Постанова № 136528229, 11.05.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3829/26

Провадження № 1-кп/362/519/26

Ухвала

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2026 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111310000375 від 01.05.2026 щодо

ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12026111310000375 від 01.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 11.05.2026 за цим провадженням призначено підготовче судове засідання.

До суду через канцелярію надійшло клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження цього виду запобіжного заходу на стадії досудового розслідування. Зокрема ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні та збуті психотропних речовин у особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зазначає, що обвинувачений може переховуватись від суду зважаючи на тяжкість покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою обвинувачуються, може незаконно впливати свідків у цьому кримінальному провадженні, шляхом умовляння, підкупу, переконання з застосуванням фізичної сили та погроз з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення відповідальності, може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання у повному обсязі, з підстав наведених в ньому, та просив його задовольнити.

Захисник, позицію якої підтримав обвинувачений, категорично заперечила проти задоволення цього клопотання і з-поміж іншого наголосила, що відсутні будь-які ризики, на які посилається прокурор. Сама по собі тяжкість покарання не може бути підставою для застосування такого виду запобіжного заходу. Ризик впливу на свідків нівельований, оскільки усі докази уже зібрані, свідки допитані. Наголосила, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітню дитину і дитину-інваліда, офіційно працевлаштований, має дохід, за ним зберігається місце праці, що підтвердила документально, що вказує на його тісні соціальні зв`язки. Має кваліфікацію, навіть під час перебування під цілодобовим домашнім арештом зможе працювати вдома, чим забезпечувати фінансове благополуччя своєї родини. Просила суд змінити запобіжний захід на більш м`який цілодобовий домашній арешт з носінням засобів контролю, а у разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як альтернативу просила обрати заставу.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З клопотання прокурора вбачається, що ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому ухвалою слідчого судді від 09.04.2026 продовжено до 11.05.2026, тобто дія ухвали спливає.

При вирішенні питання у підготовчому судовому засіданні про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги серед іншого положення ч. 1 ст. 194 КПК України та формулювання обвинувачення, що викладене у обвинувальному акті.

З приводу наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими вищезазначеного кримінального правопорушення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд, оцінуючи заявлене клопотання прокурора, бере до уваги лише той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом слідчими суддями Фастівського міськрайоного суду Київської області надано відповідні висновки про наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд при цьому враховує, що понять ризиків, як і видів доказів, якими вони можуть підтверджуватися, національне законодавство України не містить. Однак, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливість існування певних підозр щодо таких ризиків, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є.

Згідно з положеннями ст. ст. 177, 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, органом досудового розслідування раніше не судимий у силу ст. 89 КК України ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

З реєстру матеріалів кримінального провадження вбачається наявність письмових доказів, на які посилається прокурор при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_4 , у тому числі: протоколи допиту свідків, протоколи слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину, висновки експертів тощо.

З цих підстав, на думку суду, існує беззаперечне існування наведених у клопотанні прокурором ризиків, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що не відпали підстави, за яких слідчими суддями було обрано та продовжено обвинуваченому саме такий вид запобіжного заходу на стадії досудового розслідування.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_4 , одного із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків. Це і стосується скасування йому запобіжного заходу, про що просила суд сторона захисту.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На думку суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу й особам обвинувачених, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної їх процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.

За таких обставин, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та не вбачає законних підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

Поряд з цим, суд вважає за можливе визначити заставу як альтернативу запобіжному заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 з огляду на особу останнього, тривалість часу перебування обвинуваченого під вартою, а також обов`язок суду зі сплином часу додатково оцінювати ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК).

Визначаючи обвинуваченим розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, майновий стан обвинуваченого та доходить до висновку про визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На думку суду, такий розмір застави буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками, які зазначені вище, є справедливим і здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а у разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в обсязі, визначеному судом.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193-194, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 09 липня 2026 року включно.

Обрати як альтернативу даному запобіжному заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з особами, які мають статус свідка у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1