Рішення № 136532891, 08.05.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1717/25

Провадження № 2др/359/48/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» адвоката Дуднік-Дубіняк Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про забезпечення автотранспортним засобом, відшкодування каліцтвом шкоди та стягнення моральної шкоди,-

встановив :

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про забезпечення автотранспортним засобом, відшкодування каліцтвом шкоди та стягнення моральної шкоди.

Рішенням суду від 10 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про забезпечення автотранспортним засобом, відшкодування каліцтвом шкоди та стягнення моральної шкоди, відмовлено.

15 квітня 2026 року від представника відповідача адвоката Дуднік-Дубіняк Д.І. надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу, якою просив суд стягнути з позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33000 грн. 00 коп.

28 квітня 2026 року від представника позивача адвоката Федун Ю.С. до суду надійшли заперечення, в яких представник позивача заперечував проти задоволення заяви позивача, та просив ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення витрат на професійну допомогу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Позивач направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, повно та всебічно дослідивши подані учасниками справи заяви, матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно вимог ст. 89 ЦПК України, приходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10 квітня 2026 року рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про забезпечення автотранспортним засобом, відшкодування каліцтвом шкоди та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Під час ухвалення рішення судом питання про розподіл судових витрат на правову допомогу у справі не вирішувалося.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ст. 88 ЦПК (в редакції Закону 2004 року) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За змістом положень ч. 1 та п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження і обґрунтування понесених стороною витрат суду до суду надано : копію Договору №3443-ДКЕМ про надання правничої допомоги від 01 січня 2026 року; копію Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01 січня 2024 року; копію Звіт про надання правничої допомоги №25 за Договором про надання правничої допомоги №311-КЕМ-РП від 01 січня 2026 року; копію довіреності №35/2025 від 21 січня 2025 року.

Отже, представником відповідача в суді були надані докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість в розмірі 33 000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно ч. 4-6 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18.

В свою чергу позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Влащенко О.А. скористався своїм правом та подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких вказав що заявлена представником заявника сума відшкодування є неспівмір-ною з огляду на вимоги ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Дані заперечення позивача суд розцінює як клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняю-ться інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ.

Порядок та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь відповідача, а позивач звільнений від сплати судового збору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом І групи. Наведене підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 17 травня 2000 року та посвідченням серії НОМЕР_2 виданого 13 березня 2025 року Управлінням соціального захисту населен-ня, а також визнається, не заперечується сторонами у справі, а тому він звільнений від сплати судового збору, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи.

Проте, позивач як особа з інвалідністю І групи, звільняється виключно від сплати судового збору, а не від обов`язку компенсувати відповідачу понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що передбачено ч.1 ст. 137 ЦПК України. Вказані висновки апеляційний суд зробив також з урахуванням правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №751/10961/16-ц, та від 11 травня 2022 року у справі №215/1875/16-ц.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, а також обсягу наявних в матеріалах справи доказів, суд погоджується з доводами позивача про те, що обсяг наданих представником відповідача послуг не є співмірним зі складністю справи, а сума гонорару адвоката, яка підлягає компенсації іншою стороною, є завищеною.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми на правничу допомогу в контексті положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, необхідним для їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, заявлених вимог та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена стороною відповідача сума є надмірною.

Враховуючи викладене, а також беручі до уваги фінансовий стан позивача, який є інвалідом І групи та враховуючи те, що заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача є завищеним, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Враховуючи, складність справи та тривалість провадження, часу витраченого на складення та подання документів, участі представника відповідача у судових засіданнях, оцінюючи співмірність заявлених до відшкодування витрат, суд знаходить підстави для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Зважаючи на вказане та керуючись вимогами ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про забезпечення автотранспортним засобом, відшкодування каліцтвом шкоди та стягнення моральної шкоди.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Відомості про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код платника податків НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .

Відомості про відповідача : Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київській електро-мережі», код ЄДРПОУ - 41946011, зареєстроване місце знаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 08 травня 2026 року.

Суддя Яковлєва Л.В.