Рішення № 136528747, 08.05.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1708/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем було укладено електронний кредитний договір на суму 6 000,00 грн. з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7JA89. Відповідач не виконав зобов`язання з повернення коштів, а право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача за договорами факторингу: Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстр № 139 від 22.06.2021 (перехід до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»);Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Реєстр № 10 від 01.07.2023 (перехід до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»);Договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 та Акт від 04.06.2025 (набуття права Позивачем).

Вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, звертається до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в розмірі 21 133,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - тіло кредиту та 15 133,00 грн - нараховані відсотки за користування кредитом, а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідач надав суду письмові пояснення, у яких визнав позовні вимоги частково - в сумі 6 000,00 грн (тіло кредиту). Проти стягнення процентів у сумі 15 133,00 грн відповідач заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що він є військовослужбовцем та з 12.04.2022 по 03.01.2024 перебував у полоні внаслідок збройної агресії рф проти України під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини. Після повернення з полону відповідач перебував на тривалій реабілітації, що унеможливило вчасне врегулювання заборгованості. Крім того, відповідач вказав на неправомірність нарахування процентів поза межами строку дії договору.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір на суму 6 000,00 грн. з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7JA89. За умовами договору товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит, на суму 6000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

У ст.3 ЗУ "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Заявка на отримання грошових коштів від 20.04.2021 року містить персональні дані відповідача, фінансовий номер телефону та електронну пошту, що свідчить про ідентифікацію особи в ІТС.

Довідка щодо дій позичальника в ІТС від 30.08.2023 року підтверджує, що оферта була акцептована відповідачем 20.04.2021 о 19:09:56 шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), що надійшов на вказаний номер телефону.

Платіжна інструкція № с7367664-ed67-415b-b6fc-5de3f4b7f1dd від 20.04.2021 року підтверджує перерахування коштів у розмірі 6 000,00 грн на картку №4149-49XX-XXXX-8278.

Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260202/44254-БТ від 03.02.2026 року на запит суду, банк підтвердив фактичне зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов`язання з повернення коштів, а право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача за договорами факторингу:

-договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Реєстр № 139 від 22.06.2021 (перехід до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»);

-договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Реєстр № 10 від 01.07.2023 (перехід до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»);

-договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ) та Акт від 04.06.2025 (набуття права Позивачем).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Матеріалами справи також підтверджується факт переходу права грошової вимоги за договором від первісного кредитора «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та в подальшому до позивача ТОВ "Юніт Капітал" відносно боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається із графіка розрахунків, а саме п. 6 додатку 1 до Договору № 770819458 від 20.04.2021 сторонами договору зафіксовано погоджену орієнтовну загальну вартість кредиту в розмірі 8 856,00 грн, що включає тіло (6 000,00 грн) та проценти за 28 днів користування (2 856,00 грн).

Однак, Виписка з особового рахунку за Кредитним договором № 770819458 від 20.04.2021 станом на 25.06.2025 року за період з 04.06.2025 по 25.06.2025 відображає нарахування заборгованості, де сума процентів значно перевищує гранично погоджену загальну вартість кредиту, а саме: заборгованість за вказаним договором - 21 133,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - тіло кредиту та 15 133,00 грн - нараховані відсотки за користування кредитом.

Суд наголошує, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Після спливу строку (у даній справі - 18.05.2021) кредитор втрачає право на договірну процентну ставку (1,7% на день).

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України, особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили. Перебування Відповідача в полоні (з 12.04.2022 по 03.01.2024) є безумовною обставиною непереборної сили. Також згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям проценти та штрафи не нараховуються з моменту призову/мобілізації. Хоча кредит виник раніше, зазначені норми підтверджують неможливість стягнення надмірних нарахувань у період воєнного стану та полону боржника.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Разом з тим Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX (далі Закон № 2120-IX) передбачено звільнення позичальника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання згідно з договором кредиту (позики), укладеним банком чи іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Нарахування Позивачем процентів у розмірі 15 133,00 грн суд вважає необґрунтованим, оскільки вони нараховані поза межами 28-денного строку кредитування за договірною ставкою 1,7%, що прямо суперечить висновкам Верховного Суду щодо припинення права на договірні проценти після спливу строку дії договору. Обставини перебування Відповідача у полоні та стан його здоров`я свідчать про поважність причин прострочення, проте базовою правовою підставою для відмови у решті суми є саме закінчення строку нарахування процентів згідно з умовами договору та законом.

Отже, до стягнення з відповідача на користь нового кредитора підлягає стягненню чітко визначена контрагентами кредитного договору № 770819458 від 20.04.2021 заборгованість в розмірі 8 856,00 грн.

При цьому заборгованість, яка нарахована первинним кредитором поза строком кредитування та більше узгодженої в графіку платежів загальної вартості кредиту (відсотків), до стягнення не підлягає, позаяк здійснення нарахувань за цими межами є неправомірним.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Відповідач зобов`язаний повернути суму, яка була погоджена при укладенні правочину та зафіксована в Паспорті кредиту як загальна вартість - 8 856,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відмовляючи у стягненні нарахованої поза межами встановленого строку кредитування заборгованості, суд зауважує на застосуванні положення contra proferentem.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозвоили кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги заявлено на загальну суму 21133,00 грн, а задоволенню підлягають вимоги на суму 8856,00 грн, судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,40 грн, до стягнення з відповідачки підлягає 1015,98 грн судового збору, що розраховано за формулою: 2 422,40 грн ? 41,9 % (частка задоволених позовних вимог) = 1015,98 грн.

Представником позивача також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн., на підставі: Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 квітня 2025 року, додаткової угоди №25770528503 від 05 квітня 2025 року та Акту прийому-передачі наданих послуг, у якому наявний перелік наданих послуг Адвокатським бюро "Тараненко та Партнери", пов`язаних із складанням позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №770819458 від 20.04.2021, вивченням матеріалів справи підготовкою адвокатського запиту, клопотання щодо отримання інформаціх, на що витрачено 6 годин, вартість послуг оцінено в 7000 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, повинен ґрунтуватись на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 2000 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 12,13,81,263-265,268, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за Кредитним договором №770819458 від 20 квітня 2021року в розмірі 8856,00 грн. (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" понесені судові витрати із оплати судового збору у розмірі 1015,98 грн (одна тисяча п`ятнадцять гривень 98 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", код ЄДРПОУ: 43541163, зареєстроване місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор