотань чи заяв від відповідача не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дерев`янко І.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що представник позивача не довів обставин, необхідних для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав фраудаторності, крім того, автомобіль фактично був переданий відповідачу до звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Згідно раніше наданих пояснень у судовому засіданні 08.04.2026 року, відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала, пояснила, що у 2022 році вони з чоловіком вирішили придбати автомобіль, здійснювали пошук через оголошення на сайтах купівлі-продажу автомобілів. На той час вони мешкали у м.Запоріжжя, наприкінці жовтня 2022 року знайшли даний автомобіль, про що надала суду скріншот листування з чоловіком. З власником автомобіля незнайома, ніколи з нею не спілкувалась, від її імені діяв чоловік на підставі довіреності, копію якої надала суду. Вони з чоловіком 30.10.2022 року придбали цей автомобіль на підставі довіреності, сплатили грошові кошти за нього у повному обсязі у розмірі, який був у оголошенні, тому вважає необґрунтованими доводи позивача про занижену вартість автомобіля. У зв`язку з воєнним станом та вимушеним переїздом на проживання до м.Миколаєва, а також у зв`язку з проходженням чоловіком відповідачки військової служби, відразу переоформити автомобіль на себе не було можливості. У березні 2024 року її чоловік отримав травму, пов`язану з проходженням військової служби, у зв`язку з чим йому була надана відпустка з 06 березня 2024 року по 04.04.2024 року, про що надала копії лікарських документів. У зв`язку з цим, саме в цей період, коли чоловіку була надана відпустка, він запропонував переоформити автомобіль, вони зареєструвались завчасно для проведення реєстрації, найближчі вільні місця були на 12.03.2024 року та на 13.03.2024 року, про що надала копії талонів про запис для проведення реєстраційної дії з транспортним засобом в ТСЦ МВС № 4841. 13.03.2024 була здійснена перереєстрація автомобіля на її ім`я, підписано договір-купівлі продажу, вартість автомобіля була зазначена у договорі мінімальна, виходячи з оцінки транспортного засобу, така ціна не була обумовлена недобросовісністю, оскільки у жовтні 2022 року сплатила продавцю, в особі представника, грошові кошти у повному обсязі у розмірі 150 000 гривень. Вважає себе добросовісним набувачем, весь цей час, починаючи з 2022 року, користувалась автомобілем, про наявність боргів у ОСОБА_1 обізнана не була, з нею не знайома та не спілкувалась.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановив наступне.

13.03.2024 року між ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі доручення та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (а.с.39).

Позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі- продажу автомобіля посилається на те, що ОСОБА_1 відчужила належне їй рухоме майно після отримання вимог від Банку про дострокове стягнення заборгованості та після відкриття провадження у справі за позовом Банку про стягнення з неї заборгованості.

Встановлено, що 03.08.2023 року позивач Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.11.2020 року (а.с.11-14).

Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.09.2023 року цивільну справу за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя (а.с.15-16).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2023 року відкрито провадження у справі за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.18).

13.03.2024 року Заочним рішенням у справі за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено позовні вимоги, стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості станом на 03.08.2023 року у розмірі 246 527 року. Зі змісту судового рішення встановлено, що Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, тобто участі у судовому розгляді не брала. Повний текст судового рішення складено 15.03.2024 року.

21.06.2024 року відкрито виконавчі провадження № ВП № 75365712, ВП № 75365716 за виконавчими листами № 333/8405/23, виданими 30.04.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку суми заборгованості та судових витрат (а.с.26).

Матеріали справи не містять вимоги про дострокове стягнення заборгованості. Разом з тим, судовим рішенням у справі № 333/8405/23, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачем АТ «Креді Агріколь Банк» на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано Вимогу № 10451/1195 від 20.02.2023 року про дострокове виконання боргових зобов`язань за договором (а.с.22).

Крім того, з наданих відповідачем ОСОБА_2 письмових доказів встановлено, що 17.09.2022 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважила ОСОБА_4 продати належний їй автомобіль марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (а.с.132).

30.10.2022 року ОСОБА_4 , діючий від імені ОСОБА_1 , уповноважив відповідача ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_5 продати належний ОСОБА_1 автомобіль марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 (а.с.134).

ОСОБА_5 є чоловіком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 20.03.2022 року.

У період з 06 березня 2024 року по 04 квітня 2024 року чоловік відповідача ОСОБА_2 військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 , матрос ОСОБА_5 перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (142-144).

Відповідачем та її чоловіком здійснено попередній запис до ТСЦ МВС № 4841 на 12.03.2024, 13.03.2024 року для проведення реєстраційної дії з транспортними засобами (а.с. 141), яка відбулась 13.03.2024 року.

Відповідно до п.6 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2,3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, цивільно-правовий договір (в тому числі і договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних правовідносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 (справі №910/16579/20) навела такі висновки. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним.

У постанові від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 Верховний Суд вказав перелік ознак фраудаторного правочину: Боржник відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості. Майно відчужене на підставі безвідплатного договору. Майно відчужене на користь близького родича. Після відчуження спірного майна у боржника відсутнє інше майно.

В подальшому у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 Верховний Суд розширив перелік ознак фраудаторності правочинів, зокрема в частині оплатних договорів. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд встановив, що у вчиненому відповідачами правочині відсутня сукупність ознак, для впевненого та неспростовного висновку про його недійсність.

Встановлено, що 13.03.2024 року договір купівлі-продажу автомобіля марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 укладено між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі доручення та ОСОБА_2 (а.с.39).

Даних, що на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, були наявні арешти, заборони, відкриті виконавчі провадження щодо даного автомобіля, матеріали справи не містять.

Відповідач ОСОБА_1 виявила намір на продаж належного їй автомобіля та видала довіреність з правом на його відчуження у жовтні 2022 року, задовго до того, як позивачем направлено вимогу про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та до звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Щодо вимоги про дострокове виконання боргових зобов`язань, яку, як зазначає позивач, було надіслано ОСОБА_1 , до звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд зауважує, що позивач не долучає належних доказів її отримання відповідачем ОСОБА_1 .

З приводу співпадіння дати укладення договору з датою винесення рішення від 13.03.2024 року у справі за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд звертає увагу, що у справі ухвалено заочне рішення, за відсутності боржника ОСОБА_1 , повне рішення складено 15.03.2024 року, через два дні після укладення договору, що спростовує доводи позивача про обізнаність відповідачів про ухвалення рішення про стягнення боргу.

Окрім того, під час укладення договору купівлі-продажу автомобіля відповідач ОСОБА_1 особисто присутня не була, від її імені діяв представник - чоловік відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 особисто брала участь у діях щодо розпорядження та відчуження належним їй автомобілем лише 17.09.2022 року, під час підписання довіреності.

Крім того, суд зауважує, що позивач АТ «Креді Агріколь Банк», будучи обізнаним про порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору, своєчасних заходів, направлених на повернення кредитних коштів, на виявлення належного відповідачу майна та вжиття заходів забезпечення позову, ні до подачі позову, ні після відкриття провадження у справі не вживав. Також позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_1 діяла з метою уникнення виконання зобов`язань, не зазначено, коли саме виникло порушення зобов`язання, у позові зазначено про наявність заборгованості станом на 03.08.2023 року, коли автомобіль фактично вже був переданий для продажу.

Даних про те, що у відповідача ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення в рахунок погашення заборгованості, позивачем не надано.

Під час вирішення цієї справи не було надано належних та допустимих доказів того, що покупець автомобіля є особою, пов`язаною з продавцем; а також, що правочин було укладено за неринковою ціною, за відсутності реальної оплати ціни. Щодо ціни автомобіля, зазначеної в договорі (60 000 гривень), відповідач ОСОБА_2 зазначала, що вказали мінімальну ціну, виходячи з оцінки автомобіля, а сама оплата продавцеві здійснена у жовтні 2022 року, виходячи з ринкової вартості, яка вказана в оголошенні.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 , як покупець автомобіля під час укладення правочину повинна була діяти розумно та обачно та перевірити майновий стан продавця, наявність обтяжень, судових спорів, зважаючи на відкритість інформації, суд зазначає наступне.

Так, відповідач ОСОБА_2 зазначила, що на час фактичного придбання автомобіля та сплати грошових коштів за нього у 2022 році, вона з чоловіком вжили заходів щодо перевірки автомобіля на предмет заборон відчуження засобами, які їм були відомі та до яких мали доступ. Заборони на відчуження автомобіля були відсутні. Протягом тривалого часу вона безперешкодно користувалась автомобілем, у неї були відсутні підстави для виникнення сумнівів та для вжиття додаткових заходів для перевірки автомобіля та особи продавця, з якою вона навіть не була знайома.

Крім того, чинне цивільне процесуальне законодавство містить дієві інструменти забезпечення позову з метою, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За таких обставин суд критично ставиться до доводів сторони позивача, які фактично ставлять під сумнів принцип презумпції правомірності правочину, визначений ст. 204 ЦК України, покладаючи весь тягар перевірки «юридичної чистоти угоди» на потенційного покупця.

Навпаки, на переконання суду, саме позивач, мав би вживати розумних та завбачливих заходів щодо встановлення актуального обсягу майна позичальника, щодо якого є відомості про порушення зобов`язання, а також своєчасного застосування забезпечення позову з метою недопущення виведення активів боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Позивач жодних заходів щодо забезпечення позову не вживав, і відповідач ОСОБА_2 змогла безперешкодно зареєструвати раніше придбаний автомобіль на себе.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц) виснував, зокрема, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Водночас, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною у даному випадку та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. За наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що перекладання на третіх осіб наслідків визнання недійсними договорів матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на добросовісного набувача і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Беручи до уваги вказаний висновок Верховного Суду, суд вважає, що у випадку визнання фраудаторним правочину, яким було відчужено транспортний засіб, та в подальшому можливого застосування наслідків його недійсності, саме на відповідача ОСОБА_2 буде покладено весь тягар несприятливих наслідків цього спору, оскільки у випадку визнання правочину недійсним позивач отримає можливість звернення стягнення на автомобіль, у той час як відповідач ОСОБА_1 , як продавець, автомобіля вже отримала від відповідача ОСОБА_2 грошові кошти за нього.

Водночас, сама відповідач ОСОБА_2 (покупець автомобіля) не вчинила жодних дій, які б могли вказувати на її недобросовісність або професійну недбалість за наведених обставин укладення правочину, які встановлені під час судового розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 законно набула у власність автомобіль, добросовісно ним користується тривалий час, 19.07.2025 року здійснила перереєстрацію при видачі індивідуального номерного знаку «Українка».

Таким чином, судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів перевірено дотримання вимог закону та встановлено, що зміст та форма договору купівлі -продажу відповідають зазначеним вимогам цивільного законодавства, відсутні відомості про те, що на момент укладення договору відповідачі були обізнані про ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, відносно ОСОБА_1 було відсутнє відкрите виконавче провадження, банк звернувся із позовом до суду, лише через 10 місяців після фактичного розпорядження ОСОБА_1 належним їй автомобілем.

Вказані встановлені судом фактичні обставини справи не являються достатніми підставами для висновку, що спірний договір купівлі продажу був вчинений відповідачами на шкоду кредитору з метою ухилення від сплати боргу відповідача ОСОБА_1 або зменшення її обсягу майна, а тому, суд вважає, що підстави для визнання його недійсним відсутні, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ч.9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 28.04.2026 року у вигляді арешту на автомобіль.

Керуючись ст.ст.12,13, 258,259,263-265,268,273,354ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4841/2024/4376425, предметом якого виступає транспортний засіб марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 28.04.2026 року у справі № 335/12510/25 (2-з/335/31/2026) у вигляді накладення арешту на транспортний засіб марки Geely, модель LC-1А, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», 01024, м.Київ, вул.Євгена Чикаленка, 42/4, код ЄДРПОУ: 14361575.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: В.В. Калюжна