Рішення № 13653356, 10.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.11 р. Справа № 14/272пн

за позовом Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, ЄДРПОУ 20046323,

м.Кременчук

до відповідача Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації

м.Макіївки”, м.Макіївка

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_2, м.Донецьк

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка

про спонукання виконати дії

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Гончарова Д.О. по дов.

від відповідача: не зявився

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: не зявився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 07.12. по 16.12.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Автокразбанк”, м.Кременчук, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка, про зобовязання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на обєкт нерухомого майна вбудоване приміщення магазину з підвалом, загальною площею 586,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Дон.обл., м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27, яке належить Публічному акціонерному товариству „Автокразбанк” на підставі іпотечного договору №125-І від 24.05.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі №1571, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст.36, 37 Закону України „Про іпотеку” вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відмову Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка в реєстрації права власності на спірне майно. При цьому, як вказує позивач, він набув право власності на це майно за іпотечним договором №125-І від 24.05.2006р., укладеним між Публічним акціонерним товариством „Автокразбанк”, м.Кременчук та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка, який було підписано в забезпечення виконання кредитного договору №125-Ф/Л від 23.05.2006р. між позивачем та ОСОБА_2, м.Донецьк.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву від 06.12.2010р. №1/35-03-1898, від 10.01.2011р. №11, в яких позовні вимоги не визнав. При цьому, відповідач зазначив, що дана справа не підлягає вирішенню у господарському суді, оскільки спір виник відносно виконання останнім своїх функцій як субєкта владних повноважень щодо здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою від 16.12.2010р. до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2, м.Донецьк та третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка.

Треті особи 1 та 2 пояснень по суті спору не надали, в засідання суду не зявились.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 23.05.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” (правонаступником прав та обовязків якого згідно з наданими до справи документами є позивач) та громадянином України ОСОБА_2, м.Донецьк був підписаний договір про надання кредитної лінії №125-Ф/Л, за умовами якого позивач надає ОСОБА_2, м.Донецьк кредит у вигляді „відкличної” відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 280000,00 доларів США на умовах, визначених цим договором. ОСОБА_2, в свою чергу, зобовязався повернути одержаний кредит та сплатити нараховані відсотки в строки, обумовлені цим договором (п.7.1 договору №125-Ф/Л від 23.05.2006р.).

Згідно п.1.2 договору №125-Ф/Л від 23.05.2006р. строк користування кредитною лінією визначається по 23.05.201р.

Надання кредиту здійснюється окремими траншами з позичкового рахунку відкритого позичальнику, шляхом видачі готівки (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору №125-Ф/Л від 23.05.2006р. (з урахуванням додаткової угоди №6 від 07.08.2007р.) позичальник щоквартально сплачує відсотки за користування кредитом з розрахунку 15% річних.

За приписами п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору відсотки за користування кредитом кредитними коштами розраховуються, виходячи з залишку заборгованості та строку користування коштами з моменту отримання і до повного погашення боргу. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за методом „факт/360”. Кількість днів в році умовно приймається за 360 днів. При розрахунку відсотків враховується день надання кредитних коштів і не враховується останній день погашення заборгованості. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно на 25 число кожного місяця.

Відповідно до п.5.2 договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. (з урахуванням додаткової угоди №6 від 07.08.2007р.) відсотки за кредитом, нараховані за поточний місяць, позичальник сплачує щомісячно на рахунок банку у строк з 25 по останній робочий день поточного місяця.

За приписом п.11.1 договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. у разі порушення строків сплати відсотків за кредит позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобовязань.

Крім цього, додатковими угодами №№1-8 (а.с.а.с.49-56) до договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р., сторонами був збільшений ліміт кредитування у розмірі 436000,00 доларів США, визначена комісійна винагорода позивачу за надання кредиту та внесення змін до договору, а також був змінений розмір відсотків річних за користування кредитом та узгоджені умови їх сплати.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності з умовами договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р., позивачем було надано ОСОБА_2 кредит на загальну суму 436000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та заявками про перерахування грошових коштів.

ОСОБА_2 факт отримання від позивача кредитних ресурсів на суму 436000,00 доларів США не спростований.

На підставі п.п.1.4, 4.1, 4.2, 4.3 договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. позивачем за користування кредитом нараховано ОСОБА_2 відсотки у сумі 17258,34 доларів США за період з 25.01.2009р. по 29.04.2009р., що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком.

За висновками суду, станом на 05.05.2009р. ОСОБА_2 свої зобовязання щодо сплати процентів за користування кредитними ресурсами у сумі 17258,34 доларів США всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконані.

На підставі п.11.1 договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. позивачем за користування кредитом нараховано ОСОБА_2 пеню в сумі 700,99 доларів США за період з 25.01.2009р. по 29.04.2009р.

Пунктом 7.2 договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. передбачений обовязок ОСОБА_2 повністю повернути кредит та сплатити нараховані відсотки, незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадках: вчинення іпотекодавцем дій щодо припинення дії іпотеки, яка забезпечує виконання позичальником зобовязань за договором; у випадку, коли виданий кредит виявився з різних причин незабезпеченим; у разі одержання від банку повідомлення з вимогою повернення кредиту відповідно до п.8.3. договору.

Згідно п.8.3. договору позивач має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за його користування також у разі затримання сплати відсотків щонайменше на один календарний місяць або істотного порушення умов договору. Якщо позичальник протягом 30 днів з дати одержання від позивача повідомлення з вимогою повернути кредит, усуне порушення умов договору, така вимога позивача втрачає чинність (п.8.3.1 договору).

05.05.2009р. позивачем на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу №959, згідно з якою повідомлено про невиконання останнім своїх зобовязань за договором про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. з оплати основного боргу за кредитом в сумі 436000,00 доларів США, відсотків в сумі 17258,34 доларів США та пені в сумі 700,99 доларів США.

Направлення позивачем на адресу ОСОБА_2 вказаної вимоги підтверджується наданим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.05.2009р.

Проте, свої зобовязання щодо своєчасного та повного проведення розрахунків з позивачем ОСОБА_2 не виконав.

Згідно п.2.1 договору про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. виконання зобовязань ОСОБА_2 за цим договором забезпечується іпотекою: вбудованого приміщення магазину з підвалом, розташованого за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27, що належить майновому поручителю ТОВ „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, у тому числі - заставою, видом якої за ст.575 вказаного кодексу є іпотека.

Згідно ст.575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про іпотеку” та ст.572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р., між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір №125-І від 24.05.2006р.

За умовами цього договору ТОВ „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка передає в іпотеку позивачу вбудоване приміщення магазину з підвалом, загальною площею 586,6 кв.м., з яких 310,2 кв.м. приміщення магазину, 276,4 кв.м. підвал, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами зобовязань за цим договором і основним зобовязанням, забезпеченням якого він є (п.8.1 іпотечного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданого свідоцтва про право власності від 23.10.1996р., виданого Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка, технічного паспорту від 18.04.2006р. Товариству з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка на праві власності належить вбудоване приміщення магазину з підвалом, яке розташоване за адресою: м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27.

За приписом п.п.1.5, 1.6 іпотечного договору (з урахуванням додаткової угоди №7 від 20.02.2008р.) загальна вартість предмету іпотеки становить 5050000,00 грн.

Згідно п.2.1 іпотечного договору №125-І від 24.05.2006р. за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги позивача до ОСОБА_2 за договором про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки (штраф, пеня), основної суми боргу, а також будь-яке збільшення цієї суми та/або процентів за основним зобовязанням.

