Ухвала суду № 136528698, 13.05.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/501/26

номер провадження 2-з/546/15/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

13 травня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Зіненка Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Добра ферма» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику та визнання відсутнім права оренди земельних ділянок,

встановив:

13 травня 2026 року до суду надійшла вищезазначена заява про забезпечення позову. Дана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власницею восьми земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324255100:00:011:0029, 5324255100:00:011:0030, 5324255100:00:011:0007, 5324255100:00:011:0038, 5324255100:00:011:0037, 5324255100:00:011:0010, 5324255100:00:011:0008 та 5324255100:00:011:0009. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді ФГ «Добра ферма» на підставі договорів оренди землі від 24 лютого 2025 року, які були зареєстровані в червні 2025 року.

Як зазначає ОСОБА_1 , вона не підписувала жодних договорів з ФГ «Добра ферма» щодо належних їй на праві власності земельних ділянок. ОСОБА_1 звернулася в письмовій формі до ФГ «Добра ферма» з метою отримання оригіналів договорів оренди земельних ділянок, однак відповідач повідомив, що вони не володіють оригіналами екземплярів договорів позивачки. Також ФГ «Добра ферма» у листі зазначило, що повідомлена ОСОБА_1 інформація стала для них несподіванкою, що наводить на думку щодо не добропорядності та не чесності іншої сторони договорів.

18 грудня 2025 року вона звернулася до поліції із заявою щодо підроблення її підписів в договорах оренди землі, однак їй було повідомлено, що між ОСОБА_1 та ФГ «Добра ферма» існують цивільно-правові відносини, що не відноситься до компетенції органів Національної поліції України.

У зв`язку із наявністю права оренди у Фермерського господарства «Добра ферма» на підставі неукладених договорів оренди землі на належні їй на праві приватної власності земельні ділянки ОСОБА_1 не може користуватися та в повній мірі розпоряджатися своєю власністю, що змусило її звернутися до суду з метою усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику та визнання відсутнім права оренди.

Враховуючи, що здійснення державної реєстрації права оренди відбулося на підставі неукладених договорів оренди, які ОСОБА_1 не підписувалися, існує ризик передання відповідачем права оренди або розірвання договорів оренди з подальшим укладенням з іншою особою. Позивачка зазначила, що відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки земельні ділянки залишаються в його володінні та користуванні.

Також ОСОБА_1 зазначила, що враховуючи її майновий стан та зареєстроване місце проживання на території України, відсутні підстави для обов`язкового зустрічного забезпечення позову.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1 просила накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5324255100:00:011:0029, 5324255100:00:011:0030, 5324255100:00:011:0007, 5324255100:00:011:0038, 5324255100:00:011:0037, 5324255100:00:011:0010, 5324255100:00:011:0008 та 5324255100:00:011:0009.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд в судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи).

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається суддею не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову надійшла до суду 13 травня 2026 року, розгляд якої проводиться 13 травня 2026 року із врахуванням положень частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши в порядку частини першої статті 153 ЦПК України заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали, додані до заяви, доходить висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Одним із видів забезпечення позову, який визначений пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України, є, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки № 459950591, сформованої 12 січня 2026 року на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав (додана до позовної заяви), ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Решетилівської міської ради: кадастровий номер 5324255100:00:011:0009, площа 0,5455 га; кадастровий номер 5324255100:00:011:0037, площа 0,20 га; кадастровий номер 5324255100:00:011:0038, площа 0,75 га; кадастровий номер 5324255100:00:011:0030, площа 1,00 га; кадастровий номер 5324255100:00:011:0029, площа 2,00 га; кадастровий номер 5324255100:00:011:0010, площа 1,52 га; кадастровий номер 5324255100:00:011:0007, площа 0,9501 га; кадастровий номер 5324255100:00:011:0008, площа 1,05 га.

Також із вказаної інформаційної довідки встановлено, що на підставі укладених 24 лютого 2025 року договорів оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Добра ферма» за відповідачем зареєстроване право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5324255100:00:011:0029, 5324255100:00:011:0030, 5324255100:00:011:0007, 5324255100:00:011:0038, 5324255100:00:011:0037, 5324255100:00:011:0010, 5324255100:00:011:0008 та 5324255100:00:011:0009

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У позовній заяві та заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що державна реєстрація права оренди за ТОВ «Добра ферма» відбулася на підставі неукладених договорів оренди, які, як зазначає ОСОБА_1 , вона не підписувала. Отже, між сторонами існує спір щодо права оренди на земельні ділянки, власницею яких є ОСОБА_1 .

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Зазначені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову обставини, які можуть ускладнити у майбутньому виконання рішення суду, на даний момент не підтверджені жодним доказом.

Водночас суд зазначає, що у пункті 23 постанови від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Метою забезпечення позову у цій справі є збереження права ОСОБА_1 користування земельними ділянками для виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивачки. Відповідні заходи забезпечення позову (арешт на спірне майно) лише тимчасово обмежують право особи (відповідача) на розпорядження належним їй майном та жодним чином не впливають на реалізацію права володіння та користування ним.

Отже, враховуючи вищезазначену позицію Верховного Суду та вимоги статей 149, 150 ЦПК України, суд виходить із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду про задоволення позову, а тому з метою недопущення негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки.

При цьому суд зазначає, що вказаний захід забезпечення позову, враховуючи предмет спору, є співмірним із заявленими позивачкою вимогами, оскільки невжиття заходів забезпечення позову щодо земельних ділянок може ускладнити ефективний захист позивачкою своїх прав у випадку переходу права користування на користь третіх осіб та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача.

Також судом встановлено, що відсутні підстави, передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України, для обов`язкового зустрічного забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150-153, 157, 247, 260, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Добра ферма» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику та визнання відсутнім права оренди земельних ділянок задовольнити.

Накласти арешт на:

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0009, площа 0,5455 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0037, площа 0,20 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0038, площа 0,75 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0030, площа 1,00 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0029, площа 2,00 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0010, площа 1,52 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0007, площа 0,9501 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:011:0008, площа 1,05 га, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

У порядку частини другої статті 157 ЦПК України копію даної ухвали направити учасникам справидля відому, державному реєстратору Виконавчого комітету Решетилівської міської ради для виконання.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання 13 травня 2026 року та підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання у межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження», для пред`явлення виконавчого документа.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ю.В. Зіненко