Рішення № 136535058, 15.04.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/15098/25

Провадження № 2/712/9453/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Токової С.Є., з участю секретаря судових засідань Білик О.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України, Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 зайво стягнуті кошти в розмірі 1275 грн. Стягнути з Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) на користь ОСОБА_1 зайво стягнуті кошти в межах виконавчого провадження № 75906826 від 27.08.2024 року в розмірі 280,75 грн. - мінімальних витрат виконавчого провадження та 127,50 грн. виконавчого збору. Стягнути з виконавчого комітету Черкаської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що Першим відділом ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було примусово виконано постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради № 168 від 12.06.2024 року та стягнуто з її банківського рахунку штраф на користь держави у сумі 1275 грн. та виконавчий збір у розмірі 127,50 грн. Вона оскаржила постанову адміністративної комісії до суду і рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 серпня 2025 року постанова була скасована. Зазначене рішення суду набрало законної сили. З огляду на вказане судове рішення, яким було скасовано штраф, відпала правова підстаа, а тому вказні кошти підлягають поверненню їй , як особі з рахунку якої вони були стягнуті.

Крім того, Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною С.А., при примусовому виконанні постанови № 168 адміністративної комісією виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 1 275, 00 грн., прийняті наступні документи у виконавчому провадженні (далі ВП) № 75906826 : постанову від 27.08.2024 про арешт коштів боржника, якою стягнуто з ФОП ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1683, 25 грн. ;

постанову від 27.08.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які стягуються із ФОП ОСОБА_1 ; постанову від 27.08.2024 про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто із ФОП ОСОБА_1 127, 50 грн. виконавчого збору на користь Першого відділу ДВС у м.Черкаси; постанову від 30.08.2024, про зняття арешту з коштів боржника, яка свідчить про примусове стягнення коштів з ФОП ОСОБА_1 , а саме: 1275, 00 грн. штрафу; 280, 75 грн.- мінімальних витрат ВП; 127, 50 грн. виконавчого збору; постанову від 10.09.2025 про закінчення виконавчого провадження, яка свідчить про повне фактичне виконання скасованого судом рішення № 168 від 12.06.2024 та про незаконне стягнення коштів із ФОП ОСОБА_1 за ВП № 75906826.

Щодо витрат виконавчого провадження та повернення стягнутого посилається на практику Верховного суд та вважає, що вони також підлягають задоволенню, оскільки це передбачене ч. 7 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження». Так, заявник має право захистити та відновити свої права не тільки за допомогою звернення до інших органів, установ таких, як ДВС, а й за допомогою звернення до суду, оскільки всі витрати, які виникли у період виконання рішення суду, яке потім було скасоване, пов`язані безпосередньо з виконанням цього рішення, та є наслідком виконання рішення, а тому підлягають поверненню як безпідставно отримані, оскільки підстава у вигляді рішення суду відпала у зв`язку з його скасуванням.

Зазначає, що будь- яких розрахункових документів щодо перерахування стягнутих з неї коштів стягувачам, окрім, зазначених вище виконавчих постанов, виконавча служба їй не надсилала. Проте, норми процесуального права не встановлюють обмеження щодо неможливості повернення стягнутих грошових сум у разі відсутності доказів зарахування відповідних сум на рахунок стягувача. Наведена норма вимагає надання доказів, які підтверджують те, що кошти списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (постанова ВС від 16.02.2024 у справі № 910/10309/21).

Далі вказує, що вона , ФОП ОСОБА_1 , є особою похилого віку (76 років) та інвалідом 2 групи. Адміністративна комісія виконавчого комітету Черкаської міської ради прийняла постанову про накладення на неї адміністративного штрафу за ніби то відсутність двох паспортів прив`язки на дві тимчасові споруди. В той же час, у судовому порядку, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 580/3572/24 встановлено, що ці паспорти прив`язки не були своєчасно продовжений не з її вини, а внаслідок бездіяльності та помилкових дій посадових осіб Черкаської міської ради.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 серпня 2025 року у справі № 580/8721/24,яке набрало законної сили, скасовано постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради № 168 від 12.06.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1275 грн. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито.

