Рішення № 13653390, 10.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.11 р. Справа № 43/239

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі”, смт. Згурівка Київської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 24904грн., інфляційних втрат у сумі 694,63грн., 3%річних у сумі 312,18грн.

Представники сторін:

від позивача: Неживий А.В. за довіреністю без номеру від 01.11.2010р.

від відповідача: не зявився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 10.01.2011р. з 10:55год. до 11:10год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі”, смт. Згурівка Київської області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 24904грн., інфляційних втрат у сумі 694,63грн., 3% річних у сумі 312,18грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на комплексне рекламне обслуговування №27/КР від 12.04.2010р., додаткову угоду від 12.04.2010р. до договору на комплексне рекламне обслуговування №27/КР від 12.04.2010р., платіжні доручення №1118 від 12.04.2010р. у сумі 19500грн., №1774 від 25.05.2010р. у сумі 20698,50грн., видаткові накладні №27 від 05.05.2010р. у сумі 7537,50грн., №31 від 21.05.2010р. у сумі 2598,50грн., №30 від 04.06.2010р. у сумі 4858,50грн., листи від 16.07.2010р., від 05.10.2010р.

Ухвалою суду від 19.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/239.

Відповідач право на подання відзиву не використав, у судові засідання не зявився, про час і місце слухання був повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 19.11.2010р., 08.12.2010р., які направлялись на адресу ФОП ОСОБА_1: 83016, АДРЕСА_1, вказану в позовній заяві та довідці №7869173 від 20.12.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На адресу суду було повернуто поштове відправлення №08267987 адресоване відповідачу з відміткою органу поштового звязку „за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування ГПК України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ „Прушиньскі” (замовник) був укладений договір на комплексне рекламне обслуговування №27/КР від 12.04.2010р., за умовами якого виконавець прийняв зобовязання з комплексного рекламного обслуговування.

Згідно пункту 1.1. договору перелік послуг, виконання робіт, продукції, їх обєм, розмір, тираж, строки, умови їх виконання та оплати визначаються Додатковими угодами або рахунками, які є невід`ємними частинами договору.

Загальна вартість договору складає суму вартості робіт, послуг, продукції, вказаних в Додаткових угодах, укладених згідно пункту 1.1. (пункт 4.1. договору). Послуги, надані виконавцем, замовник сплачує згідно виставленого рахунку або з моменту підписання відповідної Додаткової угоди шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця коштів протягом 2-х банківських днів (пункт 4.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2010р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору №27/КР від 12.04.2010р., відповідно до якої виконавець прийняв зобовязання з виготовлення згідно наданого замовником оригінал-макету наступної поліграфічної продукції: папка-сегрегатор, кількістю 1000од.; „Каталог продукції”, кількістю 5000од.; „Монтаж покрівлі”, кількістю 1000од.; „Монтаж касет”, кількістю 1000од.; „Монтаж касетонів”, кількістю 1000од.; "Профілі Z/C”, кількістю 1000од.; протягом 20 календарних днів з моменту оплати виставленого рахунку №225 від 09.04.2010р., згідно пункту 2 додаткової угоди (пункт 1 додаткової угоди).

Загальна вартість робіт та послуг з виготовлення складає 39989,50грн. без ПДВ, в т.ч. податок на рекламу, яку замовк сплачує двома рівними частинами на наступних умовах: 50% передплати до початку виконання робіт та 50% при отриманні 30% продукції від загальної кількості замовлення шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 2-х банківських днів згідно виставленого рахунку (пункт 2 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 5.1. договору та пункту 4 додаткової угоди, договір та додаткова угода вступають в силу з моменту їх підписання та діють до 31.12.2010р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання додаткової угоди, платіжними дорученнями №1118 від 12.04.2010р. у сумі 19500грн., №1774 від 25.05.2010р. у сумі 20698,50грн. позивач перерахував відповідачу 40198,50грн.

Відповідач не подав суду заперечень щодо отримання ним від позивача цих грошових коштів та доказів виконання робіт в обємі який би покрив їх в строк до 15.06.2010р.

Згідно видаткових накладних №27 від 05.05.2010р. у сумі 7537,50грн., №31 від 21.05.2010р. у сумі 2598,50грн., №30 від 04.06.2010р. у сумі 4858,50грн., відповідачем було виконано роботи та передано позивачу продукції загальною вартістю 14994,50грн.

Як стверджує позивач та, що підтверджується матеріалами справи, в подальшому, відповідач не виконував для позивача підрядних робіт, не передавав виготовлену продукцію та згідно листа від 05.10.2010р. гарантував повернення грошових коштів у сумі 24904грн. протягом 3 місяців в строк до 31.12.2010р.

На думку позивача, дії відповідача свідчать про його відмову від подальшого виконання робіт.

Відповідач твердження позивача не спростував. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що наразі строк дії договору закінчився, як наслідок на теперішній час відповідачем безпідставно набуті грошові кошти у сумі 24904грн. Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок суду матеріали справи не містять.

За приписами ст.174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна субєкта господарювання без достатніх на те підстав.

Згідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 ЦК України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 ЦК, але й гроші (грошові кошти).

Оскільки, позивачем профінансовано виконання робіт повністю, а відповідачем лише частково виконано роботи, оскільки, строк виконання робіт закінчився 15.06.2010р. та не був продовжений шляхом підписання додаткової угоди з цього приводу, а строк дії договору закінчився 31.12.2010р., то наразі у відповідача відсутні будь-які правові підстави набуття та збереження грошових коштів у розмірі 24904грн.

Позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу від 16.07.2010р., в якій він просив відповідача перерахувати йому грошові кошти в сумі 24904грн. Наразі відповідачем грошові кошти у цій сумі позивачу не повернуті.

Згідно з приписом частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 ЦК визначено: “1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.; 2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства”.

Визначені у статті 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, а їх безпідставне набуття чи збереження боржником може бути наслідком подій, поведінки самого стягувача чи третіх осіб, а не лише результатом протиправних дій самого боржника.

З огляду на викладені приписи статей 536, 1212 та 1214 ЦК України, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання процентів як плати за користування відповідачем його грошовими коштами з урахуванням інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення 3% річних у сумі 312,18грн. обчислені за період з 16.06.2010р. по 15.11.2010р. та інфляційні втрати у сумі 694,63грн. за індексом інфляції у період з 16.06.2010р. по 31.10.2010р.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що предявлені до стягнення суми не порушують вимог чинного законодавства України та є обґрунтованими.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судові засідання не з`явився, правом на захист не скористався, проти доводів позивача не заперечив та заявлені вимоги не спростував.

В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості (безпідставно отриманих грошових коштів) у сумі 24904грн., інфляційних втрат у сумі 694,63грн., 3%річних у сумі 312,18грн., підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати, а саме державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 536, 625, 837, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі”, смт. Згурівка Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 24904грн., інфляційних втрат у сумі 694,63грн., 3%річних у сумі 312,18грн., задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83016, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в Донецькому РУ Приватбанк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі” (07600, Київська обл., смт. Згурівка, вул. Калова, 135 „А”; ЄДРПОУ 32925902; р/р 26007651113563 в КДР „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904) безпідставно отримані грошові кошти у сумі 24904грн., інфляційні втрати у сумі 694,63грн., 3%річних у сумі 312,18грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 259,11грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі” (07600, Київська обл., смт. Згурівка, вул. Калова, 135 „А”; ЄДРПОУ 32925902) надмірно сплачене державне мито у сумі 89коп.

Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

Суддя Зубченко І.В.