Ухвала суду № 136535704, 15.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/5199/26

Номер провадження 2/333/4430/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15 травня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: судді Стоматова Е.Г.., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг,

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг.

За наслідками дослідження матеріалів позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», згідно з частинами першої, другої статті 9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зобов`язаний сплатити судовий збір та надати до суду документ, який підтверджує його сплату саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України «Про судовий збір».

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Отже, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

Аналогічні висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №520/10006/21, від 26 липня 2023 року у справі № 640/3949/22, від 02 травня 2024 року у справі № 440/9709/23, від 27 червня 2024 року у справі № 440/18837/23.

Розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, заявленої юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд встановив, що до позовної заяви у цій справі було додано платіжну інструкцію № 150 від 03 березня 2026 року про сплату судового збору у сумі 3 328,00 грн.

Платіжна інструкція № 150 від 03 березня 2026 року вже використовувалась при подачі іншої позовної заяви, зареєстрованої за № 333/3733/26, яка ухвалою суду була повернута. При цьому судовий збір сплачений за подання вказаної позовної заяви належним чином зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу у встановленому законом порядку не повертався.

Суд звертає увагу позивача, що використання платіжного документу, який вже подавався до суду при зверненні з іншою заявою навіть аналогічного змісту не є припустимим, оскільки кожна позовна заява реєструються в суді з присвоєнням єдиного унікального номеру та платіжний документ, поданий до позовної заяви, закріпляється до облікової картки саме цієї справи.

У постанові від 13 лютого 2019 року Верховний Суд у справі №1540/3297/18 встановивши, що на підтвердження доказів сплати судового збору позивачем при поданні позовної заяви у цій справі було подано платіжне доручення від 16 травня 2018 року № 707, яке раніше позивач додавав до первісної позовної заяви у справі №815/2416/18, та суд повернув позовну заяву у останній справі, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що повторно поданий той же платіжний документ про сплату збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.

Таким чином, у даному конкретному випадку позивач також не позбавлений права повернути сплачений ним судовий збір відповідно до платіжної інструкції № 150 від 03 березня 2026 року про оплату судового збору у сумі 3 328,00 грн.

Однак, така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у даній справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328, 00 грн.

Отже, Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» необхідно сплатити 3 328,00 грн судового збору за наступними реквізитами:

Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Комунар./22030101

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA588999980313161206000008511

Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.

Слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сформульованої, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року в справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, в пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», відповідно до якої обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuzv. Poland» № 28249/95).

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає необхідним залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175,177, 187 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг - залишити без руху.

Надати позивачу п`ять днів для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, рахуючи його з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.

Сторони можуть отримати інформацію про стан розгляду справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://court.gov.ua/fair/sud0812/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов