Рішення № 136534557, 06.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3010/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3537887 від 23 грудня 2021 року у розмірі 46740 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 3537887. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 26 липня 2024 року було укладено договір № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Факторинг партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3537887. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 3537887 від 23 грудня 2021 року становить 46740 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15200 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 30020 грн, заборгованість за комісіями - 1520 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів в розмірі 24320 грн та в частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1520 грн. Заперечення проти позову мотивує тим, що відповідно до умов договору кредит надається строком на 30 днів. Заборгованість за процентами не може перевищувати такої заборгованості більш ніж за 30 днів (5700 грн). В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позикодавцем встановлена комісія, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними.

У відповіді на відзив представник позивача Ушакова М.І. зазначила, що сторонами кредитного договору погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитним договором.

Ухвалою від 19 лютого 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

У позовній заяві представник позивача Сердійчук Я.Я. просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 3537887, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором L71825 (далі - кредитний договір). Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) підтверджується довідкою ТОВ "Мілоан" про ідентифікацію.

Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15200 грн.

Згідно з п.1.3 кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 23 грудня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22 січня 2022 року (п.1.4 кредитного договору).

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом: 5700 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п.1.6, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту 1520 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.2.3.1.2 кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Переказ ТОВ "Мілоан" 23 грудня 2021 року коштів в сумі 15200 грн за кредитним договором № 3537887 від 23 грудня 2021 року на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ ФК "Елаєнс" підтверджується квитанцією № 161b1e57-0a93-4a2a-af1b-2aea5cf28e8c_637758877263697757.

26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" укладений договір факторингу № 26-07/2024, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3537887 на загальну суму заборгованості 46740 грн, що підтверджується договором факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, актом приймання-передачі реєстру боржників для друку до факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, реєстром боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, платіжною інструкцією № 448090005 від 26 липня 2024 року про оплату згідно договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року.

За відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3537887 та розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 46740 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 15200 грн, заборгованості за процентами в сумі 30020 грн, заборгованість за комісією в сумі 1520 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Всупереч наведеним нормам закону та умовам укладеного між сторонами кредитного договору відповідач порушив строки і порядок повернення кредиту, сплати комісії і процентів за користування кредитними коштами, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Докази повернення відповідачем кредиту в передбачені кредитним договором строки у справі відсутні, а отже, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 15200 грн.

Проценти за кредитним договором позивачем нараховані за період з 23 грудня 2021 року до 24 лютого 2022 року в сумі 30020 грн відповідно до умов, передбачених п.2.3.2 спірного договору.

У постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між контрагентами кредитних договорів умовами, в тому числі графіками платежів та анкетами-заявами, а не завуальованими, двозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування. При цьому, відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У анкеті-заяві на кредит № 3537887, створеній на сайті ТОВ Мілоан 23 грудня 2023 року, ОСОБА_1 висловив бажання отримати кредит в сумі 15200 грн на строк 30 днів, зі сплатою 1520 грн комісії за надання кредиту та 5700 грн процентів за користування кредитом. Кредитором (ТОВ "Мілоан") було погоджено умови кредитування по заяві 3537887, а саме: погоджена сума 15200 грн, погоджений строк 30 днів, комісія за надання 10,00 % одноразово, ставка процентів 1,25 % за кожен день користування.

Графіком платежів за договором про споживчий кредит 3537887 від 23 грудня 2021 року передбачено види платежів за кредитним договором, які позичальник зобов`язаний сплатити до 22 січня 2022 року: сума кредиту 15200 грн, проценти за користування кредитом 5700 грн, комісія за надання кредиту 1520 грн.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації строку кредитування відповідно до п.2.3.1. - 2.3.2 кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.2.3.2, 4.1, 4.2 кредитного договору.

Нарахування процентів за користування кредитом починаючи з 23 січня 2022 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 спірного кредитного договору та у графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.

Отже, з огляду на погоджені сторонами кредитного договору у анкеті-заяві умови, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 5700 грн (1,25 % за 30 днів користування).

Не заслуговують на увагу доводи відповідача на нікчемність умови спірного кредитного договору про сплату комісії. Висновки Верховного Суду щодо нікчемності положень кредитних договорів, які передбачають обов`язок позичальника сплачувати банку комісію, викладені у постановах, на які покликається представник відповідача у заяві про визнання позову, не враховуються судом у спірних правовідносинах, так як викладені у справах з іншими обставинами, зокрема умовами укладених між сторонами кредитних договорів.

У спірному кредитному договорі сторони погодили сплату позичальником комісії за надання кредиту, а не комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються, серед іншого, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Закон України "Про споживче кредитування" надає право кредитодавцю (банку або фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити) встановлювати у договорі про споживчий кредит комісію за надання кредиту, а тому відсутні підстави для висновку про нікчемність погодженої сторонами спірного кредитного договору умови про одноразову комісію за надання кредиту.

За встановлених у справі обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 15200 грн, заборгованість за процентами в сумі 5700 грн та заборгованість за комісією в сумі 1520 грн, а отже, позов належить задовольнити частково.

За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1277,95 грн.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ "Факторинг партнерс" та Адвокатським об`єднанням "Лігал ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги № 2039 від 01 грудня 2025 року, витяг з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг становить 16000 грн.

Враховуючи категорію та незначну складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, обгрунтованими та пропорційними до предмета спору є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Оскільки позов суд задовольняє частково, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 960 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" заборгованість за договором № 3537887 від 23 грудня 2021 року в сумі 22420 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" 2237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн 95 коп у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс", місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя