Рішення № 136533487, 05.05.2026, Тетіївський районний суд Київської області

05.05.2026 Провадження по справі № 2/940/30/26

Справа № 940/1436/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

представника позивача (представника відповідача

за зустрічним позовом) Калашнюка С.А.

представників відповідачки (представників позивачки

за зустрічним позовом)

Сокол Д.В., Винокурова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Лізинг-Компані» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Лізинг-Компані» про стягнення грошових коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Лізинг-Компані» (надалі - ТОВ «Транс-Лізинг-Компані») звернулося до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 632104,20 гривень заборгованості згідно попереднього договору купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023 року, 25429 гривень - 3 % річних, 106686,42 гривень - інфляційних нарахувань, 11463,30 гривень - судового збору, 76422,00 гривень - «гонорар успіху» за досягнення позитивного результату.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.02.2023 між ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» та ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу № 1102/2023 (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого сторони зобов`язуються в майбутньому укласти та належним чином оформити основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, що на момент укладання даного договору є власністю продавця, а саме автомобіля - LAND ROVER RANGE ROVER 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , на умовах та порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, вартість транспортного засобу на дату укладання основного договору купівлі-продажу складала 1400000 грн, що по курсу продажу ПАТ КБ «Приват Банк» 40,0 грн за 1 долар США, становить 35000 доларів США.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець сплачує продавцеві платежі у розмірі та строки, визначені сторонами відповідно до умов цього договору.

Додатком № 1 до попереднього договору купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023 року встановлений та підписаний сторонами графік платежів.

Відповідно до п. 2.2 договору, продавець зобов`язується в день сплати авансового платежу надати транспортний засіб у тимчасове користування покупцеві на умовах визначених цим договором, що здійснюється шляхом укладання відповідного акту передачі транспортного засобу. Такий акт прийому-передачі транспортного засобу був укладений 11.02.2023.

23.10.2023 сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб - автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

11.04.2024 зазначений автомобіль із завданими пошкодженнями було відчужено іншій особі.

Водночас зазначено, що відповідачкою ОСОБА_1 за попереднім договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1102/2023 від 11.02.2023 станом на 01.07.2025 було сплачено по договору 7 платежів у розмірі 14301 доларів США, а з 01.10.2023 по 01.07.2025 відповідачка жодних платежів не вносила. Станом на 11.04.2024 заборгованість по сплаті за автомобіль на дату його продажу складала 15050,10 доларів США.

Разом з тим, оскільки станом на 01.07.2025, згідно курсу АТ КБ «ПриватБанк» 1 долар США дорівнює 42 грн, тому просить стягнути суму заборгованості у розмірі 632104,20 (15050,10 х 42) гривень.

Крім того, позивач вважає за необхідне відповідно до ст. 625 ЦК України стягнути з відповідачки 3 % річних у сумі 25429,00 грн та інфляційні нарахування у сумі 106686,42 грн.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

27.08.2025 представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Винокуров О.В. надіслав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить стягнути з ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 951677,08 грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що 11.02.2023 між ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу №1102/2023.

11.02.2023 року сторони договору підписали графік платежів (додаток № 1 до попереднього договору купівлі-продажу №1102/2023 від 11.02.2023), відповідно до якого оплата за автомобіль здійснюється таким чином: 25.02.2023 оплата авансового платежу в розмірі 4000 доларів США, з 01.03.2023 по 01.02.2025 щомісячно оплата платежу в розмірі 2043 доларів США. Загальна сума платежів згідно встановленого графіку складала 53032 доларів США, з яких 35000 доларів США викупна вартість транспортного засобу, а 18032 доларів США плата за надання автомобіля в тимчасове користування.

11.02.2023 ОСОБА_2 сплачено авансовий платіж, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі № 1 до попереднього договору купівлі-продажу №1102/2023 від 11.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано предмет договору - автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Водночас зазначено, що з 11.02.2023 по 01.10.2023 ОСОБА_1 було сплачено 18301 доларів США.

22.10.2023 транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER, д.н. НОМЕР_1 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду з вини водія ОСОБА_3 , що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №752/22817/23.

Після вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, на вимогу ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» автомобіль, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було вилучено з тимчасового користування ОСОБА_1 .

29.10.2023 року ОСОБА_1 надіслано на адресу ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» лист-вимогу.

У листопаді 2023 року на підставі заяви ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» було здійснено перереєстрацію транспортного засобу у зв`язку з втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та видано нове свідоцтво (серія НОМЕР_3 ).

У подальшому, згідно з листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) від 22.08.2025, транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER, д.н. НОМЕР_1 , був перереєстрований з ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» на ім`я ОСОБА_4 , підстава - договір комісії № 8050/24/1/000010 від 10.04.2024, договір купівлі-продажу №8050/24/1/000010 від 11.04.2024, укладені в суб`єкта господарювання ТОВ «Київавтотрейд». Згідно з умовами укладеного договору № 8050/24/1/000010 (п. 3.1.) за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 918000,00 грн. Вказані кошти було отримано ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» за продаж автомобіля в пошкодженому стані третій особі.

Отже, як зазначено, до завершення строку виконання зобов`язань за графіком платежів згідно попереднього договору № 1102/2023 (кінцевий термін - 01.02.2025) ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» без відома (згоди, погодження тощо) реалізувало предмет договору третій особі. Зазначені дії продавця фактично унеможливили подальше користування та викуп транспортного засобу покупцем, а також виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань згідно з попереднім договором № 1102/2023 та узгодженим графіком платежів.

Крім того, представником позивачки за зустрічним позовом вказано, що за своєю правовою природою укладений між ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» та ОСОБА_1 попередній договір купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023 є змішаним, оскільки містить елементи договору оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Цей договір (в частині надання автомобіля у тимчасове користування) укладено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, хоча він підлягав нотаріальному посвідченню.

Отже, підсумовуючи, представником позивачки зазначено, що попередній договір, укладений сторонами, у частині купівлі-продажу є невиконаним з вини продавця ТОВ «Транс-Лізинг-Компані», що зумовлює повернення покупцю ОСОБА_1 сплачених сум як попередньої оплати. Також, попередній договір у частині оренди є нікчемним, а тому застосовуються наслідки його недійсності - повернення коштів, сплачених за користування автомобілем. Зважаючи на викладене, кошти в загальному розмірі 18301 доларів США (включають в себе авансовий платіж, викупну вартість та плату за користування транспортним засобом), що еквівалентно 165135,60 грн, внесені ОСОБА_1 за попереднім договором №1102/2023, підлягають поверненню.

Крім того, за неналежне виконання зобов`язань за договором представник позивачки просить стягнути з ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» пеню у сумі авансового платежу (п. 5.2 договору) у розмірі 165135,60 грн та 3 % річних у розмірі 31004,83 грн (а. с. 61-69 т. № 1).

27.10.2025 представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» Калашнюк С.А. надіслав до суду відзив на зустрічну заяву, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» 632104,20 грн заборгованості згідно попереднього договору купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023, 25429,00 грн - 3 % річних, 106686,42 грн - інфляційних нарахувань, 11463,30 грн - судового збору, 76422,00 грн - «гонорар успіху» за досягнення позитивного результату. У задоволенні зустрічної позовної заяви просить відмовити, вказуючи, що автомобілем LAND ROVER RANGE ROVER, д.н. НОМЕР_1 , фактично користувався співмешканець ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який неодноразово притягувався за керування цим автомобілем у стані алкогольного сп`яніння до адміністративної відповідальності.

Водночас зазначено, що про скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не повідомила ТОВ «Транс-Лізинг-Компані». Натомість, через декілька днів до ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» зателефонували працівники поліції та повідомили, що автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, д.н. НОМЕР_1 , знаходиться на місці дорожньо-транспортної пригоди без догляду та попросили забрати даний транспортний засіб з проїзної частини. Оскільки, ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідала, ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» змушено було евакуювати даний транспортний засіб та перевезти його на майданчик однієї із СТО.

Також представник відповідача за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_1 незаконно передавала автомобіль особі, яка перебувала в нетверезому стані, разом із своїм співмешканцем ОСОБА_3 пошкодили зазначений автомобіль, не прийняли дій для його відновлення та викупу згідно графіку, уникали тривалий час контакту з продавцем, намагалися провести відчуження автомобіля без згоди продавця, чим завдано ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» суттєвих збитків.

Разом з тим зазначено, що станом на 01.07.2025 ОСОБА_1 сплачено за попереднім договором лише 7 платежів у розмірі 14301 доларів США, заборгованість по сплаті за автомобіль станом на 11.04.2024 становить 15050,10 доларів США (а. с. 165-170 т. № 1).

08.12.2025 представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_5 надіслав до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що позиція відповідача не ґрунтується на нормах права та не спростовує жодного з наведених у зустрічному позові аргументу. Натомість, переважна частина відзиву складається з емоційних оцінок та маніпулятивних тверджень, присвячених обставинам дорожньо-транспортної пригоди, перебуванню ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, неприйняття ОСОБА_1 дій для відновлення та викупу транспортного засобу, уникнення контакту з ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» та начебто намагання ОСОБА_1 провести відчуження автомобіля без згоди фактичного власника. Така, на переконання ТОВ «Транс-Лізинг-Компані», нібито «бездіяльність» ОСОБА_1 надала продавцеві право без будь-якого погодження чи попередньої вимоги вилучити транспортний засіб із тимчасового користування та здійснити його продаж. При цьому, продавець не посилається на жоден договірний механізм одностороннього припинення дії попереднього договору. Навпаки, стверджує, що договір продовжував діяти, а відтак ОСОБА_1 була зобов`язана й надалі виконувати, фактично в односторонньому порядку, усі обов`язки за договором та здійснювати щомісячні платежі.

Також зазначено, що 06.11.2023 ОСОБА_1 було надіслано на адресу ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» заяву від 29.10.2023 з вимогою повернути автомобіль та повідомити його фактичне місцезнаходження. При цьому відповідач не надав жодного належного доказу того, що він реагував на зазначене звернення або надавав ОСОБА_1 інформацію про місцезнаходження автомобіля, що додатково підтверджує недобросовісний характер його поведінки. При цьому, відповідач у своєму відзиві посилається на нібито направлені ОСОБА_1 листи, вимоги та повідомлення, однак жодного доказу фактичного відправлення таких документів матеріали справи не містять. Відсутні поштові квитанції, трекінг-відправлення, докази вручення або повернення кореспонденції. За таких обставин твердження про намагання встановити зв`язок з покупцем є голослівними та не можуть розцінюватися судом як належні та допустимі докази.

Подальші дії ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» ще більш наочно свідчать про відсутність наміру повертати транспортний засіб ОСОБА_1 . Так, 25.11.2023 на підставі заяви ТОВ «Транс-Лізинг Компані» було здійснено перереєстрацію транспортного засобу у зв`язку з втратою свідоцтва про його реєстрацію, у результаті чого відповідачу було видано нове свідоцтво серії НОМЕР_3 . Такі дії ТОВ «Транс-Лізинг-Компані», на думку представника ОСОБА_1 , не можуть розцінюватися як тимчасові або спрямовані на збереження предмета договору, а навпаки вказують на усвідомлене формування передумов для подальшого відчуження автомобіля та позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізувати свої договірні права.

З врахуванням наведеного, доводи відзиву ТОВ «Транс-Лізинг-Компані», на думку представника ОСОБА_1 , не підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на внутрішньо суперечливих твердженнях та не спростовують обставин, викладених у зустрічному позові. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не відмовлялася від транспортного засобу, належним чином повідомляла про настання ДТП, брала участь у врегулюванні страхового випадку, а також зверталася до відповідача з вимогою повернути автомобіль і повідомити його місцезнаходження. Натомість, саме відповідач ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» в односторонньому порядку вилучив транспортний засіб, позбавив ОСОБА_1 доступу до нього та здійснив його відчуження третій особі без припинення дії договору і без будь-якого погодження з ОСОБА_1 . Фактичні дії відповідача призвели до отримання ним сукупної суми, яка істотно перевищує встановлену договором вартість автомобіля та свідчить про відсутність правових підстав для заявлених грошових вимог.

З огляду на викладене, а також враховуючи неправильне визначення відповідачем розміру основного боргу, відсутність підтвердження розрахунків та неправомірне нарахування інфляційних втрат, представник позивачки вважає, що заявлені вимоги ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» за первісним позовом необхідно залишити без задоволення (а. с. 207-215 т. № 1).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» адвокат Калашнюк С.А. позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, водночас за зустрічним позовом - просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Сокол Д.В. та адвокат Винокуров О.В. позовні вимоги за первісним позовом не визнали та просили у задоволенні позовних вимог ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» відмовити. Водночас за зустрічним позовом - підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.02.2023 між ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу № 1102/2023 (а. с. 7-9 т. № 1).

Згідно з п. 1.1 цього договору, сторони зобов`язуються в майбутньому укласти та належним чином оформити основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, що на момент укладання даного договору є власністю продавця, а саме автомобіля - LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , на умовах та порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, вартість транспортного засобу на дату укладання основного договору купівлі-продажу складатиме 1400000 грн, що по курсу продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» 40,0 грн за 1 долар США, становить 35000 доларів США.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець сплачує продавцеві платежі у розмірі та строки, визначені сторонами відповідно до умов цього договору.

Додатком № 1 до попереднього договору купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023 встановлений та підписаний сторонами графік платежів, в якому зазначено: дати здійснення платежів, а саме з 01.03.2023 до 01.02.2025, номери платежів - всього 24; платіж в доларах щомісячно - 2043 доларів США; залишкова вартість в доларах США (а. с. 10 т.№1).

Згідно з актом прийому-передачі № 1 до попереднього договору купівлі-продажу №1102/2023 від 11.02.2023, продавець ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» передав, а покупець ОСОБА_1 прийняла об`єкт договору, а саме транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 (а. с. 12 т. № 12).

01.02.2024 ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» складено вимогу, адресовану ОСОБА_1 , про погашення протягом семи днів заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023 та необхідність звернутися протягом трьох днів з метою отримання довідки про заборгованість та надання реквізитів для сплати заборгованості (а. с. 15-16).

У листі ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» від 06.08.2024 зазначено, що ОСОБА_1 сплатила 7 платежів по договору в розмірі 14301,00 доларів США. Борг за автомобіль складає 17 неоплачених платежів по договору - 34731,00 доларів США (а. с. 17 т. № 1).

11.04.2024 між суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним № 8050 від 13.04.2023 ТОВ «Київавтотрейд», який є комісіонером та діє відповідно до п. 8 постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 р. та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договір комісії № 8050/24/1/000010 від 10.04.2024 (продавець), та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8050/24/1/000010, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п.189.3 ст. 189 Податкового кодексу України): марка LAND ROVER, модель RANGE ROVER, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 18-19).

Згідно з довідкою про розрахунки, складеною представником позивача ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» Калашнюком С.А., заборгованість за попереднім договором купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023 становить 632104,20 гривень, 3 % річних - 25429,00 грн, інфляційні нарахування 106686,42 грн (а. с. 20 т. № 1).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 статті 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що 11.02.2023 між ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу № 1102/2023 транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, державний номерний знак НОМЕР_1 , за умовами якого, зокрема, позивачем ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» автомобіль передано у тимчасове користування ОСОБА_1 .

За своєю суттю цей договір є змішаним, оскільки містить у собі як елементи договору оренди (найму), так і договору купівлі-продажу.

Суд зауважує, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).

На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання ТОВ «Транс-Лізинг-Компані», як продавцем, платежів у частині плати за надання транспортного засобу в майбутньому у власність ОСОБА_1 , поширюються загальні положення про купівлю-продаж. У частині ж положень щодо надання автомобіля у користування, на правовідносини поширює свою дію параграф 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України.

Водночас, згідно з статтею 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, попередній договір, який містить, зокрема елементи договору оренди (найму) транспортного засобу, укладений ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» з фізичною особою - відповідачкою ОСОБА_1 , підлягав нотаріальному посвідченню відповідно до вимог статті 799 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з статтею 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відтак, оскільки сторонами не додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення попереднього договору купівлі-продажу № 1102/2023, то цей договір є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

За таких обставин, відсутні підстави для надання юридичної оцінки окремим пунктам попереднього договору на предмет їх виконання сторонами.

Крім того, у цьому випадку визнання договору недійсним судом не вимагаєтьсяу зв`язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом.

Відтак, оскільки позовні вимоги ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» ґрунтуються на умовах попереднього договору купівлі-продажу № 1102/2023, який є недійсним, тобто таким, що не призводить до виникнення у позивача права вимагати заборгованість за договором щодо сплати за автомобіль, який є предметом вказаного договору, тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Щодо заявлених вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом, суд дійшов такого висновку.

Так, зокрема, обґрунтовуючи свій зустрічний позов про повернення грошових коштів, позивачка ОСОБА_1 вказує, що попередній договір купівлі-продажу № 1102/2023, укладений сторонами, у частині купівлі-продажу є невиконаним з вини продавця ТОВ «Транс-Лізинг-Компані», що зумовлює повернення покупцю ОСОБА_1 сплачених сум як попередньої оплати, та поряд з цим зазначений договір у частині оренди транспортного засобу є нікчемним, а тому застосовуються наслідки його недійсності - повернення коштів, сплачених за користування автомобілем.

Вирішуючи спір за первісним позовом, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами у справі попередній договір купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023, об`єктом якого був автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, державний номерний знак НОМЕР_1 , є нікчемним у зв`язку з недодержанням сторонами вимог закону про необхідність нотаріального посвідчення такого договору.

Водночас, цей договір є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 468/176/18-ц.

Згідно з ч. 1 статтею 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, у постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування правових наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.

При цьому ЦК України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20 вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Отже, у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 дійшла висновку, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Також, суд звертає увагу на те, що правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням нікчемного правочину, є кондикційними за своєю правовою природою, оскільки пов`язані з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 у справі №290/815/17.

Так, судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачкою ОСОБА_1 з 01.03.2023 до 01.09.2023 сплачено сім платежів у загальній сумі 14301 доларів США, що підтверджується довідкою про розрахунки, наданою представником ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» до первісного позову.

Зазначена сума представниками ОСОБА_1 у ході розгляду справи не заперечувалась, відтак, у суду відсутні підстави ставити під сумнів зазначену довідку щодо розрахунку сплачених ОСОБА_1 платежів за договором у загальній сумі 14301 доларів США.

Крім того, як вбачається з п. 2.2. попереднього договору купівлі-продажу №1102/2023, продавець зобов`язується в день сплати (надходження коштів на поточний рахунок) авансового платежу надати транспортний засіб у тимчасове користування покупцеві на умовах, визначених даним договором, що здійснюється шляхом укладення відповідного акту передачі транспортного засобу.

Відтак, акт прийому-передачі № 1 до попереднього договору купівлі-продажу №1102/2023 від 11.02.2023 (а. с. 12 т. № 1), який підписано сторонами та на підставі якого ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» передано ОСОБА_1 транспортний засіб, свідчить про оплату ОСОБА_1 авансового платежу у сумі 4000 доларів США.

За таких обставин, твердження представника ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» про те, що ОСОБА_1 не було сплачено авансового платежу у розмірі 4000 доларів США, суд оцінює критично, оскільки без оплати авансового платежу передача автомобіля була б неможливою з огляду на положення п. 2.2. попереднього договору купівлі-продажу №1102/2023.

Отже, за попереднім договором купівлі-продажу № 1102/2023 від 11.02.2023, ОСОБА_1 сплачено 18301 доларів США, що включає авансовий платіж у сумі 4000 доларів США та щомісячні платежі у сумі 14301 доларів США.

Відповідно до статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено, на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу №1102/2023 ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» грошові кошти у розмірі 18301 доларів США.

Разом з тим з`ясовано, що предмет зазначеного договору, а саме автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, державний номерний знак НОМЕР_1 , з 28.12.2023 вибув з тимчасового користування ОСОБА_1 та надалі перебував у володінні відповідача ТОВ «Транс-Лізинг-Компані», що свідчить про фактичне припинення користування ним позивачкою. До того ж, 11.04.2024 зазначений транспортний засіб відповідачем ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» відчужено на користь іншої особи.

Отже, застосовуючи наслідки нікчемності договору, виходячи з правил двосторонньої реституції, тобто, повернення сторін у первісний стан, який існував до вчинення правочину, з відповідача ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» на користь позивачки підлягають стягненню грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на виконання такого правочину, у розмірі 732040,00 гривень, що дорівнює еквіваленту цій сумі у доларах США на момент укладення договору.

Натомість, покладення на позивачку ОСОБА_1 обов`язку повернути відповідачу об`єкт договору, є не можливим, оскільки, як вже зазначалося, автомобіль вибув з тимчасового користування ОСОБА_1 та перебував у володінні ТОВ «Транс-Лізинг-Компані».

Разом з тим суд зазначає, що застосування наслідків недійсності правочину є імперативним та не залежить від заявлених сторонами вимог, оскільки спрямоване на усунення правових наслідків нікчемного правочину та відновлення майнового становища сторін.

Оскільки укладений договір між сторонами є нікчемним в усій сукупності його умов, відповідно, жодні положення зазначеного нікчемного договору не можуть бути застосовані судом для розрахунку, зокрема, пені, встановленої п. 5. 2 договору.

Водночас відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення 3% річних за порушення грошового зобов`язання згідно з ст. 625 ЦК України, оскільки нікчемний договір не створює правових підстав для виникнення грошового зобов`язання з моменту його укладення.

Крім того, у цій справі, з огляду на положення ст. 216 ЦК України, ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» не посилається, не обґрунтовує та не доводить розмір відшкодування вартості користування автомобілем.

Відтак, враховуючи наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши надані докази, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову, зокрема, стягнення з ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 732040,00 гривень.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» не позбавлено можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на позивачку ОСОБА_1 обов`язку по сплаті коштів за користування предметом договору та доводити під час розгляду справи підстави для їх задоволення, зокрема розмір коштів, які має заплатити ОСОБА_1 за період користування зазначеним автомобілем.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні первісного позову, тому понесені судові витрати залишає за позивачем.

Водночас, оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом у розмірі 732040,00 гривень, відтак, стягненню з ТОВ «Транс-Лізинг-Компані» на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору у розмірі 7320,30 гривень.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 133, 141, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 11, 203, 215, 216, 220, 626, 627, 628, 635, 638, 655, 656, 799 ЦК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Лізинг-Компані» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Лізинг-Компані» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Лізинг-Компані», код ЄДРПОУ 41630451, адреса: вул. Павла Усенка, буд. 8, офіс 5, м. Київ, 02105, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти у розмірі 732040 (сімсот тридцять дві тисячі сорок) гривень 00 копійок та частково понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 7320 (сім тисяч триста двадцять) гривень 30 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 14 травня 2026 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК