Рішення № 136527926, 13.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/15076/25

2/296/109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ТОВ «Діджи Фінанс» (позивач) Романенко М.Е. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1301021437470 від 10.01.2023 у розмірі 20 328 грн. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 10.01.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1301021437470, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

1.3. ТОВ «ФК «Віва Капітал» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 6 000 грн. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед позивачем не виконав, порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 20 328 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн та заборгованість за відсотками 14 328 грн.

1.4. Зазначав, що 04.10.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір Факторингу №04102023/2, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Віва Капітал», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1301021437470 від 10.01.2023. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 07.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/15076/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.2. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.97-98).

2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).

2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 10.01.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №1301021437470, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» зобов`язалося надати відповідачу кредит у національній валюті, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.1 договору) (а.с.33-44).

3.2. Умовами договору визначено, що сума кредитного ліміті складає 6000 грн.; строк кредитування 30 днів, з 10.01.2023 по 09.02.2023; дата повернення кредиту 09.02.2023; тип процентної ставки фіксована і становить 1,194% в день.

3.3. Сторони погодили, що позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування (пролонгації) установленого договором, на підставі звернення до кредитодавцю в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації споживачем такого права (п.1.8 договору).

3.4. Пунктом 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення строку дії договору є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення строку дії договору, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 180 календарних днів від дати закінчення строку дії договору;

- 1.12.2 з наступного дня після закінчення строку дії договору позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 435,81 процентів річних, що становить 1,194 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

3.5. Пунктом 1.13 сторони погодили, що проценти в розмірі визначеному п.1.9.1 або 1.9.3 договору нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту за договором та до дня повернення всієї суми кредиту позичальником.

3.6. ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) H6W4O5.

3.7. Позивачем також долучено паспорт споживчого кредиту №1301021437470 від 10.01.2023, у якому викладено інформацію про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту (а.с.30-32).

3.8. На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» №712/10 від 19.10.2023, згідно якої ТОВ «ФК «Віва Капітал» 10.01.2023 перерахувало 6000 грн на банківську картку НОМЕР_1 хх-хххх-0259, яка належить ОСОБА_1 (а.с.63).

3.9. 04.10.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №04102023/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №1301021437470 від 10.01.2023 (а.с.48-55).

3.10. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 04.10.2023, ТОВ «Діджи Фінанс» з 04.10.2023 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за кредитним договором №1301021437470 від 10.01.2023 в сумі 20 328 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 6000 грн та сума заборгованості за відсотками 14 328 грн (а.с.15, 19).

3.11. Платіжною інструкцією №4855 від 12.10.2023 підтверджено здійснення ТОВ «Діджи Фінанс» згідно договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 оплати на користь ТОВ «ФК «Віва Капітал» (а.с.66).

3.12. Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 20 328 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн та заборгованість за відсотками 14 328 грн (а.с.20-22).

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.15. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №1301021437470, за умовами якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 6 000 грн., строком на 30 днів з 10.01.2023 по 09.02.2023 зі сплатою відсотків в сумі 1,194% в день.

5.2. Сторонами також погоджено автопролонгацію на 180 днів зі сплатою відсотків в розмірі 1,194 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

5.3. Крім того, сторонами погоджено, що проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту за договором та до дня повернення всієї суми кредиту позичальником.

5.4. Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картковий рахунок підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №712/10 від 19.10.2023, згідно якої ТОВ «ФК «Віва Капітал» 10.01.2023 перерахувало 6000 грн на банківську картку НОМЕР_1 хх-хххх-0259, яка належить ОСОБА_1 .

5.5. Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Віва Капітал» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

5.6. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

5.7. Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

5.8. Надана позивачем інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» №712/10 від 19.10.2023 містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_1 хх-хххх-0259, визначену відповідачем в кредитному договорі №1301021437470 від 10.01.2023 (реквізити сторін), що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 6 000 грн.

5.9. Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, інформаційна довідка є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування 6 000 грн на банківський рахунок 5355-08хх-хххх-0259.

5.10. Таким чином, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

5.11. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

5.13. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

5.14. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

5.15. 04.10.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №04102023/2, підписано реєстр боржників від 04.10.2023 та акт прийому-передачі реєстру боржників від 04.10.2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №1301021437470 від 10.01.2023.

5.16. Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

5.17. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

5.18. Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 20 328 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн та заборгованість за відсотками 14 328 грн.

5.19. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 жодних платежів не здійснював.

5.20. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

5.21. Таким чином заборгованість по тілу кредиту в сумі 6000 грн є обґрунтованою та доведеною.

5.22. Щодо стягнення відсотків.

5.23. Умовами договору визначено, що сума кредитного ліміті складає 6000 грн.; строк кредитування 30 днів, з 10.01.2023 по 09.02.2023; дата повернення кредиту 09.02.2023; тип процентної ставки фіксована і становить 1,194% в день.

5.24. Таким чином відсотки за вказаний період складають 2 149,20 грн (із розрахунку 6000 грн х 30 днів х 1,194%).

5.25. Пунктом 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення строку дії договору є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення строку дії договору, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 180 календарних днів від дати закінчення строку дії договору;

- 1.12.2 з наступного дня після закінчення строку дії договору позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 435,81 процентів річних, що становить 1,194 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

5.26. Відтак відсотки протягом автопролонгованого періоду, а саме з 10.02.2023 по 08.08.2023 складає 12 895,20 грн (із розрахунку 6000 грн х 180 днів х 1,194%).

5.27. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач просить стягнути відсотки обраховані до 10.05.2023, відтак відсотки за період з 10.02.2023 по 10.05.2023 становлять 6 447,60 грн.

5.28. Загальний розмір відсотків за користування кредитом складає 8 596,80 грн., оскільки відповідач на погашення відсотків жодних платежів не здійснював, то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

5.29. Враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені договором від 10.01.2023 грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 14 596,80 грн., з яких: тіло кредиту 6000 грн та проценти 8 596,80 грн., а в решті позову слід відмовити.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (71,80%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 739,28 грн за подання позовної заяви до суду.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу заявлену позивачем.

6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 (а.с.25-29), копію акту №1301021437470 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 17.11.2025 (а.с.16), згідно якого загальна вартість послуг складає 6000 грн., копію детального опису наданих послуг від 17.11.2025 (а.с.23), копію додаткової угоди №№1301021437470 від 17.11.2025 до договору про надання правової допомоги (а.с.62), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №841 (а.с.71-72).

6.9. Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 20 328 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №1301021437470 від 10.01.2023 в розмірі 14 596 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 739 (одна тисяча сімсот тридцять дев`ять) гривень 28 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

місцезнаходження за адресою:

04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8,

код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Олена РОЖКОВА