Рішення № 136530287, 14.05.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/568/26

2/134/481/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 травня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

встановив:

02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городківської сільської ради, у якому просить визнати за ним право власності на 1/3 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,5 кв. м, житловою площею 35,9 кв. м, у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказане будинковолодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір» і станом на 15 квітня 1991 року членами цього двору були: ОСОБА_3 голова двору, її дочка ОСОБА_4 та онука ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Городківка Тульчинського району Вінницької області. За життя вона склала заповіт, посвідчений 24 березня 2009 року спеціалістом І категорії виконкому Городківської сільської ради Тараком В.Г. за р.№ 56, яким заповіла йому все своє майно. На підставі зазначеного заповіту нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна, а саме земельну ділянку.

Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок він не має можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку цього будинку, що належала його матері, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 30 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 07 травня 2026 року, учасники справи не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також просив долучити до матеріалів справи відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини. При цьому зазначив, що не мав можливості подати вказаний доказ у строк, встановлений ЦПК України, оскільки відмову отримав із запізненням, а саме 06.05.2026.

Відповідач Городківська сільська рада свого представника у судове засідання не направила, натомість подала заяву про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

Третя особа ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно положень чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Городківка Тульчинського району Вінницької області померла ОСОБА_3 , яка була матір`ю позивача.

На день смерті вона була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входили: син ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 24 березня 2009 року спеціалістом І категорії виконкому Городківської сільської ради Тараком В.Г. за р.№ 56, відповідно до якого заповіла позивачу ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами, присадибною земельною ділянкою, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 2,0201 га, розташовану на території Городківської сільської ради Крижопільського району, грошові вклади на рахунках ощадних книжок в Городківській філії Крижопільського відділення Ощадбанку України у Вінницькій області, а також усе належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, та усе те, на що вона за законом матиме право.

23 серпня 2023 року за заявою позивача ОСОБА_1 державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В. заведено спадкову справу № 102/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

14 грудня 2023 року державним нотаріусом Деревянчук А.В. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,0201 га, кадастровий номер 0521981200:02:001:0114, розташовану на території Городківської ТГ Тульчинського району (колишньої Городківської сільської ради Крижопільського району) Вінницької області, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 270595 від 29 серпня 2008 року.

Вказані обставини учасниками справи не оспорюються та підтверджуються: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 02 травня 2023 року; копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , повторно виданого 12 травня 2023 року, де його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; довідками, виданими Городківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області від 10.03.2026 № 220, 221, про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 та склад її сім`ї на день смерті; копією заповіту ОСОБА_3 ; матеріалами спадкової справи № 102/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідки Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 13.03.2026 № 229, згідно погосподарської книги № 2К за 1991-1995 роки (особовий рахунок НОМЕР_3 ) житловий будинок АДРЕСА_3 станом на 15 квітня 1991 року відносився до суспільної групи колгоспних дворів, до складу двору входили: ОСОБА_3 голова двору, її дочка ОСОБА_4 , онука ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 17 березня 2026 року № 422, станом на 31 грудня 2012 року, згідно з архівними даними, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано.

Правовідносини щодо будівництва житлових будинків і набуття прав на них до 15 квітня 1991 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР 1963 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:

- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору;

- згідно зі ст. 4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року;

- на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Як вбачається з копії технічного паспорта, виготовленого на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_6 17 березня 2026 року за результатами технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок «А» побудований у 1916 році, його загальна площа 78,5 кв. м, житлова площа 35,9 кв. м, до складу домогосподарства також входять: веранда «а», прибудова «а1», погріб «а/п», літня кухня «Б», сарай «В», гараж «Г», навіс «Д» (побудовані з 1916 року по 1980 рік).

ФОП ОСОБА_7 надав висновок від 31 березня 2026 року № 021/26 про те, що середньо-ринкова вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,5 кв. м, станом на 31 березня 2026 року складає 2000 доларів США, що еквівалентно 87591,00 грн.

Відповідно до усталеної судової практики у справах про спадкування за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Державний нотаріус Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючих документів на вказане майно (довідка від 06.05.2026 року № 37/02-14).

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , збудований у 1916 році та належав до майна колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року членами цього двору були: ОСОБА_3 голова двору, її дочка ОСОБА_4 та онука ОСОБА_2 , у зв`язку з чим кожній з них належала рівна частка у майні двору (по 1/3).

Досліджені судом докази свідчать про те, що ОСОБА_3 за життя набула право власності на 1/3 частку спірного житлового будинку, як член колгоспного двору, тому це майно перейшло в порядку спадкування до її спадкоємця за заповітом сина ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 , яка була співвласником 1/3 частки житлового будинку, як член колгоспного двору, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 19 серпня 2024 року.

ОСОБА_2 , яка станом на 15.04.1991 була членом колгоспного двору та є співвласником 1/3 частки зазначеного житлового будинку, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 .

Вимог про стягнення судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 78,5 кв. м, житлова площа 35,9 кв. м, склад будівель і споруд: житловий будинок «А», веранда «а», прибудова «а1», погріб «а/п», літня кухня «Б», сарай «В», гараж «Г», навіс «Д», огорожа «1-3»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Городківська сільська рада, місцезнаходження: с. Городківка, вул. Благовіщенська, 51, Тульчинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04328789.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 14 травня 2026 року.

Суддя: