Рішення № 136536215, 05.05.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1000/22

Провадження № 2/677/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

(повний текст)

05.05.2026 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області:

у складі головуючого - судді Шовкуна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,

учасники справи (сторони):

прокурор Лелюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Красилівської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся в інтересах Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області з вказаним позовом до Красилівського районного суду Хмельницької області.

В обґрунтування якого зазначив, та в ході в судового розгляду позовні вимоги уточнив, що рішенням 33 сесії Яворовецької сільської ради Красилівського району 6 скликання № 27 від 21.05.2015 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки», надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована в межах с. Слобідка-Красилівська Красилівського району.

Рішенням 33 сесії Яворовецької сільської ради Красилівського району 6 скликання № 24 від 21.09.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 розміром 0,50 га, для ведення особистого селянського господарства та передано її безоплатно у приватну власність. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 22.10.2015 на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 6822789800:02:003:0192, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Слобідка-Красилівська Яворовецької сільської ради Красилівського району.

Рішення Яворовецької сільської ради Красилівського району № 24 від 21.09.2015 прийняте з порушенням вимог земельного та водного законодавства, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем Красилівській міській раді.

Аргументи учасників справи.

Прокурор Лелюк Т.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, вказав, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади.

Представники Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області вимоги позову підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , який про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача адвокат Залуцький В.Н. неодназово подавав заяви про відкладення розгляду справи, проте в судове засідання 05.05.2026 року без поважної причини не з`явився. Протягом тривалого розгляду справи, жодних відзивів, заперечень захисником до суду подано не було.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, який про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши учасників процесу, які з`явились в судове засідання, розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Судом встановлено, що рішенням 33 сесії Яворовецької сільської ради Красилівського району 6 скликання № 27 від 21.05.2015 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки», надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована в межах с. Слобідка-Красилівська Красилівського району.

Рішенням 33 сесії Яворовецької сільської ради Красилівського району 6 скликання № 24 від 21.09.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 розміром 0,50 га, для ведення особистого селянського господарства та передано її безоплатно у приватну власність.

Згідно вказаного рішення ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 22.10.2015 на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 6822789800:02:003:0192, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Слобідка-Красилівська Яворовецької сільської ради Красилівського району.

Згідно листа Хмельницького обласного управління водних ресурсів № 721 від 30.05.2016 року, через с. Слобідка-Красилівська Яворовецької сільської ради Красилівського району протікає струмок без назви, який є лівою притокою річки Бужок (басейн річки Південний Буг).

Висновком експерта № 6213/6214/18-26 від 13.12.2019 року за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи встановлено межі земельної ділянки з кадастровим № 6822789800:02:003:0192 відносно струмка та схематично зображено в Додатку 1 до висновку експерта.

Відстані знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6822789800:02:003:0192 відносно струмка, який протікає через село Слобідка-Красилівська Красилівського району Хмельницької області зображено в Додатку 1 до висновку експерта.

Координати частини струмка по відношенню до земельної ділянки з кадастровим номером 6822789800:02:003:0192, площею 0,50 га, належної ОСОБА_1 , визначені та наведені в Додатку 1 до висновку експерта та описано в дослідній частині висновку.

Згідно Додатку 1 до висновку експерта № 6213/6214/18-26 від 13.12.2019 вбачається, що через належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6822789800:02:003:0192 протікає струмок без назви, який є лівою притокою річки Бужок (басейн ОСОБА_2 ).

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №52/01 від 23.11.2015 року, складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області Дашевським В.В., земельна ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 6822789800:02:003:0192, загальною площею 0,50 га, відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 .

Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним прокурором в позовній заяві, а також у судовому засіданні, суд виходить із такого.

Щодо повноваження прокурора.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та ЦПК України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05.06.2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 року у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 року у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

З огляду на вказане, подаючи позовну заяву до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів територіальної громади, і згідно з ч. 2 ст. 48, ч. 4 ст. 56 ЦПК України набув статус позивача.

Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, а також захисту економічних інтересів держави, частиною яких є стале та належне функціонування місцевого самоврядування, дотримання норм, встановлених Конституцією України, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання повернення майна, яке вибуло з комунальної власності територіальної громади з порушенням закону, бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо звернення до суду з позовом, прокурор може представляти інтереси держави в суді у даній справі.

Щодо суті заявлених вимог.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 4 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до п. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно ч. ч. 1, 2 п. п. "а, б, в, г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, належать на праві власності територіальним громадам та є комунальною власністю.

Абзацом 5 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України такими особами є виключно підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про міжнародно-правові механізми захисту права власності, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 р. та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. (основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу), учасниками яких є, зокрема й Україна.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. 3, 4 ЦПК України).

Розглядаючи питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Протоколу (колишнього Першого) до Конвенції та практики ЄСПЛ, що є джерелом права в Україні, суд виходить з наступного.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ, в тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13.12.2007 року, визначені критерії, які слід оцінювати про сумісність заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядається як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Поняття справедливої рівноваги передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які при цьому використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому в питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Протоколу до Конвенції, ЄСПЛ загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами, в яких особи позбавлені права власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008 року).

Отже, стаття 1 Протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність та/або у володіння. В оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Власник, відповідно до ст. 387 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділа ним.

Статтею 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку з передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, яка викладена у постановах від 21.02.2018 року у справі № 363/2936/15-ц, від 12.06.2018 року у справі № 916/3727/15, від 09.07.2018 року у справі № 910/3513/17.

Незаконний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку, яка знаходилась у комунальній власності територіальної громади, не може оцінюватись як воля власника цієї земельної ділянки - територіальної громади на її вибуття із його володіння.

Вищевказана земельна ділянка надана у власність у порушення вимог ст. 60 ЗК України та ст. 88 ЗК України, оскільки знаходиться в прибережній захисній смузі струмка, який там протікає.

Враховуючи те, земельна ділянка за кадастровим номером 6822789800:02:003:0192, площею 0,50 га розташована в межах прибережної захисної смуги струмка, який протікає в межах с. Слобідка-Красилівська Красилівського району та відноситься до категорії земель водного фонду, надання її для ведення особистого селянського господарства із земель іншого призначення, без зміни у встановленому законом порядку її цільового призначення, є порушенням вимог земельного законодавства.

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 0,5 га (кадастровий номер 6822789800:02:003:0192), що знаходиться за межами населених пунктів (на території) Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області безпідставно та незаконно вибула із державної власності, внаслідок недобросовісної та незаконної поведінки ОСОБА_1 .

Зважаючи на вказане, суд доходить висновку, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже таке втручання буде виправданим та справедливим.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено повністю, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Хмельницької окружної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2481 грн. 02 коп., сплачений за пред`явлення цього позову та судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1240 гривень 50 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,131-1 Конституції України,ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 80, 83, 92, 116, 118, 123 ЗК України, ст.ст.16, 387, 1212 ЦК України, ст. ст.13, 56, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Красилівської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в комунальну власність Красилівської міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 6822789800:02:003:0192, що розташована в межах с. Слобідка-Красилівська Красилівської міської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) судовий збір у розмірі 2481 грн. 02 коп., сплачений за пред`явлення цього позову та судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1240 гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи (сторони):

Позивач Хмельницька окружна прокуратура, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, вул. Театральна, 4.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місце знаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1.

Повний текст рішення виготовлено 15.05.2026 року.

Суддя: В.О. Шовкун