Рішення № 136529938, 05.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2270/24

Провадження № 2/461/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львовів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та упущеної вигоди -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Либідь», у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 41728,21 грн. на відшкодування трьох процентів річних, 206381,59 грн. на відшкодування індексу інфляції, 990057,91 грн. на відшкодування упущеної вигоди, а всього 1238167,71 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 507686,40 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року у цивільній справі №461/2880/20 за його позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на його користь 305104,13 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. 10.08.2020 рішення суду набрало законної сили, 30.03.2021 було видано виконавчий лист №461/2880/20, який ним було скеровано на виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві. Зазначає, що на сьогодні у Голосіївському районному відділі ДВС у м. Київ виконавче провадження ВП № 65799654 є відкрите, та тривають виконавчі дії. Проте, вищевказане рішення суду відповідачем не виконано, а вказаним виконавчим провадженням ВП №65799654 встановлено факт, щодо неповернення йому грошових коштів відповідачем. Таким чином, позивач вважає, що несвоєчасне виконання грошового зобов`язання Кредитною спілкою «Либідь» у поверненні йому грошових коштів відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року у справі №461/2880/20 спричинила йому матеріальні збитки. Разом з тим, позивач стверджує, що у зв`язку з неповерненням йому грошових коштів КС «Либідь», йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у глибині фізичних та душевних страждань, оскільки відповідач позбавив його можливості доступу до цих коштів, а саме вільно ними розпоряджатись та користуватись для реалізації своїх власних потреб на протязі більше чотирьох років, яку оцінює в розмірі 507686,40 грн., як належну компенсацію, що відповідає межам розумності та справедливості. Просить позов задоволити.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 визначено головуючого суддю Кітова О.В.

Ухвалою суду від 19.03.2024 справу передано до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26.09.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення інфляційних витрат та упущеної вигоди направлено до Галицького районного суду м. Львова для продовження розгляду.

11.10.2024 матеріали справи надійшли до Галицького районного суду м. Львова.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.10.2024 визначено головуючого суддю Кітова О.В.

Ухвалою суду від 18.10.2024 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

17.12.2024 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій також просив в порядку досудової підготовки витребувати у відповідача підтвердження про виконання ним грошового зобов`язання згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року у справі №461/2880/20.

Ухвалою суду від 17.12.2024 клопотання позивача задоволено та витребувано у відповідача Кредитної спілки «Либідь» підтвердження про виконання нею грошового зобов`язання згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року у справі №461/2880/20.

Ухвалою суду від 20.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Згідно рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.10.2025 суддю Кітова О.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

На підставі розпорядження керівника апарату Галицького районного суду м. Львова № 22 від 23.02.2026, відповідно до п.2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та протоколу Зборів суддів Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 визначено головуючого суддю Зубачик Н.Б.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.03.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи відкладено розгляд справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі. Окрім цього, 20.04.2026 позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Кредитної спілки «Либідь» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляд справи повідомлявся шляхом скерування судових повісток на поштову адресу, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року у справі №461/2880/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 305104,13 грн. Стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на користь держави ДСА України судовий збір 3051,04 грн. Даним рішенням суду встановлено факт наявності підстав для стягнення пені за несвоєчасне виконання заборгованості у Кредитної спілки «Либідь» перед позивачем. Рішення суду набрало законної сили 10.08.2020 /а.с. 6-7/.

30.03.2021 на виконання рішення суду видано виконавчий лист, та 15.06.2021 Голосіївським відділом ДВС м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП № 65799654 /а.с.8/.

Відповідно до інформації про виконавче провадження ВП № 65799654, станом на 12.12.2024, таке приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 54127614. Інформація щодо виконання вказаного виконавчого провадження повністю чи частково не відображена /а.с.101-102/.

Позивачем до позову долучено зведену таблицю індексів споживчих цін з 2000 по 2024 роки /а.с.103/.

В уточненій позовній заяві позивачем наведено розрахунок, відповідно до якого три проценти річних від простроченої суми 305104,13 грн. за період з 10 серпня 2020 року по 28 лютого 2025 року становить 41728,21 грн., інфляційні втрати за період з вересня 2020 року по 01 грудня 2024 року становлять 206381,59 грн.

Разом з тим, позивач визначив суму упущеної вигоди, яка відповідно до його розрахунку за період з 10 серпня 2020 року по даний час, від стягнутої суми пені за рішенням суду від 09.07.2020, яку він міг розмістити на відкриті вкладні (депозитні) рахунки та одержати дохід в розмірі 990057,91 грн. На підтвердження проведених розрахунків упущеної вигоди позивач надав Договір про відкриття вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 (вклад «Бонус Стандартний грн - % щомісячно») від 06.03.2020, Договір №57/20 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок «Інвестиційний» від 27.08.2020, Договір банківського вкладу (депозиту) «Активний Пенсіонер» від 28.12.2020, Заяву-Договір №12144-Д/6 від 18.01.2021 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс» від 18.01.2021, Заяву-Договір №12144-Д/7 від 16.02.2021 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс», Заяву-Договір №12144-Д/9 від 04.03.2021 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс», Договір строкового банківського вкладу № DR/F/444-0577 від 02.09.2021, Заяву про розміщення депозиту договір банківського вкладу «Щедрі відсотки» № 027568_106 від 24.12.2021, Заяву про розміщення депозиту договір банківського вкладу «Щедрі відсотки» № 027898_106 від 13.01.2022, Заяву-Договір №12144-Д/10 від 16.02.2022 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс», Заяву-Договір №12144-Д/12 від 29.04.2022 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс», Заяву-Договір на оформлення банківського вкладу (депозиту) та приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» № 181757 від 13.05.2022, Заяву-Договір №12144-Д/16 від 08.09.2022 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс», Заяву-Договір на оформлення банківського вкладу (депозиту) та приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» № 192773 від 26.01.2023, Заяву-Договір на оформлення банківського вкладу (депозиту) та приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» № 201725 від 07.07.2023, Заяву-Договір №12144-Д/23 від 10.08.2023 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс», Заяву-Договір на оформлення банківського вкладу (депозиту) та приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» для Мобільного застосунку (GlobusPlus) № 210486 від 05.04.2024, Заяву-Договір №12144-Д/26 від 10.05.2024 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс», Заяву-Договір №12144-Д/28 від 12.08.2024 про надання банківської послуги (вкладні (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс» /а.с.12-17, 69-100/.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Результат правового аналізу статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження№ 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Разом з тим, позивач звертаючись до суду з позовом, та покликаючись на положення ст. 625 ЦК України, вважає, що має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання судового рішення від 09.07.2020 у справі №461/2880/20, яким стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на його користь 305104,13 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме заборгованості по депозитному вкладу 12815,75 грн., нарахованих відсотків в розмірі 6193,85 грн., відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією в сумі 2257,13 грн. та 2686,80 грн. пені, а всього 23 953,53 грн. про яке встановлено в судовому рішенні від 02.04.2012 року.

Таким чином, за наслідками розгляду справи №461/2880/20 за позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач фактично взяв за основу судове рішення, яким було стягнуто, окрім вкладу та нарахованих відсотків, також інфляційні втрати від основного зобов`язання.

Відтак, заявлені позивачем вимоги фактично спрямовані на повторне застосування відповідальності до відповідача шляхом нарахування нових санкцій на вже стягнуту пеню, що суперечить правовій природі статті 625 ЦК України.

Водночас, позивач в обгрунтування позовних вимог покликається на нарахування інфляційних втрат не на основне зобов`язання, а на пеню, в той час як нарахування інфляційних втрат на пеню чинним законодавством не передбачено.

Окрім цього, позивач не обґрунтував із посиланням на діюче законодавство належності своїх розрахунків та стягнення матеріальних збитків за вказані періоди в таких.

Також, доказів того, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання, що дає підстави для стягнення на користь позивача матеріальних збитків, матеріали справи не містять, оскільки надана інформація з автоматизованої системи виконавчого провадження лише підтверджує перебування виконавчого документа на виконанні, однак не містить відомостей: про розмір фактичної заборгованості; про наявність чи відсутність часткового виконання; про залишок несплаченої суми, зокрема, з такої неможливо встановити чи відбувалися стягнення з боржника повністю чи частково на користь ОСОБА_1 .

У постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Окрім цього, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними та позиковими договорами.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та продовжено надалі відповідними указами.

Позивачем при здійсненні розрахунків не враховано зазначені законодавчі обмеження, а тому наведені ним розрахунки не можуть бути покладені судом в основу рішення.

Суд також критично оцінює вимоги про стягнення упущеної вигоди у сумі 990057,91 грн., оскільки відповідно до статті 22 ЦК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Упущена вигода не може ґрунтуватися на припущеннях чи гіпотетичних розрахунках, а повинна бути підтверджена належними доказами реальної можливості отримання доходу.

Надані позивачем депозитні договори лише свідчать про наявність у нього депозитних правовідносин із банківськими установами у різні періоди часу, однак не підтверджують: гарантованого отримання саме заявленого доходу; наміру розмістити саме спірні кошти; причинного зв`язку між невиконанням рішення суду та неотриманням такого доходу.

Розрахунок позивача має виключно прогнозований характер та не може вважатися належним доказом реальних збитків.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц та у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Оскільки заявлені вимоги фактично спрямовані на повторне застосування відповідальності до відповідача шляхом нарахування нових санкцій, що суперечать правовій природі ст.625 ЦК України та принципу недопустимості подвійної цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, чинне законодавство не передбачає нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму пені як виду відповідальності.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділові репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи вище викладене виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума моральної шкоди не може бути задоволена та не підлягає стягненню з підстав не доведеності позивачем причетності відповідача завдання позивачу тих моральних страждань на які посилається позивач.

Оскільки, судом не встановлено порушення прав позивача, відтак вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основних вимог про стягнення матеріальних збитків.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України похідною є вимога, задоволення якої залежить від задоволення основної вимоги.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні основних вимог, похідна вимога про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відтак, з врахуванням вищезазначеного, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та нічим об`єктивно не підтверджуються, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

При поданні позову позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 526, 530, 611, 625, 1058 ЦК України, ст. 81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та упущеної вигоди відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Кредитна спілка «Либідь», адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67, код ЄДРПОУ 33779075.

Суддя Зубачик Н.Б.