Рішення № 136537566, 15.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.05.2026

Справа № 334/10017/25

Провадження № 2/334/828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Огійченко Євгенія Валеріївна, до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у якій вона та члени її сім`ї проживають тривалий час. До заяви позивачем були подані наявні документи для приватизації житла.

За змістом відповіді Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 24.07.2025 року № Г-490 позивачу відмовлено у приватизації квартири з підстав ненадання копії ордера на жилу площу.

Позивач вважає таку відмову такою, що порушує її право на приватизацію займаного житла, оскільки законність проживання її сім`ї у спірній квартирі відповідачем не оспорюється, спірна квартира не відноситься до житла, яке не підлягає приватизації, а відсутність ордера зумовлена обставинами, які не залежать від позивача.

Вказує, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 родина проживає з 1981 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у спірному житлі з 15.09.1981 року, відомості про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були внесені до облікових документів як про малолітніх членів сім`ї наймача.

У зв`язку з відсутністю ордера на квартиру позивач зверталася до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради із заявою про надання копії корінця державного ордера на квартиру АДРЕСА_2 , виданого у 1981 році. Листом від 18.07.2025 року № Г-1351 повідомлено, що корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, тому надати запитувану інформацію не вбачається можливим.

Також позивач зверталася до Державного архіву Запорізької області щодо надання рішення про виділення квартири. Листом Державного архіву Запорізької області від 25.08.2025 року № 05-07/Г-1954 повідомлено, що у протоколах засідань виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя за 1981 рік рішення про виділення квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 не виявлено.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району здійснити приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року за відсутності ордеру на жиле приміщення, за умови надання всіх інших документів, передбачених Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 03.12.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 21.01.2026 року.

19.01.2026 року представником відповідача подано клопотання, у якому представник просила витребувати у Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради інформацію щодо усіх осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день надходження позовної заяви до суду, розглянути клопотання без участі представника відповідача та продовжити строк для надання відгуку.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2026 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, витребувано з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради інформацію щодо усіх осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.12.2025 року.

02.02.2026 року Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради на виконання ухвали суду надано інформацію № 06.4-02/02/303, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.12.2025 року були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.07.2025 року по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.09.1981 року по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28.03.2000 року по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.09.1981 року по теперішній час.

07.04.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. За змістом відзиву відповідач посилається на те, що Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено подання копії ордера на жиле приміщення, а тому відсутність такого документа, на думку відповідача, перешкоджає проведенню приватизації у позасудовому порядку. Також у відзиві відповідач посилається на Закон України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX та зазначає про відсутність підстав для задоволення позову.

08.04.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відзив відповідача поданий з пропуском процесуального строку та без належного підтвердження його направлення усім учасникам справи, у зв`язку з чим представник позивача просила залишити відзив без розгляду, а у разі його врахування - відхилити доводи відповідача як безпідставні.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що відповідач фактично не заперечує ключові обставини справи, а саме законність проживання позивача та членів її сім`ї у спірному житлі, наявність у позивача всіх необхідних документів для приватизації, крім ордера, відсутність такого документа з незалежних від позивача причин, а також відсутність позасудового механізму вирішення цього питання.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

21.04.2026 року представником відповідача подано до суду клопотання, в якому остання просила вважати строк для подання відзиву не пропущеним та таким, що поданий вчасно, з урахуванням технічної процедури його узгодження із Запорізькою міською радою, або поновити такий строк. Також представник відповідача просила долучити до матеріалів справи докази направлення позивачу та третім особам копій відзиву.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, просила ухвалити рішення з урахуванням поданого відзиву.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заперечень проти задоволення позову суду не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду.

За змістом ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 року № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення, є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів, а при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, де він зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідниках, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані, квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного обов`язкового відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно ч. 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають право відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, громадянином до органу приватизації подаються, зокрема, заява на приватизацію, довідка про склад сім`ї, копія ордера, документ, що підтверджує невикористання права на приватизацію.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 фактично перебуває у користуванні позивача та членів її сім`ї протягом тривалого часу. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у вказаній квартирі з 15.09.1981 року.

З наданої Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради інформації від 02.02.2026 року № 06.4-02/02/303 вбачається, що станом на 01.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач зверталася до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про приватизацію спірної квартири, проте листом від 24.07.2025 року № Г-490 їй було відмовлено у приватизації з підстав ненадання копії ордера на жилу площу.

Листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 18.07.2025 року № Г-1351 повідомлено, що корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, у зв`язку з чим надати інформацію щодо ордера, виданого у 1981 році, не вбачається можливим.

Листом Державного архіву Запорізької області від 25.08.2025 року № 05-07/Г-1954 повідомлено, що у протоколах засідань виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя за 1981 рік рішення про виділення квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 не виявлено.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що проживання позивача та членів її сім`ї у спірній квартирі є незаконним, що право користування житлом оспорювалось власником або балансоутримувачем, чи що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить до житла, яке відповідно до закону не підлягає приватизації.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірне житлове приміщення зазначені обмеження не розповсюджуються.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер є документом, що підтверджує законність первинного вселення особи до жилого приміщення, має тимчасове значення на стадії вселення та після вселення здається до житлово-експлуатаційної організації. Відтак відсутність у позивача копії ордера, яка обумовлена втратою або незбереженням архівних документів, сама по собі не свідчить про незаконність користування квартирою і не може бути єдиною підставою для відмови у реалізації права на приватизацію.

21.04.2026 року представником відповідача подано клопотання про визнання строку для подання відзиву таким, що не пропущений, або про його поновлення та прийняття відзиву до розгляду. Враховуючи наведені у клопотанні обставини, з метою забезпечення принципів змагальності сторін, рівності учасників справи перед законом і судом, а також повного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає можливим поновити відповідачу строк для подання відзиву та прийняти поданий відзив до розгляду.

Суд враховує, що відповідач у відзиві фактично не спростував наведені позивачем обставини щодо багаторічного користування квартирою, реєстрації членів сім`ї у спірному житлі та неможливості отримання копії ордера з причин, які не залежать від позивача. Посилання відповідача виключно на відсутність ордера за таких обставин має формальний характер та не відповідає змісту права на приватизацію житла.

Посилання відповідача на Закон України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX суд оцінює критично. Підпунктом 2 пункту 2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачено втрату чинності Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Разом з тим пунктом 1 розділу IV цього Закону встановлено, що підпункти 2 і 4 пункту 2 розділу IV набирають чинності через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Отже, станом на час розгляду справи Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» залишається чинним, а передбачений ним порядок приватизації продовжує діяти.

Крім того, новий Закон України «Про основні засади житлової політики» не може бути застосований як підстава для позбавлення особи можливості реалізувати право, за захистом якого вона звернулася до суду в період дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за наявності чинного спеціального закону, який регулює спірні правовідносини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10.06.2010 року № 15-рп/2010 у справі про безоплатну приватизацію житла зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення їх до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), належним способом захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду є не визнання права власності на квартиру, а покладення на відповідний орган приватизації обов`язку оформити приватизацію житлового приміщення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21), обґрунтованими є вимоги про зобов`язання органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність такого способу захисту свідчать також висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Отже, заявлений позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію квартири за відсутності ордера на жиле приміщення за умови подання всіх інших необхідних документів є належним та ефективним способом захисту порушеного права і не підміняє дискреційні повноваження відповідача, а спрямований на усунення перешкод у реалізації права, які виникли через формальну відмову органу приватизації.

З огляду на вказані обставини, суд приходить до висновку, що позивач має право на здійснення приватизації квартири, в якій вона та члени її сім`ї проживають, а відмова відповідача з підстав ненадання копії ордера на жиле приміщення не може бути перешкодою для реалізації цього права, оскільки отримання такого документа позивачем об`єктивно не вбачається можливим.

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат позивачем не ставиться.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 9, 58 ЖК України, ст.ст. 328, 345 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району здійснити приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року за відсутності ордеру на жиле приміщення, за умови надання всіх інших документів, передбачених Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Добрєв М. В.