Ухвала суду № 136531405, 06.01.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7744/23

Провадження № 6/0203/37/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в цивільній справі №203/7744/23 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2025 року в системі «Електронний суд» до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєва Є.О. (далі приватний виконавець, заявник) з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в цивільній справі №203/7744/23 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому заявник просить суд:

- тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту, до моменту повного виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/7744/23, виконавчі провадження №76230367, №76230567;

- належним чином завірену копію ухвали про тимчасове обмеження виїзду з відміткою про набрання нею законної сили направити до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 15а, корпус 3, офіс 1015) для її подальшого належного виконання.

В обґрунтування вимог подання приватний виконавець зазначила, що у неї на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №76230640 (ВП №76230367, ВП №76230567). Вказані виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження постановою від 07.10.2025 року з примусового виконання: ВП №76230367, з примусового виконання виконавчого документа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2024 року про справі №203/7744/23 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 136770,59 грн, та ВП №76230567, з примусового виконання виконавчого документа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2024 року по справі №203/7744/23 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судового збору 2147,20 грн.

Приватний виконавець вказала, що боржник вважається належним чином повідомленим, якщо йому документи надсилаються за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Отже, приватним виконавцем вжито заходів щодо доведення боржнику інформації про відкриття виконавчого провадження. Так, 07.10.2024 року, 10.12.2024 року, 14.10.2025 року, 14.11.2025 року, приватним виконавцем були направлені виклики на адресу боржника з вимогою: з`явитись до виконавця та надати інформацію щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. Проте станом на момент звернення заявника до суду з поданням боржник не виходить на зв`язок з приватним виконавцем, не з`являється на виклики, не виконує вимоги виконавчого документа. У ході виконання виконавчого провадження приватним виконавцем постійно вживаються дії, направлені на розшук та арешт майна, що належить боржнику. Приватний виконавець вважає, що боржник має можливість виїхати за межі України, не виконавши боргових зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк» за виконавчим листом №203/7744/23 від 10.09.2024 року, виданим Кіровським районним судом м. Дніпропетровська. Від боржника не надходило жодних повідомлень (усних чи письмових) щодо врегулювання умов та порядку погашення наявного боргу та виконання рішення суду.

На думку приватного виконавця, наявність у боржника невиконаних зобов`язань, покладених на нього, та наявне ухилення боржника від виконання таких зобов`язань, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України. Також приватний виконавець пояснила, що така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконати свої зобов`язання за судовим рішенням.

З огляду на викладене, приватний виконавець звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025 року, цивільну справу №203/7744/23, провадження №6/0203/333/2025, за поданням приватного виконавця було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду та прийнята до провадження 06.01.2026 року.

Ухвалою суду від 06.01.2026 року було прийнято до провадження подання приватного виконавця та призначене судове засідання в цивільній справі №203/7744/23 з розгляду подання приватного виконавця на 06.01.2026 року о 14:30 годині без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю приватного виконавця.

Приватний виконавець разом із поданням просить суд розглядати подання за її відсутності.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223, 441 ЦПК України розглянув подання приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за його відсутності.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2024 року, справа №203/7744/23, було задоволено повністю позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та стягнуто ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.11.2019 року станом на 13.12.2023 року у розмірі 136770,59 грн (сто тридцять шість тисяч сімсот сімдесят гривень 59 коп.) та складається з: 112661,35 грн заборгованість за тілом кредиту; 24109,24 грн заборгованість за простроченими відсотками, стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.).

Вказане заочне рішення суду набрало законної сили станом на 11.05.2024 року.

На виконання вказаного заочного рішення суду було видано два виконавчих листа.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. перебуває зведене виконавче провадження, ВП №76230367: боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570.

Приватний виконавець на підтвердження того, що нею здійснювались активні дії щодо надіслання боржнику процесуальних документів в рамках виконавчого провадження долучила до подання копії супровідних листів та роздруківки з сайту електронною пошти, копії фіскальних чеків про відправлення електронною поштою та засобами поштового зв`язку постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника.

Також приватний виконавець направляла запити щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, відносно боржника щодо його банківських рахунків, нерухомого майна, паспортів для виїзду за кордон, до ДФСУ, ПФУ, ДПСУ, МВСУ, виклики приватного виконавця від 07.10.2025 року, від 14.10.2025 року, від 14.11.2025 року, від 10.12.2025 року, зокрема, щодо необхідності явки до приватного виконавця, надання пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа, повідомлення про заходи, що вчиняються з метою його виконання.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до вимог п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року, справа №910/8130/17, Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак, якщо спеціальною нормою права (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з положеннями ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Ці права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших та є сумісними з іншими правами, визначеними цим пактом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування.

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Фізична особа може бути обмежена в здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 року №3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено зобов`язання виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Пунктом 1 розділу XIII «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.

Аналіз викладеного вище вказує, що приватний виконавець має право на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Тобто чинним законодавством передбачена можливість тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за наявності факту ухилення від виконання судових рішень, доведення наявності якого здійснює приватний виконавець.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України, наданими в Узагальненні судової практики «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 року, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти) (постанова Верховного Суду від 19.08.2020 року, справа №910/8130/17).

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У справі «Хлюстов проти Росії» (рішення від 11 липня 2013 року) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Таким чином, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. За недоведеності виконавцем факту умисного ухилення боржника від виконання своїх обов`язків щодо виконання судового рішення виключає можливість застосування до нього такого заходу забезпечення виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання боргових зобов`язань.

Так, як видно з матеріалів справи, приватний виконавець не надала суду доказів повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, отримання ним поштових відправлень та доказів свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення. Крім того, наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон за відсутності доведення свідомого ухилення від виконання судового рішення.

Водночас у ході судового розгляду подання судом не було встановлено факту доведення приватним виконавцем того, що боржник отримав всі процесуальні документи в рамках зведеного виконавчого провадження та усвідомлено ухиляється від виконання своїх зобов`язань. Проте обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання судового рішення та умисне ухилення боржника від його виконання має бути доведено державним виконавцем при зверненні до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість подання приватного виконавця та відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 441, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в цивільній справі №203/7744/23 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Ф.М. Ханієва