Постанова № 136527576, 30.04.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/139/26

Провадження № 3/163/178/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю.,

захисника Крючкова В.О.,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0472/UA205000/2025 про притягнення до відповідальності за ст.485 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030), РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , як директор ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030), під час митного оформлення товару «Напівпричіп…» за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №23UA205150004602U5 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 33 551,36 грн шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією метою митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS0455316, який не був виданий і легалізований зазначеним у ньому Лодзьким управлінням митного та податкового контролю, та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаній митній декларації, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

ОСОБА_1 на розгляд справи в суд не з`явився, свої права та інтереси доручив захищати адвокату Крючкову В.О.

Адвокат Крючков В.О. висловив позицію про закриття провадження у справі за відсутністю складу правопорушення, яку обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у порушенні митних правил, а матеріалами справи не доведено винуватості останнього у вчиненні цього правопорушення. Зазначив, що жодним доказом у справі не доводиться наявність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів. Застосування преференції ґрунтувалося на сертифікаті, який жодному сумніву в його автентичності не піддавався. Керівник підприємства не зобов`язаний здійснювати експертно-технічну перевірку іноземних документів, а відповідальність за достовірність відомостей у сертифікаті несе саме експортер, а не отримувач товару. Сам факт виявлення польською стороною через два роки розбіжностей жодним чином не свідчить про наявність в діях особи умислу, при цьому будь-яка гіпотетична економічна вигода підприємства від отримання преференції не може автоматично ототожнюватися з особистим протиправним умислом керівника, оскільки це суперечить ст.62 Конституції України. Крім цього, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження розрахунку недоборів митних платежів, а використання внутрішніх службових документі із цього питання законом не передбачено.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу вказала на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил належними і допустимими доказами, у тому числі щодо суми недоборів митних платежів, та просила накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ст.485 МК України.

Дослідженням доказів по справі встановлено таке.

Щодо наявного кримінального провадження за ст. 212 КК України.

При вирішенні питання про правову кваліфікацію діяння суд досліджує конкуренцію норм адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України, та кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 212 КК України.

З метою з`ясування наявності взаємозв`язку між предметом даної справи та обставинами кримінального провадження, судом було скеровано відповідний запит щодо того, чи є митні декларації, які є предметом розгляду у справі про порушення митних правил, предметом дослідження у кримінальному провадженні та чи стосуються вони його обставин.

З отриманої відповіді установлено, що за результатами досудового розслідування детективом Бюро економічної безпеки України прийнято рішення про закриття кримінального провадження у відповідній частині (ст.358 КК України). В іншому у наданій відповіді орган досудового розслідування не порушував питання про необхідність витребування матеріалів справи, не повідомляв про наявність процесуальних перешкод для її розгляду в порядку провадження про порушення митних правил, не ставив питання про необхідність приєднання матеріалів даної справи до матеріалів кримінального провадження, а також не інформував суд про наявність обставин, які б свідчили про неможливість самостійного розгляду цього протоколу судом.

Отже, Бюро економічної безпеки України достеменно відомо про перебування на розгляді суду даної справи про порушення митних правил, оскільки саме в межах її розгляду судом було скеровано відповідний запит щодо наявності взаємозв`язку між обставинами цього провадження та кримінальним провадженням за ст. 212 КК України.

Суд враховує, що саме детектив Бюро економічної безпеки України як уповноважений суб`єкт, наділений повноваженнями щодо виявлення та оцінки наявності ознак кримінального правопорушення на етапі досудового розслідування, у тому числі щодо встановлення єдиного умислу, системності дій та інших обов`язкових ознак складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, мав можливість надати відповідну кримінально-правову оцінку за запитуваними деклараціями.

Ввезення транспортних засобів здійснювалося на підставі окремих митних декларацій, кожна з яких є самостійною юридично значимою дією, з якою закон пов`язує виникнення обов`язку щодо сплати митних платежів. Та обставина, що перевіркою митного органу одночасно охоплено значну кількість митних декларацій, а сума несплачених платежів визначена як загальна, не змінює правової природи вчинених дій.

Отже, суд виходить із того, що сума несплачених митних платежів є результатом арифметичного підсумування окремих епізодів, кожен з яких сам по собі утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що має всі правові підстави для розгляду справи за матеріалами цього протоколу в межах провадження про порушення митних правил та прийняття рішення за результатами такого розгляду.

Факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030) товару «Напівпричіп…» і випуск його у вільний обіг підтверджується копією митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205150004602U5.

Декларування товару здійснював ОСОБА_1 , який на дату декларування товару одночасно був керівником фірми отримувача товару ТОВ «РОУДГЕБ», що підтверджується обліковою карткою суб`єкта ЗЕД та витягом з програмного комплексу ІКС «Податковий блок».

У графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS0455316, у якому органом його видачі зазначено митницю в Лодзі Республіки Польща.

