Рішення № 136526982, 14.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1567/26

Провадження № 2/750/1647/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

представника позивача адвоката Котенок А.П., відповідача,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами,

третя особа Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

в с т а н о в и в:

у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та просить звільнити його від сплати аліментів та заборгованості за аліментами у розмірі 111160,77 грн. за виконавчим листом Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.08.2017 р. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.08.2017 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів його доходу починаючи з 05.04.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2020 року розмір аліментів які стягуються з нього за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.08.2017 року зменшено до 1/6 частини усіх видів його заробітку. Виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні у органах виконавчої служби та згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем, його заборгованість зі сплати аліментів становить 111160,77 грн. У органах Державної виконавчої служби перебуває ще одне виконавче провадження щодо стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття та у цьому виконавчому провадженні наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 103314,85 грн. Зазначає, що загальна сума заборгованості зі сплати аліментів у вказаних виконавчих провадженнях складає 214475,64 грн. З 19.01.2011 року позивач має статус особи з інвалідністю 3 групи, а з 29.01.2021 року не працює. Позивач переніс три операції поспіль 22.12.2022 та 04.03.2023 із заміни обох тазостегнових суглобів, а в січні 2025 року міектомія очного м`яза. Єдиний його дохід це пенсійні виплати по інвалідності, а працевлаштування не можливе в силу незадовільного стану здоров`я. Наголошує, що на момент ухвалення рішення суду від 16.08.2017 року про стягнення з нього аліментів, не існувало обставин щодо його працевлаштування або неплатоспроможності. Позивач є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання з ураженням органів опорних рухів, а розмір його щомісячної пенсії складає 1661,50 грн., тому вважає що наявні підстави для звільнення його від сплати аліментів та заборгованості по аліментах.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

В судове засідання позивач не прибув. Його представник у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у позові.

Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки дитину вона утримує самостійно, а позивач як батько дитини повинен також допомагати дитині.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв та клопотань не подавав. Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, які прибули у судове засідання, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.08.2017 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів його доходу починаючи з 05.04.2017 року та до досягнення дитиною повноліття(а.с.9-10).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2020 року розмір аліментів які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.08.2017 року зменшено до 1/6 частини усіх видів його заробітку(а.с.11-13).

Відповідно до роздруківки з АСВП 54958192, боржником вказаний ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 (а.с.14).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного державним виконавцем Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № 54958192, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 16.05.2025 року складає 111160,77 грн.(а.с.7-8).

З довідки про доходи № 5710434601778729 вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Дніпрі Дніпропетровської області і отримує пенсію по інвалідності, сукупний розмір якої з лютого 2025 року по червень 2025 року становить 8136,00 грн.(а.с.16).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з 01.02.2020 року, загальне захворювання по опорно-руховому апарату(а.с.6).

У матеріалах справи наявний лист медичного центру, який перекладений з норвезької мови, яким доводиться усім зацікавленим особам, що ОСОБА_1 прооперований у Норвегії за видами хірургічних втручань: 1. Міектомія очного м`яза, січень 2025 р.; 2. Ендопротезування правого кульшового суглоба(повна протеза), грудень 2022 року; 3. Ендопротезування лівого кульшового суглоба(повна протеза), березень 2023 р.(а.с.5). Вказані у листі відомості відповідачем не заперечувалися.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, суд, у випадках, передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №№ 592/2683/17.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Статтями 76 та 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що погіршився стан його здоров`я, він є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання по опорно-руховому апарату, стан його здоров`я не дає можливості працевлаштуватися, а також його дохід складає лише пенсія, яка є незначною.

При вирішенні даного спору суд має враховувати його наслідки для малолітньої дитини та виходити із захисту її інтересів, оскільки дитина повинна перебувати у рівних умовах щодо матеріального забезпечення, яке має надавати в тому числі і позивач.

Також суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція) встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 273 СК України передбачено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Вирішуючи дану справу, суд бере до уваги, що заборгованість позивача по сплаті аліментів виникла з лютого 2019 року та у цей період з нього стягувалися аліменти у розмірі частини його доходів. У лютому 2020 року, позивачу була встановлена 2 група інвалідності по хворобі опорно-рухового апарату у зв`язку з чим, він звертався до суду про зміну способу та зменшення розміру аліментів. Ухвалюючи рішення, суд брав до уваги вказану обставину та зменшив розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача до 1/6 частини всіх видів його доходу. Отже, захворювання на яке посилається позивач як на підставу звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами, існувало на час ухвалення рішення про зменшення розміру аліментів.

Частина 2 ст. 197 СК України передбачає можливість повного або часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Крім того, позивач надав суду докази, що він оперувався у Норвегії у 2022, 2023 та 2025 року, але не надав доказів, витрат на це та щодо його стану здоров`я після операційного втручання, чи воно погіршилося чи покращилося.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для звільнення позивача від заборгованості по аліментах, тому що він не надав доказів, що така заборгованість виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, а встановлення йому 2 групи інвалідності, судом враховувалося при зменшенні розміру аліментів. Вказане також є підставою для відмови у позові про звільнення позивача від сплати аліментів.

Згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені висновки, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати аліментів та заборгованості за аліментами, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354, ЦПК України, ст.ст. 180-182, 197 СК України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя А.В. Слісар