Рішення № 136534324, 14.05.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/2208/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

у складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Ливинчук Л.Л.

за участю: представниці позивача, адвоката Синиченко Д.В.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в :

Представниця ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулась до суду з позовом вказуючи, що 27 липня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 , в електронній формі, було укладено Договір № 4529507, за яким Кредитодавець на умовах, визначених цим договором, надав позичальнику фінансовий кредит у сумі 4 800,00 грн., а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

25.05.2022 року було укладено договір №ФК 25-05/22 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Сіті Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4529507.

01.08.2025 року було укладено договір №01-08/25 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4529507.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4529507.

Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов`язань по вказаному кредитному договору у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 15244,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4800,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10444,00 грн. Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаним кредитним договором в сумі 15244,00 грн.

Ухвалою Корецького районного суду міста Рівненської області від 22.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задоволити повністю з підстав наведених у самом позові. З огляду на отримані судом докази та з врахуванням доводів відповідача про невизнання позову повідомила, що такі дії ОСОБА_1 направлені виключно на ухиленння від виконання своїх зобов`язань за договором. Вказала, що саме відповідач особисто зайшла на відповідний інфрмаційний ресурс, вказала контактні дані, зазначила банківську карту, яка на її думку є зручною для отримання грошових коштів та шляхом підписання ідентифікатором підтвердила свої зобов`язання. Зазначення у договорі контактів третьої осби, та її рахунку, а саме чоловіка відповідачки, жодним чином не нівелює укладених договірних зобов`язань та не звільняє її від несення відповідальності за їх невиконання.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказала що жодних договорів не укладала і на її карткові рахунки жодних коштів не поступало. Яким чином так сталося, що ймовірно хтось оформив кредит з використанням карткового рахунку її чоловіка та його мобільного номеру їй невідомо. Вказала, що отримує соціальну допомогу у значному розмірі, тому потреби у офрмленні кредитних коштів у неї не було. Висловила припушення, що кредит могли «оформити» діти граючись телефоном.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 27.07.2021 року було укладено кредитний договір №4529507, відповідно до умов ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав відповідачу кредит в сумі 4800,00 грн. на строк 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка 0,95 % в день. Мета отримання кредиту: споживчі потреби, орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладання кредиту складає: за стандартною ставкою 693,50% річних, за зниженою процентною ставкою 346,75 % річних. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою 7536,00 грн., за зниженою ставкою 6168,00 грн. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки зазначеної споживачем.

Договір та додаток № 1 до договору підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором М959127. На підтвердження істотних умов договору, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту, який підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М959127.Факт надання кредиту позивач підтверджує довідкою ТОВ «ФК «Контрактний дім» № 2022 від 06.06.2022 за реєстром транзакцій вбачається, що 27.07.2021 було перераховано 4800, 00 грн. на карту НОМЕР_1 , яку було вказано відповідачем в договорі.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно- телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

У справі № 234/7298/20, що переглядалась КЦС ВС, суд установив, що договір сторони уклали в електронному вигляді, зі застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. На думку КЦС ВС, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Також у постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання кредитного договору.

25.05.2022 року було укладено договір №ФК 25-05/22 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Сіті Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4529507.

01.08.2025 року було укладено договір №01-08/25 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4529507.

Відповідач, використавши кошти, свої зобов`язання за договором не виконувала, та кошти не повернула, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договром №4529507 від 27.07.2021 року, заборгованість відповідача становить 15244,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4800,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10444,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду АТ «Приватбанк» листом від 20.02.2026 №20.1.0.0.0/7-260217/55850 надало інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку не емітовано карту № НОМЕР_1 .

Листом від 27.03.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» повідомила суд про те, що Товариством 27.07.2021 року о 20:07 успішно здійснено (завершено) переказ коштів від платника ТОВ АВЕНТУС Україна, ЄДРПОУ 41078230 за платіжною операцією № 971522821 на суму 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. на користь отримувача ОСОБА_1 на платіжну карту повний номер 4149499142321544 (Надавач платіжних послуг отримувача: АТ "ПУМБ") з призначенням платежу "кредитні кошти від ТОВ АВЕНТУС Україна Видача кредиту #4529507 ОСОБА_1 "

Крім того, на виконання вимог ухвали суду АТ «Приватбанк» листом від 04.05.2026 №20.1.0.0.0/7-260422/38425-БТ надало інформацію про те, що карта № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 не емітована. Вказана карта емітована на ОСОБА_2 (чоловіка відповідачки). По рахунку НОМЕР_2 27.07.2021 було зарахування коштів на суму 4800 грн.

Доводи відповідача суд вважає непереконливими, необгрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи та є неспроможними.

Суд враховує висновки Верховного Суду здійснені у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20, де суд зазначив, що особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору. Також суд погодився з висновками першої та апеляційної інстанцій про те, що отримання коштів третьою особою не свідчить про неукладення договору, а стосується його виконання.

Отже, судова практика виходить з того, що якщо позичальник при заповненні заявки на кредит або безпосередньо в тексті договору, підписаного електронним підписом (одноразовим ідентифікатором), самостійно визначив реквізити для зарахування коштів (навіть, якщо це реквізити третьої особи), то обов`язок кредитора з надання суми кредиту вважається виконаним належним чином у разі перерахування коштів за такими реквізитами.

З цих підстав суд відхиляє посилання відповідачки на використання під час укладення договору контактних даних та рахунку чоловіка, оскільки за змістом ст. 520, 627 ЦК України, стороною договору є саме відповідака. Оформлення кредиту на власне ім`я підтверджує волевиявлення особи на виникнення цивільних прав та обов`язків саме у неї, незалежно від того, чиї засоби зв`язку чи платіжні інструменти були вказані як технічні реквізити.

Зазначення у анкеті-заяві номера мобільного телефону та карткового рахунку третьої особи (чоловіка) є лише технічним способом ідентифікації або отримання коштів, що не змінює правової природи зобов`язання. Оскільки кредитний договір підписаний відповідачем особисто, саме вона набула статусу боржника та взяла на себе ризики, пов`язані з невиконанням умов договору (ст. 526, 527 ЦК України).

Чинне законодавство не передбачає звільнення позичальника від відповідальності за кредитним договором на тій підставі, що при його укладенні було використано реквізити членів сім`ї. Факт зарахування коштів на рахунок чоловіка за вказівкою самої відповідачки або використання його номеру телефону не свідчить про перехід боргу до іншої особи у розумінні ст. 520 ЦК України, оскільки згоди на заміну боржника кредитор не надавав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач, отримавши від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кошти за кредитним договором, чином не виконував та кошти не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі.

Зважаючи на те, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало право вимоги за кредитним договорами до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Сіті Фінанс», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Сіті Фінанс» в свою чергу передало право вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору факторингу № 01-08/25 від 01.08.2025 року, яке звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 4529507 від 27.07.2021 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», тому вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує таке.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги між Адвокатське об`єднання «Лігал Ассітанс» та ТОВ «Факторинг партнерс» № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявка на надання юридичної допомоги №625 від 03.11.2025 року, акт про надання юридичної допомоги, витяг з акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача суд дійшов висновку, що стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні з позовом відповідно в сумі 2 422,40 грн.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4529507 від 27 липня 2021 року у розмірі 15 244(п`ятнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. сплаченого при подачі позову судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя