Рішення № 136532942, 25.03.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/14378/25

Провадження № 2/361/5611/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ПрАТ «Провагроінвест» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку суброгації у розмірі 54849,04 грн. та судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що 11.08.2022 року між ПрАТ «СК «Провідна» та Іноземним підприємством "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспортного засобу та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/6781792/9069/22, за яким застраховано транспортний засіб SKODA ROOMSTER, д.н. НОМЕР_1 .

11.01.2025 року на підставі рішення загальних зборів позивача було змінено найменування юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест».

25.11.2022 року в селі Велика Димерка Київської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Chery, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та застрахованого транспортного засобу SKODA ROOMSTER, д.н. НОМЕР_1 .

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2023 року по справі № 361/7116/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ДТП.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб SKODA ROOMSTER, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою суду.

Враховуючи наявність договору страхування, потерпіла особа звернулася до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про факт настання події. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля SKODA ROOMSTER, д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ від 25.11.2022 року та отримано рахунок на оплату № 278 від 28.11.2022 року з актом виявлення прихованих пошкоджень, відповідно до якого вартість ремонту автомобіля SKODA ROOMSTER, д.н. НОМЕР_1 , складає 107362,24 грн.

На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт №2300387506 на суму 107362,24 грн, виплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією №041006 від 07.12.2022 року.

Також ПрАТ «СК «Провідна» було отримано рахунок на доплату за ремонт транспортного засобу SKODA ROOMSTER, д.н.з. НОМЕР_1 , №284 від 02.12.2022 року на суму 4653,84 грн.

Після перевірки отриманих документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт №2300387506 на суму 4653,84 грн, доплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією №042232 від 15.12.2022 року.

Таким чином, загальна сума страхового відшкодування склала 112016,08 грн.

Позивач зазначив, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ТДВ СГ «ОБЕРІГ» за полісом №207998820, у зв`язку з чим позивач звернувся до страховика відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.

За полісом №207998820 ТДВ СГ «ОБЕРІГ» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 57167,04 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою.

Також у відповідь на запит щодо роз`яснення суми виплати від ТДВ СГ «ОБЕРІГ» отримано лист, згідно з яким страхове відшкодування у розмірі 57167,04 грн було здійснено з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 63,82 % та за мінусом франшизи 2500 грн, передбаченої полісом винуватця.

Оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 112016,08 грн, а страховиком відповідача відшкодовано лише частину шкоди у розмірі 57167,04 грн, позивач просив стягнути з відповідача різницю у сумі 54849,04 грн.

24.12.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

17.02.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Філіпової О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не надав до суду звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначено коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу SKODA ROOMSTER, д.н.з. НОМЕР_1 .

Надана позивачем відповідь ТДВ СГ «ОБЕРІГ», до якої долучено копію розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, на думку сторони відповідача, не є належним доказом та не може підтверджувати розмір коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, оскільки не є звітом суб`єкта оціночної діяльності.

Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач не надав суду доказів того, що ним було реалізовано право вимоги, передбачене ст.993 ЦК України, шляхом звернення з позовом саме до страховика відповідача ТДВ СГ «ОБЕРІГ», ліміт відповідальності якого становить 130000 грн. (а.с.58-65)

18.02.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій представник підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, додатково пояснила, що не погоджується із доводами, викладеними у відзиві, оскільки вважає, що сторони договору добровільного страхування транспортного засобу не визначили в умовах договору страхування обов`язкове проведення незалежної оцінки ТЗ. До того ж, Закон України «Про страхування», як спеціальний закон, який регулює правовідносини з добровільного страхування, не покладає на страхувальника або страховика такого обов`язку.

Позивач на виконання свого обов`язку про страхове відшкодування, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО, що підтверджується платіжними інструкціями від 07.12.2022 року № 041006 та від 15.12.2022 року № 042232.

Крім того, позивач послався на положення абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо страховик і потерпілий досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування та не наполягають на проведенні оцінки пошкодженого майна.

Також представник позивача зазначив, що ТДВ СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 57167,04 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 63,82 % та франшизи 2500 грн. (а.с.72-76)

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. (а.с.55)

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак від представника відповідача Філіпової О.В. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову. (а.с.69-70)

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1961-IV).

У статті 9 Закону №1961-IV передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).

Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.

У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1. статті 12 Закону №1961-IV).

У разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (пункт 36.2 статті 36 Закону №1961-IV).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону №1961-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), вказано, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно пункту 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема,статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-112цс13, вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (стаття 993 ЦК України).

Судом встановлено, що 11.08.2022 року між ПрАТ «СК «Провідна» та Іноземним підприємством "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" укладено договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспортного засобу та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/6781792/9069/22, за яким застраховано транспортний засіб SKODA ROOMSTER, д.н. НОМЕР_1 . (а.с.25-26)

25.11.2022 року в селі Велика Димерка Київської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Chery, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу SKODA ROOMSTER, д.н. НОМЕР_1 , власником якого є іноземне підприємство "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед".

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 18-19)

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

25.11.2022 року власник автомобіля SKODA ROOMSTER звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с. 22-23).

Страховиком було складено Акт огляду транспортного засобу №387506 від 25 листопада 2022 року, у якому відображено перелік та характер пошкоджень.

За результатами огляду та на підставі рахунків ФОП ОСОБА_3 №278 від 28.11.2022 на суму 107 362,24 грн і №284 від 02.12.2022 на суму 4 653,84 грн. страховик визначив загальну суму відновлювального ремонту у розмірі 112 016,08 грн. (а.с. 13, 14-15)

ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт № 2300387506 від 06.12.2022 на суму 107363,24 грн та страховий акт 2 № 2300387506 від 14.12.2022 на суму 4653,84 грн, виплату яких ПрАТ «СК «Провідна» здійснено на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжними інструкціями № 041006 від 07.12.2022 та № 042232 від 15.12.2022 (а. с. 9-10, 11-12, 20, 21).

Разом з тим, надані позивачем матеріали не містять доказів фактичного виконання ремонтних робіт актів виконаних робіт, документів про передачу автомобіля після ремонту, підтвердження заміни деталей або інших документів, що підтверджують обсяг та реальність понесених витрат.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що сума відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу визначена з урахуванням зносу. Також сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, підлягає зменшенню на суму податку на додану вартість, визначену відповідно до вимог законодавства. Водночас із наданих позивачем доказів неможливо встановити, чи були дотримані зазначені вимоги та чи здійснено відповідні розрахунки з урахуванням наведених норм.

Акт огляду транспортного засобу має односторонній характер, складений працівником страховика із залученням представника власника ТЗ, однак без залучення відповідача, без фотофіксації пошкоджень, без детальної інформації про технічний стан автомобіля після ДТП, без зазначення того, чи автомобіль уже перебував у ремонті. Також відсутні висновки автотоварознавчої чи автотехнічної експертизи для перевірки розміру шкоди.

Відповідно до висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленого у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 910/9396/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Сам по собі факт виплати страховиком зазначеної суми не є безумовним доказом того, що шкода у такому розмірі дійсно була завдана потерпілому, а понесені витрати були необхідними та економічно обґрунтованими. А відтак позивач, пред`являючи позов до відповідача, як особи, яка заподіяла шкоду зобов`язаний надати належні та достатні докази на підтвердження розміру заподіяної шкоди які не покриваються сумою страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн, виплачених страховиком.

Разом з тим, позивач, не забезпечив надання належних доказів розміру шкоди у сумі 112 016,08 грн, не ініціював у встановлені строки проведення незалежної експертної оцінки та не надав суду доказів, які б дозволили встановити реальну та необхідну вартість відновлення транспортного засобу.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля CHERY, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала відповідачка ОСОБА_1 , була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №207998820. Згідно з умовами зазначеного поліса, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 130000,00 грн. (а.с. 32, 86)

Відповідно до ст. 22, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язок з відшкодування шкоди у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою покладається насамперед на страховика, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з особою, що завдала шкоду. Застрахована особа несе такий обов`язок лише у випадках, коли у страховика відсутній обов`язок здійснювати страхову виплату або коли розмір шкоди перевищує встановлений ліміт відповідальності. Підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування прямо визначені ст. 37 вищезазначеного Закону.

Обов`язок щодо відшкодування шкоди в порядку суброгації виникає у винної у вчиненні ДТП особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у випадках, коли у її страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування. Відповідні підстави відмови страховика у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Як убачається з матеріалів справи та наданих позивачем документів, розмір заявленої шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля SKODA ROOMSTER, визначено позивачем у сумі 112 016,08 грн. Разом із тим, зазначений розмір шкоди перебуває в межах ліміту відповідальності страховика - ТДВ СГ «ОБЕРІГ» (130 000,00 грн). Отже, навіть за наявності підстав для здійснення страхового відшкодування, належним суб`єктом виконання такого обов`язку в межах вказаної суми є саме страховик особи, відповідальність якої застрахована, а не безпосередньо винна особа.

Положення п.п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають поняття страхової суми як грошової суми, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. В межах цієї суми страхувальник звільняється від обов`язку відшкодовувати шкоду самостійно.

Як зазначалося, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування до нього переходить у межах сплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Однак таке право вимоги має спрямовуватись до особи або суб`єкта, який відповідальний за відшкодування шкоди згідно із законом, тобто до страховика винної особи, який зобов`язаний компенсувати збитки у межах договору обов`язкового страхування.

Попри це, позивач, звертаючись до суду, пред`явив вимогу безпосередньо до ОСОБА_1 як до фізичної особи, хоча обов`язок здійснити відшкодування в межах настання страхового випадку покладається на страховика ТДВ СГ «ОБЕРІГ».

Обґрунтовуючи звернення до відповідача, позивач вказав, що ТДВ СГ «ОБЕРІГ» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 57167,04 грн пояснивши тим, що страхове відшкодування в такому розмірі було здійснено з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 63,82% та за мінусом франшизи 2500,00 грн, передбаченої полісом винуватця. А оскілки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 112016,08 грн, при цьому страховиком відповідача за полісом покрито лише частину шкоди на суму 57167,04 грн, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає 54849,04 грн.

На підтвердження викладеного, позивачем надано лист вих. №0312-03 від 03.12.2025 року, складений ТДВ СГ «ОБЕРІГ», в якому роз`яснено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 57167,04 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 63,82% та за мінусом франшизи 2500,00 грн та долучено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, проведеного ТДВ СГ «ОБЕРІГ» обрахованого з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу 63,82 % та за мінусом франшизи 2 500 грн. (а.с. 37-38, 39)

Разом з тим, надані копії листа та розрахунку ТДВ СГ «ОБЕРІГ» не містять відомостей, які б дозволяли встановити особу, що їх склала, порядок здійснення розрахунку та підтвердити походження таких документів, а тому суд оцінює їх критично.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування ТДВ СГ «ОБЕРІГ» страхового відшкодування на користь ПрАТ «Провагроінвест» чи ПрАТ «СК «Провідна», зокрема платіжних доручень, банківських виписок або інших документів фінансової звітності, що підтверджують рух коштів.

Долучена до матеріалів справи бухгалтерська довідка від 01.12.2025 року, складена головним бухгалтером ПрАТ «Провагроінвест» про зарахування 09.05.2023 року від ТДВ СГ «ОБЕРІГ» платежу у розмірі 57 167,04 грн, сама по собі не може вважатися належним та достатнім доказом здійснення такої виплати, оскільки її зміст не підтверджений жодними первинними банківськими документами чи іншими належними доказами, які б достовірно свідчили про фактичне надходження вказаних коштів. (а.с. 33)

При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували відповідність вартості відновлювального ремонту характеру та обсягу пошкоджень транспортного засобу, а також не усунуто розбіжності між заявленою до стягнення сумою та розрахунком страховика ТДВ СГ «ОБЕРІГ», відповідно до якого розмір страхового відшкодування становив 57 167,04 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та франшизи.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не доведено ані фактичного розміру шкоди, ані наявності підстав для звернення з позовом безпосередньо до відповідача, а не до її страховика.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Як убачається з матеріалів справи, договір добровільного комплексного автострахування № 06/6781792/9069/22 від 11.08.2022 року було укладено між ПрАТ «СК «Провідна» та Іноземним підприємством «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед». Саме ПрАТ «СК «Провідна» виступало страховиком за вказаним договором та здійснило виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку. Водночас із даним позовом до суду звернулося ПрАТ «Провагроінвест», яке не є стороною зазначеного договору страхування.

Зазначений договір страхування, страхові акти, платіжні інструкції та інші документи, на які посилається сторона позивача, як на підтвердження підстав позову, оформлені саме від імені ПрАТ «СК «Провідна». Також матеріали справи містять докази виплати страхового відшкодування саме ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілої особи.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до ПрАТ «Провагроінвест» перейшло право вимоги за договором добровільного страхування наземного транспорту. Зокрема, до справи не долучено жодних документів, які б підтверджували зміну найменування ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест». Відсутні установчі документи, рішення загальних зборів акціонерів чи інші належні докази на підтвердження зазначених обставин.

При цьому у позовній заяві позивач зазначив, що 11.01.2025 року на підставі рішення загальних зборів було змінено найменування юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест», однак жодного належного доказу на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи не надано.

Крім того, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не встановлено даних щодо зміни найменування ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест» чи правонаступництва між вказаними юридичними особами. Також серед видів економічної діяльності ПрАТ «Провагроінвест» відсутній вид діяльності, пов`язаний зі здійсненням страхової діяльності.

Зазначені обставини суд оцінює у сукупності з іншими встановленими під час розгляду справи обставинами, зокрема: відсутністю належного підтвердження фактичного розміру шкоди, доказів фактичного виконання ремонтних робіт, належного та обґрунтованого розрахунку страхового відшкодування ТДВ СГ «ОБЕРІГ», а також належних доказів фактичної виплати такого страхового відшкодування на користь позивача.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення позивача до ТДВ СГ «ОБЕРІГ» із вимогою про виплату страхового відшкодування саме у заявленому ним розмірі, а також доказів оскарження позивачем визначеного страховиком розміру страхового відшкодування чи відмови страховика у здійсненні виплати в межах ліміту відповідальності.

Отже, враховуючи наведене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, на підставі досліджених у судовому засіданні матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 275, 277-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест», код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 25.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса відомого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Ведмідь