Незаконні дії відповідача - виконавчого комітету ЧМР, в особі його адміністративної комісії, призвели до тривалих душевних страждань і стресу. У зв`язку з винесенням та необхідністю оскарження незаконної постанови № 168 вона відчула приниження та несправедливе переслідування з боку органу влади, що травмувало її морально. Позовна заява про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності подана до суду 01.09. 2024. Для захисту своїх прав вона була змушена протягом цілого року відвідувати судові засідання, подавати належні докази та спростовувати заперечення опонента, а також, спілкуватися із виконавчою службою, нести витрати часу, отримувати нервове напруження та стрес, що особливо важко для людини її віку, що спричинило вагомі моральні страждання та сприяло суттєвому погіршенню її стану здоров`я і змусило на протязі цілого місяця здійснювати стаціонарне лікування, про що свідчить додана до цієї заяви виписка із медичної карти. Заподіяну адміністративною комісією ВК ЧМР шкоду оцінює в 100 000 грн. так, як захищаючи свої права і законні інтереси в судовому порядку вона, здебільшо, перебувала у передінфарктному стані із загрозою виникнення інсульту. До того ж, незаконно стягнені кошти до цього часу не повернуті і їй доведеться ще витрати немало часу, моральних сил і здоров`я для їх повернення.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача виконавчого комітету Черкаської міської ради проти позову заперечувала, вважає, що такий позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних доводів та міркувань.

12.06.2024 адміністративна комісія Виконавчого комітету Черкаської міської ради розглянула матеріали справи про адміністративні правопорушення за ст. 152 КУпАП відносно ФОП ОСОБА_1 . За результатом розгляду винесено постанову № 168 від 12.06.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1275,00 грн.

Державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження № 75906826 з виконання постанови Адміністративної комісії № 168 від 12.06.2024 про стягнення з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 1275,00 грн. Також, було винесено постанови про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 280, 75 грн. та стягнення виконавчого збору у сумі 127,50 грн.

10.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.08.2025 у справі № 580/8721/24 скасовано постанову адміністративної комісії Вико підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1275,00 грн.

Вважаючи, що правова підстава для стягнення коштів відпала, позивачка просить повернути кошти, які були сплачені, на підставі ст. 1212 ЦК України. Також, з урахуванням того, що дії адміністративної комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради призвели до душевних страждань і стресу позивачка визначила розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн.

Звертає увагу суду, що позивачка на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди надала Виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 24-13320/509167 від 05.12.2024. Зі змісту зазначеного медичного документа вбачається, що позивачка перебувала на лікуванні у період з 27.11.2025 по 05.12.2025 у зв`язку із загостренням хронічної, післятравматичної хвороби. Водночас, постанова адміністративної комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності, датована 12.06.2024. Таким чином, між датою прийняття оскаржуваної постанови та часом загострення захворювання існує значний проміжок часу, що виключає можливість встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними подіями. Крім того, наведена медична довідка вже подана позивачкою як доказ у справі № 925/1314/25 за її позовом до Черкаської міської ради та Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради, у межах якої на підставі того самого документа заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

За таких обставин на думку відповідача , з матеріалів справи не вбачається жодних належних, допустимих та достовірних доказів, що підтверджують існування прямого причинного зв`язку між винесенням постанови про адміністративне правопорушення та заявленими позивачкою моральними стражданнями. Вказані обставини свідчать про недоведеність позовних вимог у цій частині.

Відповідно до положень цивільного законодавства, для відшкодування моральної шкоди необхідно довести: факт настання моральної шкоди; протиправність дій відповідача; причинний зв`язок між протиправними діями та моральними стражданнями. Отже, жодних даних про наявність причинного зв`язку між наявним станом здоров`я та негативними емоціями внаслідок незаконного рішення відповідача позивачем не наведено.

Також зазначає, що відповідачем у справі визначено Виконавчий комітет Черкаської міської ради в особі адміністративної комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані саме протиправними діями відповідача, на яких позивачка ґрунтує свої доводи щодо заподіяння їй моральної шкоди. Разом із тим, у резолютивній частині позовної заяви позивач пропонує покласти виконання можливого рішення суду щодо відшкодування моральної шкоди на іншу юридичну особу - Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38764676). В той же час, зазначений департамент не є відповідачем у даній справі, щодо нього не заявлено жодної позовної вимоги, не вчиняв дій, які позивач визначає як протиправні та такими, що спричинили моральну шкоду. Тому покладення виконання рішення суду на юридичну особу, яка не є стороною спору, суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства та виходить за межі предмета позову.

Вказує, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на скасуванні постанови адміністративної комісії про накладення на Позивача штрафу за порушення, безпосередньо пов`язане з його підприємницькою діяльністю. Кошти, повернення яких вимагає Позивач (штраф, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір), були стягнуті з нього як із фізичної особи-підприємця. Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтовується обставинами, що виникли у зв`язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення та взаємодією з органами ДВС, тобто є похідними від підприємницької діяльності Позивача.

Таким чином, предмет спору та характер правовідносин мають виключно господарську природу. З огляду на те, що спір виник у зв`язку зі здійсненням Позивачем підприємницької діяльності та відповідає ознакам господарського, він підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Просила суд відмовити у позові.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у відзиві на позовну заяву вимоги позову не визнав у повному обсязі та вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити виходячи з наступного.

В частині повернення незаконно стягнутих коштів позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.

Так, підставою для повернення незаконно стягнутих коштів, а саме: штрафу в сумі 1 275,00 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 280,75 грн та виконавчого збору в сумі 127,50 грн є скасування рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.08.2025 у справі № 580/8721/24 постанови адміністративної комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12.06.2024 № 168 про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1 275,00 грн, а також закриття справи про адміністративне правопорушення щодо щодо зазначеного суб`єкта підприємницької діяльності.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (далі-БКУ) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (ч. 2 ст. 45 БКУ).

Згідно з ч. 3 ст. 45 БКУ органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Механізм повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787

та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі

Порядок № 787).

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Також, відповідно до абз. 1 п. 5 розділу І Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абз. 7 п. 5 розділу І Порядку № 787).

За приписами абз. 2 п. 5 розділу І Порядку № 787 у разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до Порядку № 787 та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Згідно з абз. 1 п. 11 розділу І Порядку № 787 у день отримання подання відповідне головне управління Казначейства, Казначейство здійснює перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні. Подання, яке пройшло перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні, приймається головним управлінням Казначейства, Казначейством до виконання (абз. 7 п. 11 розділу І Порядку № 787). Пунктом 12 розділу І Порядку № 787 визначено порядок проведення процедури з повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів і у п. п. 1 зазначено, що за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями головні управління

Казначейства, Казначейство протягом п`яти робочих днів, наступних за днем отримання подання (висновку, повідомлення), перераховують кошти на рахунок отримувача одноразово на загальну суму або частковими сумами. Про повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджетів зборів, платежів та інших доходів бюджетів на підставі прийнятих до виконання подань головні управління Казначейства, Казначейство інформують органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органи, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, шляхом надсилання засобами системи Казначейства відповідного електронного повідомлення (п. 16 розділу І Порядку № 787).

З огляду на наведене Казначейство вважає, що Позивачем обрано неправильний (неналежний) спосіб захисту порушеного права, оскільки за приписами Порядку № 787 Позивач повинен звернутись з відповідною заявою до органу, що контролює справляння надходжень бюджету долучивши оригінал або копію платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету. Натомість, органи Казначейства повертають помилково або надміру зараховані до бюджету кошти виключно за поданням контролюючого органу. Тим більше, що за приписами абз. 10 п. 5 розділу І Порядку № 787 у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету коштів по коду бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та санкції» закріплений за різними органами влади, зокрема і за органами місцевого самоврядування.

Тобто, нормативним актом визначено порядок повернення грошових стягнень за адміністративні правопорушення, що були скасовані судом, а тому звернення Позивача до суду із заявою про поворот виконання судового рішення суперечить Порядку № 787 і відповідно позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Казначейство вважає звернення Позивача до суду передчасним, оскільки Порядком № 787 визначено механізм повернення надходжень Державного бюджету, тим більше, що Позивачем до позовної заяви не долучено копії платіжних документів які підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Щодо відсутності підстав для стягнення надходжень Державного бюджету безпосередньо за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України казначейство вважає, що надходження з Державного бюджету необхідно стягувати з відповідного рахунку Державного бюджету України, а не за рахунок бюджетних асигнувань Казначейства, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до ч. 1 ст. 25 БКУ Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно з п.п. 1 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БКУ рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. На виконання зазначеної норми Бюджетного кодексу України прийнято Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або

боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок № 845), що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів, зокрема з боржників (органів державної влади), прийнятих судами.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин питання безспірного списання коштів державного бюджету не врегульовано на законодавчому рівні (відповідний закон відсутній) і тому, для вирішення спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи Порядку № 845, який по суті заміняє собою відсутній закон. Безспірне списання це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2 Порядку № 845). Відповідно до п.п. 1 п. 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету.

За приписами п. 17 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у п. 6 Порядку. Пунктом 6 Порядку № 845 визначено, що до відповідного органу Казначейства крім заяви, виконавчого документа та даних банківського рахунку на який слід перерахувати стягнуті кошти стягувач також повинен подати оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. У разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у п. 18 Порядку № 845, змінено у зв`язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету. Якщо законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом класифікації доходів бюджету «Інші надходження» (п. 20 Порядку № 845).

Водночас, рішенням Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03.10.2001 визначено, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 № 420/5665/18.

З огляду на наведене, надходження Державного бюджету України стягуються виключно з відповідного рахунка Державного бюджету, а не за рахунок бюджетних асигнувань Казначейства.

Шо стосується відшкодування моральної шкоди посилається на правовий висновок, викладений в п. 5.9. та п. 5.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 920/715/17 у якому зазначено, що статті 1173, 1174 ЦКУ є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦКУ. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 по справі № 925/1196/18. Крім того, п. 6.16. даної Постанови визначено, що причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Казначейство вважає, що до спірних правовідносин з органом місцевого самоврядування можливо застосувати аналогію права викладену в наведених постановах Верховного Суду, і тому виключно на Позивача покладається обов`язок доведення факту наявності завдання моральної шкоди як наслідок дій органу місцевого самоврядування.

Проте, позивачем не надано жодних доказів наявності моральної шкоди а також не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв"язку між шкодою та діями органу місцевого самоврядування. Факт притягнення Позивача як фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу з послідуючим скасуванням постанови адміністративної комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12.06.2024 № 168 не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 по справі «Перна проти Італії», від 19.04.2005 по справі «Назарчук проти України» та від 09.02.2007 по справі «Білуха проти України», якими визначено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Відповідно до правового висновку викладеному у п. 56 постанови Верховного Суду від 10.04.2019 по справі № 464/3789/17 визначено, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Також звертають увагу суду, що в п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц вказано - визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.Жодного розрахунку моральної шкоди у позовній заяві Позивачем не наведено.

А тому, з огляду на вищезазначене Казначейство вважає, що за позовом у цій справі відсутні складові частини цивільного правопорушення (неправомірні дії органу місцевого самоврядування, наявність шкоди та причинний зв`язок між ними) і відповідно, відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, яку оцінено у 100 000 гривень.

Представник відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) відзив на позовну заяву не подавав.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами с прощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення сторін) .

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не вчинялись.

Мотивувальна частина

Встановлені обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Матеріалами справи встановлено, Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради № 168 від 12.06.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1275 грн..

27.08.2024 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ ) Чорною С.А. при примусовому виконанні постанови № 168 від 12.06.2024 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 1275, 00 грн винесено постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження - 280,75 грн., постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 127,50 грн. .

30.08.2024 року головним державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) у зв"язку з повним виконанням рішення ( постанови № 168 від 12.06.2024 року) знято арешт з коштів боржника ОСОБА_1 , а 10.09.2024 року - постанову про закриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 168 від 12.06.2024 року Адміністративної комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 серпня 2025 року скасовано постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради № 168 від 12.06.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1275 грн. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито.

Позивач не зверталась до відповідачів із заявою щодо повернення суми сплаченого штрафу, а також витрат виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Застосовані норми права .

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у висновку, викладеному у постанові від 19.06.2018 по справі № 910/23967/16 зазначила, що у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум вони мають стягуватись з Державного бюджету України: відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення; зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету; кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України); відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом; при цьому держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції; у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України; резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Суд також ураховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17).

За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зобов`язання щодо стягнення суми перерахованих коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, не є деліктними, а є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду рішення органу влади, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Зважаючи на вказаний висновок, після скасування судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, а відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 р. у справі № 910/5880/21 у таких випадках кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з певного органу за рахунок його бюджетних асигнувань.

Тож суд, урахувавши в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказані висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, доходить висновку про задоволення позову щодо стягнення коштів в розмірі 1275,00 грн., які були стягнуті на виконання постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради № 168 від 12.06.2024 року та яка була скасована Соснівським районним судом міста Черкаси за позовом ОСОБА_1 .

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення зайво стягнутих коштів в межах виконавчого провадження у розмірі 280,75 грн. - мінімальних витрат виконавчого провадження та 127,50 грн. виконавчого збору, суд висновує наступне.

Відповідно до статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закон №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 1404-VIIІ виконавчі документи, зокрема, посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIІI виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частинами другою, третьою статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Позивач ОСОБА_2 вважає, що стягнутий виконавчий збір в розмірі 127,50 грн. та 280 ,75 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження є безпідставно стягнутими коштами, оскільки постанова адміністративної комісії, яка перебувала на виконанні у Першому відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ була нею оскаржена до суду, якийм постановлено рішення про її скасування.

Суд зазначає, що завданням виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. .

До рішень інших органів, які підлягають виконанню в порядку, установленому Законом №1404-VIII, належать, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Надходження до органу державної виконавчої служби постанови органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, за умови набрання нею законної сили та відповідності її форми і змісту вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, є підставою для відкриття виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 289, 291 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, який становить 10 днів та обчислюється з дня винесення постанови.

Як вбчається з матеріалів справи , постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивачку адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1275 грн. була винесена адміністративною комісією Черкаської міської ради 12.06.2024 року, у зв`язку з чим останнім днем строку на її оскарження є 22.06.2024 року.

У межах строку, установленого статтею 289 КУпАП, позивачка постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.06.2024 року № 168 не оскаржувала, у зв`язку з чим вона набрала законної сили 22.06.2024 року .

Беручи до уваги викладене, установивши, що вказана постанова містить обов`язкові реквізити та набрала законної сили, у відповідача не було передбачених у частині четвертій статті 4 Закону №1404-VIIІ перешкод для відкриття виконавчого провадження № 75906826 з примусового виконання постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради у справі про адміністративне правопорушення від 12.06.2024 року № 168

Ураховуючи, що процедуру оскарження зазначеної постанови позивачка ініціювала після відкриття виконавчого провадження щодо її примусового виконання, про що вказує у позові, а саме 01.09.2024 року кошти, які були стягнуті як витрати виконавчого провадження не можуть бути безпідставно перерахованими.

Верховний Суд, аналізуючи положення Закону №1404-VIII за схожих фактичних обставин, у постанові від 14.03.2024 у справі № 591/4234/23 зазначив, що зміст статей Закону №1404-VIII дає підстави для висновку про те, що державний виконавець не наділений повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку на момент пред`явлення такого до примусового виконання.

Відповідно до статті 26 Закону № 1404-VII обов`язок державного виконавця розпочати примусове виконання рішення пов`язується з отриманням, зокрема, від стягувача відповідної заяви та належним чином оформленого виконавчого документа, а не перевірки цього документу на предмет оскарження його боржником.

Констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

З цих же мотивів, суд відхиляє посилання позивачки на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.08.2024 у справі №580/8721/24, якою постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради № 168 від 22.06.2024 року було скасовано, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закрито.

Указане рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.08.2024 року у справі №580/8721/24 набрало законної сили після закінчення виконавчого провадження № 75906826 ( а.с.12).

Витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Отже, станом на момент відкриття виконавчого провадження, винесення постанов про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, накладення арешту на кошти позивачки та звернення на них стягнення, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 була чинною.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення мівнімальних витрат виконавчого провадження -280,75 грн. та 124 грн. виконавчого збору.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Оскільки з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за постановою адміністративної комісії виконавчого комівтету Черкаської міської ради, яка скасована судом, а провадження у справі закрито, вимушена була приймати участь у процедурі притягнення її до відповідальності у статусі порушника, звертатися до суду щодо поновлення порушених прав, то остання відповідно відчувала душевні страждання, занепокоєння та зазнавала вимушених змін у своєму житті.

За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено належними і допустимими доказами завдану моральну шкоду розмір якої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд визначає 5 000 грн.

За наведених обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) зайво стягнуті кошти в розмірі 1275 грн. та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.Є. Токова