Рішення № 13652593, 20.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2011

Справа №5002-9/2568-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго", м.Сімферополь

До відповідача Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя", м. Сімферополь

Про стягнення 12 895 822,69 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – Ющенко Т.А., нач. прет.-позов. відділу, дов. пост. № 007-Д від 04.01.2011 року.

Від відповідача – Сахно В.Г., пред-к., дов. пост. № 01 від 04.01.2011 року.

Сутність спору:

ВАТ «Крименерго» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по розрахункам за спожиту електроенергію у розмірі – 11 950 245,77 грн., а також витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, заборгованість по розрахункам за реактивну електричну енергію 11 773,76 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 492 009,53 грн., 3% річних у розмірі 3 363 333,08 грн., індекс інфляції – 105 460,55 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №80 від 22.03.02р.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 01.04.2008р. (а.с. 69 т.1), у частості відповідач посилається на те, що договір №80 від 22.03.02р. є неукладеним.

Від позивача 07.04.2008 року до суду надійшла заява вих. №10/904 від 04.04.2008р.(а.с. 94-95 т.1) у порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог у якої він просить стягнути з відповідача 11 950 245,77 грн. заборгованості за електричну енергію та 11773,76 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, а також 492009,53 грн. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов’язань, 336333,08 грн. 3 % річних, 105460,55 грн. індексу інфляції, та витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та просить вважати, що сторони керуються договором №80 від 22.03.00р. з наступними змінами та доповненнями.

15.05.2008р. від позивача надійшли заперечення вих. №10/1152 від 12.05.2008р. на відзив на позов від 10.04.2008р.(а.с. 105-106 т.1)

Від позивача 15.05.2008 року до суду надійшла заява вих. №10/1153 від 12.05.2008р.(а.с. 145-146 т.1) у порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог у якої він просить стягнути з відповідача 7990184,87 грн. заборгованості за електричну енергію та 11773,76 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, а також 359537,57 грн. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов’язань, 219315,33 грн. 3 % річних, 119628,76 грн. індексу інфляції, та витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач проти заяви про зменшення позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиву від 17.06.2008р.(а.с. 39-40 т.2)

04.07.2008р. від позивача надійшли заперечення вих. №10/1540 від 01.07.2008р. на відзив на позов(а.с. 45-48 т.2).

Заявою №1844 від 01.08.2008р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі судово-економічної експертизи для встановлення боргу використаної Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" електричної енергії на потреби населення.

Ухвалою ГС АР Крим від 05.08.2008 року (Суддя Курапова З.І.) по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Товариству з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна експертна лабораторія», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 72, корп.. 4, кв. 46.

У зв’язку з призначенням судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Курапової З.І. на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду , відповідно до резолюції заступника голови Господарського суду від 09.10.2008 р. справа №2-14/7972-2008 передано на розгляд судді Пєтухової Н.С.

Справу прийняти до свого провадження й присвоїти їй номер 2-9/7972-2008.

На адресу ТОВ «Багатопрофільна експертна лабораторія» неодноразово робилися запити про результати судово-економічної експертизи, на які не поступало ніякої відповіді.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог вих. № 10/324 від 11.02.2009 року та просить стягнути з відповідача 13 627 32,94 грн. заборгованості,м у тому числі 394 718,37 грн. заборгованість по розрахункам за спожиту електричну енергію, 968 014,58 грн. заборгованості за активну електричну енергію за додатковою угодою № 53/55 від 29.09.2006 року та стягнути з відповідача 401 919,88 грн. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов’язань, 237 094,31 грн. 3% річних, 139 921,11 грн. індексу інфляції, а також витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. (а.с. 89-90 т.2)

Ухвалою ГС АР Крим від 26.04.2010 року провадження по справі було поновлено, оскільки від ТОВ «Багатопрофільна експертна лабораторія» не отримано висновку експерта.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, викладеним у заяві від 11.02.09р., по мотивам, викладеним у відзиву на позов (а.с. 1-4 т.3)

Позивач надав суду письмові заперечення (вих.. № 10/1778/а від 09.06.2010 року) на відзив відповідача вих.. № 10/1778/а від 09.06.2010 року та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі. (а.с. 93-95 т.3)

Відповідач у судовому засіданні 16.08.2010 р. представив контррозрахунок пені, індексу інфляції та 3% річних.

Від позивача 01.10.2010 року до суду надійшла заява у порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог у якої він просить стягнути з відповідача 394 718,37 грн. заборгованості за електричну енергію та 867 552,58 грн. заборгованості за активну електричну енергію за додатковою угодою № 53/55 від 29.09.2006 року, а також 48 343,06 грн. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов’язань, 19 947,86 грн. 3 % річних, 32 612,53 грн. індексу інфляції, та витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.(а.с. 135-136 т.3)

Судом дану заяву прийнято.

Від відповідача надійшли пояснення від 10.01.2011р. на заяву позивача від 28.09.2010 року у порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 11.01.2011 р. була оголошена перерва до 20.01.2011 р. до 09:50 годин.

20.01.2011 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

15.03.2000р. між сторонами був укладений договір №80 про постачання електричної енергії з наступними змінами та доповненнями.

13.12.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Кримським республіканським підприємством “Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (Споживач) за рішенням Господарського суду по справі № 2-24/9638.1-2005 укладено договір №80 про постачання електричної енергії. Це рішення набрало законної чинності 16.03.2006р. з моменту винесення постанови Севастопольським апеляційним господарським судом. Також між позивачем та відповідачем була складена додаткова угода № 53/55 від 29.09.2006р., згідно якої сторони обумовили сплату заборгованості за спожиту електричну енергію згідно наведеного в ньому графіка.

Відповідно до розділу 1 договору про постачання електричної енергії Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додаткам до них, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші, нарахування, згідно з умовами додатка №4.2 «Порядок розрахунків».

Порядок розрахунків за спожиту реактивну електричну енергію встановлено додатком № 5 від 16.02.2005р. Споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються на протязі 5-ти банківських днів від дати отримання рахунку.

Розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

Крім того, матеріали справи також свідчать, що між сторонами у справі був підписаний Додаток №5 до договору «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», який був складений відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Мінпаливенерго №19 від 17.01.2002р. Сторонами також була складена додаткова угода № 53/55 від 29.09.2006р.. згідно якої сторони визначили, що споживач - Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідне-каналізаційного господарства м. Сімферополя” зобов'язується сплатити заборгованість, яка виникла до 31.12.2005р. у розмірі 5280079,85 грн., згідно наданого графіка, який передбачає сплату щомісяця 88001,33 грн. починаючи з лютого 2007р. по 2012 рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати.

Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію станом на 01.10.2010р. 394718,37 грн., пеню — 23819,95 грн.; 3% річних — 11618,89 грн.; індекс інфляції — 12108,23 грн.. а також заборгованість за додатковою угодою № 53/55 від 29.09.2006р. за період з лютого 2007 по квітень 2008р — у розмірі 352005,27 грн., заборгованість за період з травня 2008р по січень 2009р. - 515547,31 грн. - а всього заборгованість — 867552,58 грн.; з 2008р. по 2009 р. за додатковою угодою пеню — 18476,33 грн.;3% річних — 5908,94 грн. та інфляційні витрати у розмірі 6336,09 грн. з 2007р. по 2008р. за додатковою угодою пеня - 6046,78 грн. 3% річних 2420,03 грн.; інфляційні витрати 14168,21 грн.

Таким чином, станом на момент надання заяви про уточнення позовних вимог загальна сума заборгованості складає: 1363174,40 (один мільйон триста шістдесят три тисячі сто сімдесят чотири грн., 40 коп.) Факт наявності заборгованості сторонами не заперечується та неодноразово підтверджується складеними актами звірок.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувані правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до додатку № 4.2 до Договору та умов додаткової угоди, у разі несвоєчасної оплати Постачальник нараховує Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 Правил користування електричною енергією, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.

Перевіривши правильність обчисленого позивачем розміру пені у сумі 48343,06 грн., суд погоджується з його обґрунтованістю, однак зазначає наступне.

Так, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 p. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд України зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 p. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру неустойки, відповідач посилається на те, що він має велику заборгованість, кошти на погашення штрафних санкцій не виділяються. Відповідач зазначає, що Кримське республіканське підприємство “Виробничого підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” здійснює подачу води населенню м. Сімферополь, за його твердженням, було повинно здійснювати подачу води навіть при наявності боргу за електричну енергію.

Суд звертає увагу на те, що вказані твердження відповідача підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки (пені) та стягнути з Кримського республіканського підприємства “Виробничого підприємства водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя” на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" пеню в сумі 20000 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування інфляційні втрати в сумі 32612,53 грн. та 3% річних в розмірі 19947,86 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що суми річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи зменшення судом належної до сплати пені, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 p., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 20.01.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяви про зменшення позивних вимог прийняти.

2. Позов задовольнити часткове.

3. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600307015001 у філії АКІБ „Укрсіббанк” КРУ, МФО 384801, ЄДРПОУ 20671506) на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго", (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, одержувач: ВАТ "Крименерго" р/р 2603230051142 філія КРУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 324805, код ЄДРПОУ 001314400) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 1262270,95 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

4. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600307015001 у філії АКІБ „Укрсіббанк” КРУ, МФО 384801, ЄДРПОУ 20671506) на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго", (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, одержувач: ВАТ "Крименерго" - р/р 26005303320163 філія КЦВ ПІБ, МФО 324430, код ЄДРПОУ 001314400) пеню за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань, у розмірі 20000 грн., 3% річних у розмірі 19947,86 грн., індексу інфляції 32612,53 грн., 13631,74 грн. державного мита, 24,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.