За змістом п.2.3 іпотечного договору №125-І від 24.05.2006р. (з урахуванням додаткових угод №1 від 23.06.2006р., №2 від 03.11.2006р., №3 від 05.12.2006р., №4 від 31.07.2007р., №5 від 22.03.2007р., №6 від 14.08.2007р., №7 від 20.02.2008р., №8 від 02.06.2008р.) позичальник зобовязаний в порядку, передбаченому основним зобовязанням: повернути іпотекодержателеві кредит, який надається у вигляді відновлюваної „відкличної” кредитної лінії з лімітом кредитування 4360000 доларів США, зі строком погашення по 23.05.2011р.; сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних, за простроченою кредитною заборгованістю 30% річних; сплачувати комісію, штрафи і пеню згідно умов основного зобовязання; погашення кредиту здійснюється позичальником шляхом внесення готівки в касу іпотекодержателя, або іншими незабороненими чинним законодавством способом; відсотки за кредит, нараховані за поточний місяць, позичальник сплачує щомісячно на рахунок банку у строк з 25 по останній робочій день поточного місяця; кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для оплати прострочених відсотків за кредит, потім - нарахованих відсотків. Сума, що залишилася, направляється для погашення кредиту.

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Виходячи із змісту умов розділу 2 вказаного іпотечного договору та основним у розумінні абз.4 ст.1 Закону України „Про іпотеку” зобовязанням, забезпеченим іпотекою, є грошові зобовязання третьої особи 1 перед позивачем, у тому числі з повернення кредиту та сплати процентів і неустойки, що відповідає приписам ст.7 Закону України „Про іпотеку”.

За змістом наявних в матеріалах справи документів підстав, передбачених ст.17 Закону України „Про іпотеку” для припинення іпотеки, судом не вбачається.

Згідно із ст.33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Вказані положення не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, в розділі 5 іпотечного договору №125-І від 24.05.2006р. сторонами був узгоджений порядок задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, а саме:

- у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.5.1 договору);

- у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання (п. 5.2. договору);

- у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) позичальником основного зобовязання та/або умов цього договору іпотекодавцем, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України та цього договору (п. 5.3.);

- звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з умовами цього договору. Іпотекодержатель самостійно обирає засоби звернення стягнення на предмет іпотеки (п.5.4.);

- звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене шляхом передачі іпотекодержателеві права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, в порядку, встановленому ст.37 Закону України „Про іпотеку”. Визначене в цьому пункті застереження є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п.5.5.договору);

- предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя за ціною, яка дорівнює основній сумі боргу та нарахованим на неї процентам, що залишилися неповерненими іпотекодержателю за основним зобовязанням (п.5.5.1 договору).

Згідно із ст.36 Закону України „Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється, зокрема, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього закону.

Відповідно до ст.37 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно п.5.5 іпотечного договору №125-І від 24.05.2006р. застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно із ст.36 Закону України „Про іпотеку” вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя, зокрема, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання за кредитним договором у порядку, встановленому ст.37 Закону України „Про іпотеку”. Даний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання іпотекодавця по кредитному договору, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Як встановлено судом, 18.02.2010р. позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка було направлено вимогу №198 про виконання порушеного ОСОБА_2 зобовязання за договором про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. у тридцятиденний строк. Одночасно, позивачем було повідомлено ТОВ „Гастроном „Центральний” про те, що у разі невиконання порушеного зобовязання, позивач буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Направлення позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка вказаної вимоги підтверджується наданим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.02.2010р.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка до матеріалів справи відповідних доказів погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги вимогу №198 від 18.02.2010р. та відсутність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Гастроном „Центральний”, м.Макіївка своїх зобовязань перед позивачем, судом встановлено факт належного повідомлення позивачем третьої особи 2 про задоволення своїх вимог шляхом отримання у власність предмету іпотеки в позасудовому порядку.

Як встановлено судом, 22.03.2010р. були проведені засідання правління, спостережної ради та кредитного комітету позивача, за результатами яких складені відповідні протоколи №16/1ПЧ, №07/1ПЧ та №22/03/10-5, згідно з якими вирішено: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання кредитної лінії №125-Ф/Л від 23.05.2006р. в порядку досудового врегулювання погашення заборгованості прийняти у власність позивача предмет іпотеки нежитлове вбудоване приміщення магазину з підвалом, загальною площею 586,6 кв.м., з яких 310,2 кв.м. підвал, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул..Леніна, 55/27, заставлене іпотекодавцем ТОВ „Гастроном „Центральний” згідно з іпотечним договором №125-І від 24.05.2006р; заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем вважати погашеною на суму експертної вартості предмету іпотеки, визначеної компетентним експертом оцінювачем станом на 22.03.2010р., з моменту реєстрації права власності позивача на предмет іпотеки в БТІ м. Макіївки; погодити рішення правління банку щодо набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.37 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно з наданим до матеріалів справи звітом субєктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було проведено оцінку майна, переданого в іпотеку. Як вказує оцінювач ОСОБА_5, вартість вбудованого приміщення магазину, загальною площею 586,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27, станом на 22.03.2010р. становить 4068086,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що наслідком укладання договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя є реєстрація права власності на предмет іпотеки, за висновками суду, позивач набув право власності на нежитлове вбудоване приміщення магазину з підвалом, загальною площею 586,6 кв.м., з яких 310,2 кв.м. підвал, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2010р. позивач звернувся до відповідача з заявою №890 про реєстрацію права власності на спірне майно.

Листом №1/35-366 від 24.06.2010р. відповідачем відмовлено у проведенні державної реєстрації.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Крім цього, порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі по тексту "Положення").

Відповідно до п.1, п.п.1.3 Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

За змістом ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

За приписом ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” заявлені речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Згідно із ст.19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, договори про іпотеку.

За приписом п.1 додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, договори про задоволення вимог іпотекодержателя є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Як вказувалось вище, згідно із ст.36 Закону України „Про іпотеку” відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками.

Таким чином, враховуючи, що наслідком укладання договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя є реєстрація права власності на предмет іпотеки, за висновками суду, рішення відповідача від 24.06.2010р. №1/35-366 про відмову в державній реєстрації є безпідставним, адже ч.4 ст. 24 вказаного Закону забороняє відмову у здійснені державної реєстрації з підстав, не передбачених Законом, тоді як передбачених підстав судом не встановлено.

За таких обставин, враховуючи, що при розгляді справи судом встановлено наявність у позивача права власності на спірне майно, приймаючи до уваги повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, позов про спонукання відповідача зареєструвати право власності на обєкт нерухомого майна вбудоване приміщення магазину з підвалом, загальною площею 586,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Дон.обл., м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27, яке належить Публічному акціонерному товариству „Автокразбанк” на підставі іпотечного договору №125-І від 24.05.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі №1571, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст.36, 37 Закону України „Про іпотеку” вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, підлягає задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що спір по цій справі виник внаслідок неправильних дій останнього.

Клопотання Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка без номера та дати, викладене у запереченнях на позов, що надійшли до суду 07.12.2010р., про припинення провадження по справі згідно п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України судом залишено без задоволення.

Зокрема, згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи відмову відповідача в державній реєстрації права власності позивача на спірне майно, за висновками суду, спір у справі виник внаслідок невизнання відповідачем права власності позивача шляхом відмови здійснити відповідну реєстрацію.

Згідно ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01- 8/98 від 31.01.2001р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” оскільки відповідно до п.5 розділу 5 „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах. Крім цього, відповідно до ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно п.3 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 26.06.2007р. №04-5/120 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умови участі у спорі суб'єкта господарювання, яким є позивач.

За таких обставин, зважаючи на зміст позовної заяви та на те, що своїми діями, а саме відмовою у реєстрації об'єкта нерухомого майна, відповідач не визнає право власності позивача на вбудоване приміщення магазину з підвалом, загальною площею 586,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Макіївка, вул.Леніна, 55/27, спір по даній справ є спором про право. Так, зобов'язавши відповідача зареєструвати за позивачем право власності на спірне майно, буде тим самим визнано право власності позивача на зазначене нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, м.Кременчук до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка задовольнити повністю.

Зобов'язати Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка провести державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, м.Кременчук на обєкт нерухомого майна вбудоване приміщення магазину з підвалом, загальною площею 586,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Дон.обл., м.Макіївка, вул.Леніна,55/27, яке належить позивачу на підставі іпотечного договору №125-І від 24.05.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі №1571, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст.ст.36, 37 Закону України „Про іпотеку” вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стягнути з Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка на користь Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, м.Кременчук витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 10.01.2011р.

Суддя Левшина Г.В.