На вчинений Держмитслужбою запит Регіональна податкова адміністрація у м.Лодзь Республіки Польща листом від 27.08.2025 №1001-IOC.4331.98.2025.6.SZ повідомила, що процедура верифікації запитуваних українською стороною 132-х сертифікатів з переміщення EUR.1 завершилася з негативним результатом. Cертифікати з перевезення EUR.1, у тому числі сертифікат № PL/MF/AS0455316 не були легалізовані у Лодзькому управлінні митного та податкового контролю. Сертифікати не були видані цим органом. Компанія, зазначена в документах, відсутня в базі даних контрагентів.

З огляду на таку інформацію начальник УК та АМП Волинської митниці у доповідній записці № 15/15-03/9640 від 05.09.2025 констатувала, що указаний сертифікат не відповідає вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

У додатку до цієї доповідної записки визначено суму митних платежів, що підлягають доплаті до Державного бюджету за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №23UA205150004602U5, а саме всього 33 551,36 грн, у тому числі: ввізне мито 27 959,47 грн, ПДВ 5 591,89 грн.

Аналогічна сума недоборів митних платежів відображена у наданій службовою запискою начальника УК та АМП від 17.12.2025 № 15/15-01/14553 довідці-розрахунку за указаною митною декларацією.

Згідно із ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил … при вчиненні таких порушень підприємствами можуть бути посадові особи цих підприємств.

Пунктом 43 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Стаття 485 МК України визначає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до ч.2 ст.36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій:

1) товар був повністю отриманий;

2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.4 ст.4 МК України під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч.1 ст.41 МК України).

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч.3 ст.41 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до ч.1 ст.16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію), товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

За змістом ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частина 8 статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

Отже, підставою для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію є, зокрема Сертифікат з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 03.06.2005 року (зі змінами внесеними згідно з Постановою ВСУ № 8 від 30.05.2008 року) «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

У Протоколі І Угода про асоціацію наведений зразок Сертифіката з перевезення товару, у якому: в пункті 11 зазначається «митний дозвіл» із наведенням митного підрозділу, країни або території видачі, що завіряється підписом уповноваженої посадової особи та засвідчується відтиском печатки; пункт 12 передбачає «декларацію від експортера», у якій особа, яка звернулась за видачею сертифіката заявляє, що описане в сертифікаті майно відповідає умовам, необхідним для його видачі, та таке запевнення засвідчує власноручним підписом.

У цій справі у сертифікаті з перевезення EUR.1 в пункті 11 митним органом, який його видав, указано митницю в Лодзі Республіки Польща та скріплено печаткою цього органу.

Проте, Регіональна податкова адміністрація у м.Лодзь Республіки Польща листом від 27.08.2025 №1001-IOC.4331.98.2025.6.SZ спростувала видачу указаного сертифіката.

За змістом п.8 ст.336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема, шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідь митних органів Республіки Польща у цій справі здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі в розумінні п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України та у взаємозв`язку із положеннями ст.495 МК України, і цей доказ нічим не спростований.

Наведена у відповіді уповноваженого польського митного органу інформація є конкретною та однозначною, підтверджує юридично значимі факти та будь-яких посилань не необхідність проведення додаткових перевірочних заходів на підтвердження існування цих фактів не містить.

Таким чином, досліджені у справі докази у своїй сукупності достатньо підтверджують той факт, що переміщення в адресу ТОВ «РОУДГЕБ» і випуск у вільний обіг товару за аналізованою по справі митною декларацією типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифіката з перевезення товару EUR.1, видача якого за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Польща підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митній декларації преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Для притягнення до відповідальності за ст.485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи спеціальної мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Висловлена захисником позиція щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення по своїй суті зводиться до непричетності останнього як директора ТОВ «РОУДГЕБ» до виявленого правопорушення та фактичного перекладання усієї відповідальності на експортера товару.

З досліджених по справі доказів і встановлених на їх підставі фактичних обставин наявні підстави вважати, що заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставки товару із використанням сертифіката з перевезення товару EUR.1 є саме очолюване ОСОБА_1 товариство ТОВ «РОУДГЕБ».

Про такий висновок свідчить систематичність та сума недоплачених митних платежів, які сплачуються саме покупцем товару, у даному випадку ТОВ «РОУДГЕБ».

Жодної економічної чи іншої вигоди у використані указаного сертифіката для продавця товару по справі не вбачається і стороною захисту не доведено.

Від дня складання протоколу про порушення митних правил та по дату розгляду справи в суді жодних претензій продавцю товару з приводу не підтвердження компетентним іноземним органом сертифіката з перевезення товару EUR.1 ОСОБА_1 не пред`являв, жодних заходів для цього не вчиняв, хоча для цього мав реальну можливість та більш як достатньо часу.

Будь-якого логічного та розумного пояснення невжиття жодних заходів на доведення своєї непричетності до викладених в протоколі про порушення митних правил обставин, які призвели до безпідставного заявлення преференційного режиму при розмитнення товару, ОСОБА_1 та його захисник ні митному органу, ні суду не надали.

Така пасивна поведінка не притаманна добросовісному контрагенту у договірних комерційних правовідносинах, у тому числі й з огляду на обсяг і характер адміністративної відповідальності за таке діяння, а інколи кримінальної.

Зазначене у своїй сукупності та взаємозв`язку дає підстави для висновку про умисність дій ОСОБА_1 , спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом подання митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1, автентичність та видача якого не підтверджена.

Стаття ст.485 МК України передбачає наявність у діях особи спеціальної мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, а санкція цієї норми встановлює відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відтак, за даною нормою підлягає встановленню розмір несплаченої суми митних платежів.

У доповідній записці начальника УК та АМП Волинської митниці № 15/15-03/9640 від 05.09.2025 після зробленого висновку про невідповідність сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції висловлено пропозицію про здійснення контрольно-перевірочних заходів у відповідності до положень статей 345-354 МК України до платника податків ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030).

Положення статей 345-354 МК України визначають проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів

Доказів проведення таких контрольно-перевірочних заходів матеріали справи не містять.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про вжиття Волинською митницею заходів з метою проведення таких заходів, проте їх проведення виявилось неможливим.

07.04.2026 Волинською митницею виданий наказ №171 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «РОУДГЕБ» вимог законодавства з питань митної справи, який наказом від 23.04.2026 №206 визнаний таким, що втратив чинність, як нереалізований, у зв`язку із зміною місця реєстрації та перейменуванням ТОВ «РОУДГЕБ» код ЄДРПОУ 43994030 (Рівненська область, місто Рівне, вулиця Стельмаха Володимира, буд.18, ТОВ «ЛЕВЕНОР», ЄДРПОУ 43994030).

Із загальнодоступних джерел встановлено, що перейменування та зміна місця знаходження ТОВ «РОУДГЕБ» відбулася 25.03.2026, також змінився керівник з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Наведене свідчить про об`єктивні причини неможливості реалізації митним органом положень статей 345-354 МК України.

На підтвердження суми недоборів до Державного бюджету митних платежів за аналізованою у цій справі митною декларацією типу ІМ40ДЕ надано доповідну та службову записки начальника УК та АМП Волинської митниці від 05.09.2025 № 15/15-03/96400 та від 17.12.2025 № 15/15-01/14553.

При цьому, до службової записки від 17.12.2025 № 15/15-01/14553 додано довідку-розрахунок, у якій наведено детальну інформацію про розрахунок сплачених митних платежів та які підлягали сплаті без врахування преференції із зазначенням їх складових (ввізне мито, акциз, ПДВ) та ставок при їх обрахунку, виходячи з коду товару згідно з УКТЗЕД, вартості товару, об`єму двигуна тощо.

Аналізом довідки-розрахунку встановлено її відповідність митній декларації щодо вихідних даних, необхідних для розрахунку ввізного мита, акцизу, ПДВ, а також вимогам митного та податкового законодавства України.

Математичний розрахунок зазначених митних платежів не потребує спеціальних знань та є доступним і можливим не лише для посадових осіб митного органу, а й для фізичних осіб, у даному випадку для ОСОБА_1 , який здійснював декларування товару та робив власні розрахунки митних платежів.

Проте, контррозрахунку, який би спростовував суму визначених посадовою особою Волинської митниці недоплачених митних платежів або свідчив про її неправильність, суду не надано.

За змістом ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта, висновком правовласника про наявність або відсутність порушення прав інтелектуальної власності; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами, транспортними засобами комерційного призначення - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Службові та доповідні записки за своїм характером є службовими документами, однак у даному конкретному випадку містять у собі інформацію про обставини, які мають значення для справи, тому в розумінні до ст.495 МК України відносяться до категорії доказів «інші документи».

У зв`язку із цим при визначенні суми недоборів митних платежів суд керується приєднаними до справи службовими документами начальника УК та АМП Волинської митниці та вважає їх достатніми і належними доказами із цього питання.

У свою чергу, обрану і висловлену стороною захисту позицію щодо непричетності ОСОБА_1 до виявленого правопорушення, недоведеності його винуватості у вчиненні правопорушення, неналежності та недопустимості зібраних по справі доказів, суд розцінює не інакше як голослівною, формальною, не підтвердженою жодним прямим чи непрямим доказом та спрямованою виключно на уникнення юридичної відповідальності останнього.

Таким чином, оцінивши дослідженні по справі докази у їх сукупному та логічному взаємозв`язку, а також норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про повну доведеність поза будь-яким розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 як керівника ТОВ «РОУДГЕБ» у вчиненні передбаченого ст.485 МК України порушення митних правил.

При визначенні обсягу відповідальності суд зважує на конкретні обставини справи, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність обставин, та вважає необхідним застосувати до порушника стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З порушника відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VI підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 33 551 (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 36 копійок.

Штраф у розмірі 33 551 (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 36 копійок підлягає стягненню на рахунок UA758999980313010106005003500 в Казначействі України (ЕАП) (ЄДРПОУ 38009371, отримувач ГУК у Волинській області/село Вишнів, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи та інші санкції "05" Державна митна служба України").

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір").

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета