Ухвала суду № 136532498, 14.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №358/37/19

6/295/159/26

УХВАЛА

щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

14.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Біднини О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Житомира заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа, виданого в цивільній справі

за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, відібрання дитини від батька, розірвання шлюбу та

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, -

встановив:

До Богунського районного суду м. Житомира 26.03.2026 подано вказану заяву, в якій представник заявника просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий судом 24.07.2020 в справі № 358/37/19 про зобов`язання ОСОБА_1 передати матері ОСОБА_3 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також розгляд заяви проводити за відсутності заявника (боржника).

В обґрунтування заяви зазначив, що у ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо передачі ОСОБА_3 малолітнього ОСОБА_4 , оскільки відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2022, в справі № 361/988/21 місце проживання ОСОБА_4 визначено з батьком.

Представник заявника Рябчук І.В. в судовому засіданні заяву підтримав повністю, просив задовольнити з підстав викладених в ній.

Інші учасники судового процесу не з`явились в судове засідання, про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Судові повістки про виклик до суду були надіслані та доставлені до електронного кабінету стягувача ОСОБА_5 в ЄСІТІС 02.04.2026, 03.05.2026 та 10.05.2026, що підтверджується змістом довідок про доставку електронних листів, складених відповідальним працівником суду.

Неявка стягувача за виконавчим листом щодо якого заявлено вимогу про визнання таким, що не підлягає виконанню не є перешкодою для вирішення питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а тому суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності стягувача, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 432 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи № 358/37/19, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 08.07.2020 в справі № 358/37/19, яка постановою Верховного Суду від 22.10.2020 залишена без змін, ОСОБА_1 зобов`язано передати ОСОБА_3 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а. с. 43-47, 237-244).

Для примусового виконання зазначено рішення суду апеляційної інстанції 24.07.2020 Богунським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист (т. 3 а. с. 59).

Одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства та конституційною гарантією є обов`язковість судового рішення (ст. 129-1 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2, ст. 18 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 124 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Приписами ч. 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, що визначено ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження (див. постанову Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 750/9956/17).

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Позиція заявника у справі зводиться до того, що за виконавчим листом Богунського районного суду м. Житомира від 24.07.2020 у справі № 358/37/19, виданого на підставі постанови Житомирського апеляційного суду від 08.07.2020, яка постановою Верховного Суду від 22.10.2020 залишена без змін, його обов`язок передати ОСОБА_3 малолітнього ОСОБА_4 відсутній, оскільки набрало законної сили рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2022 у справі № 361/9880/21 про визначення місця проживання дитини з ним.

Водночас, постанова Житомирського апеляційного суду від 08.07.2020 у справі № 358/37/19, яка набрала законної сили та не скасована у встановленому законом порядку, залишається невиконаною боржником.

За результатами розгляду заяви суд вважає, що за наявності судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України.

Наявність рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2022 у справі № 361/9880/21, не свідчить про припинення обов`язку ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 малолітнього сина і не може бути підставою для задоволення заяви боржника, який не виконав інше судове рішення, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Відтак ОСОБА_1 не довів існування обставин, з якими цивільний процесуальний закон пов`язує можливість суду визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, а тому на момент розгляду заяви суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для її задоволеня.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 432 ЦПК України, -

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа, виданого у справі № 752/18509/16-ц, таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: О.В. Біднина