Ухвала суду № 136529023, 13.05.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2548/26

1-кп/705/808/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючої - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Умань обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026250320000400 від 01.04.2026 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України надійшов до Уманського міськрайонного суду Черкаської області 16.04.2026.

По вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання і викликані учасники судового провадження, відомості про яких містились у обвинувальному акті.

Прокурор в судовому засіданні просив провести підготовку до судового розгляду і призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що підстав для повернення обвинувального акту чи закриття кримінального провадження не має.

Потерпілий не заперечував проти призначення судового розгляду.

Захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням в якому просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що складений з недотриманням вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України. В обвинувальному акті не конкретизовано, внаслідок яких саме неправомірних дій, ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 з банківського рахунку на загальну суму 1028649 грн. 93 коп. Відсутність в обвинувальному акті чіткого та конкретизованого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 унеможливлює якісний і повний його захист. Крім того, в обвинувальному акті вказується, що інкриміноване діяння ОСОБА_4 вчинив діючи умисно та цілеспрямовано, таємно, з корисливих мотивів, вступивши в попередню змову з ОСОБА_8 , яка продовжувала реалізовувати свій злочинний умисел, попередньо шляхом несанкціонованого доступу отримавши технічну можливість проведення операцій, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого. Але в обвинувальному акті зазначено, що матеріали у відношенні ОСОБА_8 виділені в окреме провадження, що також унеможливлює здійснювати якісний та повний захист ОСОБА_4 .

Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали обвинувального акту та додані до нього документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акту у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виходячи з вищезазначеного вбачається, що обвинувальний акт повинен складатися з описової та резолютивної частин. В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом та підставами початку досудового розслідування, обставини кримінальної події та під ознаки якого кримінального закону підпадають дії особи. В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі висувається обвинувачення, яке відповідно до ст.ст. 369, 374 КПК України має бути вирішено у вироку суду.

Більше того, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб`єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Однак пред`являючи обвинувачення ОСОБА_4 вказана норма Закону виконана не в повному обсязі, виходячи із слідуючого.

В обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_4 вступив у попередню змову з ОСОБА_8 , спрямовану на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 . Так, він в період з 25.09.2025 по 27.09.2025 реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану, діючи умисно та цілеспрямовано, таємно, з корисливих мотивів, вступивши в попередню змову з ОСОБА_8 , яка продовжувала реалізовувати свій злочинний умисел, попередньо шляхом несанкціонованого доступу отримавши технічну можливість проведення операцій, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого, використовуючи платіжну картку АТ «Ощадбанку» № НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_7 , достовірно знаючи пін-код від неї та, пересвідчившись у наявності грошових коштів на банківському рахунку потерпілої, здійснили обготівкування грошових коштів перебуваючи поруч з банкоматом АТ « Ощадбанк » №10023-0349 445281 А2300066, розташованим по вул. Шевченка, 41 м. Умань: 25.09.2026 в період часу з 21 год. 15 хв. по 21 год. 16 хв. ( 25000 грн. ), 26.09.2025 в період часу з 07 год. 26 хв. по 07 год. 27 хв., з 10 год. 57 хв. по 10 год. 58 хв., в період часу з 13 год. 59 хв. по 14 год. 00 хв., о 17 год. 31 хв. ( 75000 грн. ), 27.09.2025 у період часу з 06 год. 53 хв. по 06 год. 54 хв., з 17 год. 19 хв. по 17 год. 20 хв., з 21 год. 08 хв. по 21 год. 09 хв. ( 75000 грн. ), чим потерпілому завдано збитку на загальну суму 175000 грн. Однак, в сукупності, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_4 заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 1028649 грн. 93 коп.

Суд вважає, що в даному випадку відсутній опис способу вчинення кримінального правопорушення, не конкретизовано дії обвинуваченого, що унеможливлює встановлення об`єктивної сторони інкримінованого діяння. За наявності посилання на вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, обвинувальний акт повинен містити чіткий та конкретний опис ролі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений діяв спільно з іншою особою, при цьому вказано її прізвище, однак відомості про повідомлення їй підозри чи пред`явлення обвинувачення відсутні, її процесуальний статус не визначений.

Також обвинувальний акт містить суперечливі відомості щодо розміру шкоди, оскільки зазначено обготівкування грошових коштів на суму 175000 грн., водночас загальна сума заволодіння визначена у розмірі 1028649,93 грн., однак не розкрито механізм формування такої суми та не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого і зазначеними збитками.

Крім того, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначаються дати, які ще не наступили: 25.09.2026, 11.10.2026

У відповідності до усталеної практики Верховного Суду України, у разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим.

Тому суд вказує на порушення презумпції невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті, викладаючи фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого злочину, прокурором у обвинуваченні, яке він вважає встановленим, як співучасник зазначена інша конкретна особа, а саме ОСОБА_8 , яка не є обвинуваченою в цьому провадженні та позбавлена права на особисту присутність при розгляді цього кримінального провадження, що свідчить про порушення права цієї особи на захист.

Неприпустимість зазначення у формулюванні обвинувачення осіб, яким не пред`явлено обвинувачення узгоджується із практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображений принцип, що забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема у справі «Хужін та інші проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що положення ч.2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи в суді.

Що стосується ОСОБА_8 , то вона не є стороною кримінального провадження №12026250320000400 від 01.04.2026 (у розумінні ст. 3 КПК України), а досудове розслідування відносно неї здійснюється в окремому провадженні. Вказавши в обвинувальному акті прізвище ОСОБА_8 , як співучасника вчинення злочину, орган досудового розслідування мав би виконати з ним вимоги ст. 290 КПК України, висунути обвинувачення, а в обвинувальному акті зазначити її повні анкетні дані.

За таких обставин, на думку суду, при здійсненні судового розгляду кримінального провадження в межах поданого прокурором обвинувального акту, в якому зазначається як співучасник скоєння кримінального правопорушення особа, щодо якої виділені матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження, не представляється за можливе реалізувати її право на особисту присутність в судовому засіданні зокрема та право на захист загалом. Натомість, міжнародні стандарти у галузі, судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом, на справедливий судовий розгляд. Так, відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист, прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні, права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Тому, такий виклад обвинувачення щодо ОСОБА_4 є неприпустимим, оскільки містить посилання на вчинення злочину у співучасті з особою, яка не є обвинуваченою в даному кримінальному провадженні та вказують на порушення вимог Конституції України та КПК України.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, ч.3 ст. 314 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026250320000400 від 01.04.2026, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1