Рішення № 13653607, 12.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.11 р. Справа № 15/1

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Завод “Універсальне обладнання” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 05400783)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

про стягнення заборгованості в сумі 26901,88 грн., 3% річних у розмірі 254,28 грн., інфляції в сумі 753,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шелудяков Д.В. за довіреністю б/н від 01.11.2010 р.

від відповідача: не зявився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Завод “Універсальне обладнання” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 26901,88 грн., 3% річних у розмірі 254,28 грн., інфляції в сумі 753,25 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/1, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 25.02.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 05.04.2010 р.

Ухвалою від 16.03.2010 р. провадження у справі № 15/1 зупинено у звязку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею справи № 38/73пд, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Ухвалою від 27.12.2010 р. суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні.

Від відповідача до суду надійшла заява від 10.01.2011 р. про продовження строку розгляду спору на 15 днів та відкладення судового засідання на іншу дату у звязку з необхідністю надати додаткові документи, які нібито підтверджують правову позицію відповідача.

Позивач надав до суду заперечення на заяву відповідача від 10.01.2011 р. на підставі того, що провадження у даній справі було зупинено ухвалою суду від 16.03.2010 р., а строк її розгляду вже продовжувався ухвалою від 25.02.2010 р. За вказаних обставин позивач вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання додаткових документів до суду разом із заявою від 10.01.2011 р. або раніше, а такими діями тільки намагається затягти розгляд справи по суті.

Заява від 10.01.2011 р. про продовження строку розгляду спору на 15 днів та відкладення судового засідання на іншу дату судом відхиляється з наступних підстав:

У заяві від 10.01.2011 р. відповідач не вказує конкретні обставини та не визначає конкретні документи, які раніше не були досліджені та оцінені судом, а також нібито мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Також відповідач не вказує причину, за якою він не може надати через канцелярію суду або поштою документи у судове засідання 12.01.2011 р. За таких обставин заява носить сугубо формальний характер.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Даний випадок з врахуванням усіх особливостей розгляду цього спору на думку суду не є винятковим, а заява відповідача направлена на затягування процесуального строку розгляду даного спору. У матеріалах справи є достатні докази для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні. Неявка представника відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про дату та час його проведення, не може перешкоджати здійсненню правосуддя в установлені законом строки. Процесуальний строк розгляду даного спору закінчується 15.01.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж передав відповідачу проволоку порошкову ПБ13б2225 з наповнювачем силикокальцієм SiCa30 в кількості 2,834 тн. за видатковою накладною № 70 від 23.03.2009 р. на суму 65380,38 грн., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видатковій накладній в графах „Відвантажив” та „Отримав”. На отримання вказаного товару відповідач видав довіреність № 545 від 18.03.2009 р. на Рапуту Владислава Анатолійовича. На видатковій накладній міститься підпис та вказано прізвище іншого отримувача Губарєва. Також в підтвердження факту отримання відповідачем товару за спірною видатковою накладною позивач надав до суду податкову накладну № 70 від 23. Завірені копії видаткової та податкової накладних, довіреності на отримання товарноматеріальних цінностей містяться в матеріалах справи.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість склала 26901,88 грн. В обґрунтування здійснення часткової оплати позивач надав до суду завірену копію зведеного меморіального ордеру за період з 14.05.2009 р. по 01.12.2009 р. на загальну суму 45000,00 грн. З письмових пояснень позивача від 25.01.2010 р. вбачається, що із оплат, вказаних в даному меморіальному ордері, в рахунок оплати за товар згідно спірної видаткової накладної № 70 від 23.03.2009 р. були зараховані грошові кошти на загальну суму 38478,50 грн. Грошові кошти в сумі 6521,50 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий відповідачем раніше за видатковою накладною № 60 від 05.03.2009 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивач направив відповідачу претензію б/н від 21.08.2009 р. з вимогою погасити заборгованість за товар, отриманий за спірною видатковою накладною № 70 від 23.03.2009 р.

Факт направлення даної претензії позивачем підтверджується фіскальним чеком № 1511 від 21.08.2009 р. Завірені копії претензії та чеку містяться в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду відзив № 17/229871 від 22.02.2010 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує тим, що вищевказана претензія не може бути вимогою на оплату згідно ст. 530 ЦК України, тому як ґрунтується на договорі № 927П/08 від 22.07.2008 р., у звязку з чим строк виконання грошового зобовязання для нього не настав.

Крім того, проти позовних вимог відповідач заперечував тим, що позивач обґрунтовує позовні вимоги первісними бухгалтерськими документами, заснованими на договорі № 927П/08 від 22.07.2008 р., що не відповідає вимогам чинного законодавства. Також відповідач у відзиві на позов вказував про недоведеність позивачем самого факту отримання товару відповідачем за видатковою накладною № 70 від 23.03.2009 р.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги у звязку з наступним:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи є рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2009 р. по справі № 9/132, в якій аналогічні вимоги були предметом спору. Даним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення позивачем з відповідача заборгованості за товар згідно спірної видаткової накладної № 70 від 23.03.2009 р. по причині недоведеності того, що поставка товару по вищевказаній спірній видатковій накладній здійснювалася в рамках договору № 927П/08 від 22.07.2008 р. Дане рішення позивачем не оскаржувалося та вступило в законну силу, завірена копія міститься в матеріалах справи.

В даному позові не вказаний конкретний договір (його номер та дата), підставою позову по справі № 15/1 є конкретна видаткова накладна, у звязку з чим суд дійшов висновку, що між сторонами існували позадоговірні відносини купівліпродажу. В даному випадку позивач обґрунтовує позов не на письмовому договорі в формі єдиного документа, а на усній домовленості між сторонами, яка підтверджена певними діями, первісними документами.

Суд в ухвалі від 25.02.2010 р. зобовязував відповідача надати довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про оприбуткування товару за накладною № 70 від 23.03.2009 р. на суму 65380,38 грн., а також про те, чи працював ОСОБА_1 у відповідача станом на 23.03.2009 р. та на якій посаді.

На виконання ухвали суду відповідач надав довідку за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про оприбуткування проволоки порошкової ПБ13б2225 з наповнювачем силикокальцієм SiCa30 в кількості 2,834 тн. за видатковою накладною № 70 від 23.03.2009 р. на суму 65380,38 грн. за прибутковим ордером № 66 від 23.03.2009 р. Податкова накладна № 70 від 23.03.2009 р. включена до складу податкового кредиту за березень 2009 р. Крім того, відповідач надав до суду довідку про те, що станом на 23.03.2009 р. та по теперішній час ОСОБА_1 працює на ВАТ “Енергомашспецсталь” в автотранспортному цеху водієм вантажного автомобілю. Оригінали довідок містяться в матеріалах справи.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 ЦК України не передбачає в якій саме формі повинна бути предявлена вимога. Претензія б/н від 21.08.2009 р. є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки містить пряме посилання на спірну видаткову накладну № 70 від 23.03.2009 р.

Моментом предявлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № б/н від 21.08.2009 р. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога повинна була бути отримана відповідачем в період з 21.08.2009 р. по 24.08.2009 р. (з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень у межах області, передбачених наказом Міністерства транспорту та звязку України № 1149 від 12.12.2007 р.), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 25.08.2009 р. по 01.09.2009 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 02.09.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 26901,88 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію за період з вересня по листопад 2009 р. в сумі 753,25 грн., 3% річні за період з 28.08.2009 р. по 20.12.2009 р. в сумі 254,28 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Після порушення провадження у справі позивач надав до суду уточнений розрахунок 3% річних та інфляції. Заява позивача про зміну (збільшення або зменшення) суми позову в матеріалах справи відсутня. Уточнений розрахунок не є такою заявою в порядку ст. 22 ГПК України. За вказаних обставин суд розглядає первісну суму позову.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач при розрахунку невірно визначив початок прострочення оплати, не врахувавши при цьому строки поштового перебігу. Таким чином розрахунок позивача в цій частині є невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 02.09.2009 р. (початок прострочення згідно ст. 530 ЦК України) по 20.12.2009 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим відповідачем у розрахунку суми позову: 115 днів, починаючи з 28.08.2009 р.) та складає: 26901,88 грн. х 3% річних х 110 днів : 365 днів = 243,22 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 254,28 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 243,22 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 11,06 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 753,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог покладаються на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 26005301510738 в філії Промінвестбанку м. Краматорськ, МФО 334141) на користь відкритого акціонерного товариства “Завод “Універсальне обладнання” (юридична адреса: 83017, м. Донецьк, пров. Вятський, буд. 2А; код ЄДРПОУ 05400783; рахунок 26003002775000 в ПАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) суму 27898,35 грн. (а саме: основний борг на суму 26901,88 грн., 3% річних в сумі 243,22 грн., інфляцію в розмірі 753,25 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 278,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,91 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 11,06 грн.

У судовому засіданні 12.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 13.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.