Рішення № 136529348, 06.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32139/25-ц

пр. 2-4489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про визнання дій щодо припинення електропостачання незаконними, відновлення порушених прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», у якому просить:

1) визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» щодо припинення електропостачання до квартири АДРЕСА_1 , що відбулося 20.06.2025;

2) зобов`язати Приватне акціонерне товариств «ДТЕК Київські електромережі»: негайно відновити електропостачання до квартири АДРЕСА_1 ; утримуватися від будь-яких дій щодо припинення (обмеження) електропостачання до квартири АДРЕСА_1 , до моменту набрання законної сили остаточним судовим рішенням у спорі щодо наявності та умов договірних відносин між сторонами; надалі неухильно дотримуватися процедури, встановленої Правилами роздрібного ринку електричної енергії та іншими актами законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам договірних відносин, які фактично існують між сторонами протягом тривалого часу, безпідставно та з грубим порушенням встановленої процедури 20.06.2025 припинив електропостачання до квартири позивача.

Вказує, що протягом 2007-2025 років він є добросовісним споживачем електричної енергії, своєчасно здійснює оплату, не має заборгованості та, навпаки, має переплату у розмірі 2 643,20 грн, що виключає наявність підстав для відключення. При цьому, відповідачем не було дотримано обов`язкових вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо попередження споживача та заборони припинення електропостачання під час розгляду судового спору між сторонами. Крім того, позивач зазначає про суперечливу поведінку відповідача, який протягом тривалого часу визнавав наявність договірних відносин, однак у судовому порядку їх заперечує, що свідчить про зловживання правом та порушення принципу добросісності. З огляду на викладене, позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права як споживача, у зв`язку з чим просить суд їх захистити шляхом задоволення позову.

В судове засідання позивач не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

У відзиві на позовну заяву представник зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на відсутність між сторонами укладеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Вказує, що позивачем не було надано повного пакета документів, необхідних для укладення такого договору, зокрема документів, що підтверджують право власності або належні повноваження на користування об`єктом, у зв`язку з чим укладення договору було неможливим. Крім того, відповідач посилається на судові рішення у іншій справі, якими встановлено відсутність договірних відносин між сторонами, та вказує, що саме неукладення договору є підставою для припинення електропостачання відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії. У зв`язку з викладеним відповідач вважає свої дії правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2025, у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову у цивільній справі відмовлено.

Вивчивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2007 року користується квартирою АДРЕСА_1 , на підставі договору найму житлового приміщення № 4/33 від 20.12.2007.

За вказаною адресою 12.06.2003 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за спожиту електричну енергію. Протягом 2007-2025 років здійснювалося електропостачання зазначеного об`єкта, вівся облік споживання електричної енергії, а також проводилися розрахунки за спожиту електроенергію.

26.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою-приєднання щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка зареєстрована 30.11.2021 за вхідним № 489094, однак листом від 06.12.2021 № 1/3/012/С-40187 відповідач повідомив про необхідність надання додаткових документів, у зв`язку з чим договір укладено не було.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.12.2024 у справі № 758/12336/24 у задоволенні позову про визнання договору укладеним відмовлено. Рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.06.2025.

Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів свого права користування житловим приміщенням та правомірних підстав для укладення договору з оператором системи розподілу, зокрема не підтвердив право власності або належне оформлене право користування об`єктом нерухомості, а також не подав повного пакета документів, передбаченого ПРРЕЕ, що унеможливлює укладення договору.

Крім того, суд встановив, що між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору, а сам факт споживання та оплати електроенергії не підтверджує існування договірних відносин або укладення договору шляхом приєднання, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання договору укладеним є недоведеними, а обраний позивачем спосіб захисту - неефективним, оскільки відмова відповідача не була належним чином оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у цивільній, господарській або адміністративній справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої такі обставини встановлені.

09.07.2024 та 08.01.2025 відповідачем направлялися повідомлення про необхідність врегулювання договірних відносин.

20.06.2025 працівниками ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» було припинено електропостачання до квартири АДРЕСА_1 , що оформлено нарядом-допуском № 12336.

На підтвердження свого правового статусу, та належно оформленого права користування об`єктом нерухомості, позивач подав копію Додаткової угоди до договору найма житлового приміщення (квартири) № 4/33 від 30.12.2007 укладеної 20.04.2008.

Відповідно до Додаткової угоди до договору найма житлового приміщення (квартири) № 4/33 від 30.12.2007 укладеної 20.04.2008, деякі пункти основного Договору № 4/33 найму житлового приміщення (квартири) доповнені.

Зокрема, у пункті 3.2.9 зазначено «Укладати з постачальником житлово-комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, послуг з утримання будинку та прибудинкової території) відповідно договору у встановленому законодавством порядку».

Ця додаткова угода є важливою для аргументації позивача, але її правове значення в межах справи є обмеженим і не змінює ключових висновків суду з таких підстав.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити закону, а воля сторін має бути вільною та відповідати їх внутрішньому волевиявленню.

Частина 1 стаття 626 ЦК України визначає, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 627 ЦК України, закріплює принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (стаття 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (стаття 642 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін або у випадках, встановлених договором чи законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років.

Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності (ч. 1 ст. 794 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ)передбачено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з підпунктом 1.2.7. пункту 1.2 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до пункту 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, оператор системи розподілу зобов`язаний укладати договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до його мереж, однак реалізація цього обов`язку можлива лише за умови підтвердження статусу споживача та надання документів, передбачених пунктом 2.1.8 цих Правил.

Згідно з пунктом 2.1.7 ПРРЕЕ факт приєднання споживача до договору може підтверджуватися заявою-приєднанням, фактичним споживанням та оплатою електричної енергії, однак такі обставини не звільняють заявника від обов`язку подати документи, передбачені пунктом 2.1.8 ПРРЕЕ. Відповідно до пункту 2.1.8 ПРРЕЕ для укладення договору споживач зобов`язаний надати документ, що підтверджує право власності або користування об`єктом, а також інші документи, необхідні для ідентифікації та підтвердження повноважень.

Пункт 3.2.9 договору найму в редакції додаткової угоди, передбачає право наймача «укладати з постачальниками житлово-комунальних послуг, зокрема електричної енергії, договори у встановленому законодавством порядку», проте це формулювання не є безумовним наданням такого права, а прямо відсилає до встановленого законодавством порядку.

Тобто реалізація цього права можлива лише за умови дотримання спеціальних вимог, у даному випадку, вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), включно з поданням документів, що підтверджують право користування об`єктом.

Також, сама наявність такої додаткової угоди не усуває встановлених судом недоліків у правовому статусі користування житлом. Як вже було встановлено, у позивача відсутні належні докази державної реєстрації права користування та належного оформлення договору найму відповідно, що є критичним для підтвердження легітимного статусу споживача електричної енергії.

Наявність п. 3.2.9 у додатковій угоді до договору, не створює автоматичного обов`язку оператора системи розподілу укладати договір без перевірки документів, передбачених пунктом 2.1.8 ПРРЕЕ. Обов`язок оператора системи розподілу виникає лише за умови підтвердження статусу споживача у встановленому порядку.

Отже, навіть з урахуванням змісту пункту 3.2.9 додаткової угоди до договору найму житлового приміщення, яким передбачено право наймача укладати договори з постачальниками житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку, така умова сама по собі не спростовує висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не підтверджує належного оформлення прав позивача на користування спірним житлом у розумінні вимог Закону, відповідно до яких договір найму нерухомого майна строком три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а право користування таким майном - державній реєстрації.

За відсутності таких підтверджених прав позивача, а також за недотримання встановленої Правилами роздрібного ринку електричної енергії процедури і вимог щодо документального підтвердження статусу споживача, відсутні правові підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо припинення електропостачання, а також для зобов`язання його відновити електропостачання чи утримуватися від подальших обмежень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові та, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про захист прав споживачів, судові витрати компенсуються за рахунок Держави.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про визнання дій щодо припинення електропостачання незаконними, відновлення порушених прав, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко