Рішення № 136524777, 14.05.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/525/26

Провадження № 2/615/407/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання Клименко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої збройною агресією,

встановив:

23.03.2026 представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 296 573,39 євро, що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 15 000 000 грн, та компенсацію за завдану майнову шкоду в розмірі 53 383,21 євро, що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 2 700 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у зв`язку із збройною агресією РФ проти України позивач, як громадянин України, безпосередньо брав участь в бойових діях для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, внаслідок чого при захисті Батьківщини отримав, зокрема, травматичну ампутацію лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки. Дії відповідача спричинили незворотні наслідки, які мали руйнівний вплив на його життя та здоров`я.

Факт збройної агресії проти України завдав душевного болю, безпосередня участь в бойових діях мала істотний вплив на його психічний, фізичний та моральний стан. Постійно перебував та перебуває у пригніченому стані, оскільки бачив усі жахи війни, за час перебування у зоні бойових дій неодноразово був свідком загибелі та поранення побратимів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, був змушений використовувати зброю та зазнавав інших порушень конституційних прав, зокрема, гарантованого ст.27 Конституції України права на життя, адже постійно реально сприймав загрозу бути вбитим або пораненим.

Наразі вимушений звикати до нових реалій життя, підлаштовуватись до умов з врахуванням стану здоров`я. При цьому, терористичні обстріли всієї території України продовжуються і дотепер, томуц продовжує боятись за своє життя і життя своєї родини.

Отримане під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України, тяжке поранення обмежує його можливості займатися професійною діяльністю, яка раніше приносила відчуття задоволення і щастя, порушило внутрішню гармонію та ускладнило адаптацію до повноцінного життя, включно з формуванням довірливих взаємодій у соціальному середовищі.

Внаслідок війни РФ проти України відбулося погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Втратив спокійний сон, позбавлений можливості працювати, докладає зусиль для подолання апатії.

Крім того, життя членів родини перебуває під загрозою через часті обстріли території України, що викликає постійний страх, тривогу та психологічний дискомфорт, який негативно впливає на психічне здоров`я та емоційний стан. Родина щоденно зазнає побоювання за свою безпеку, вимушена перебувати тривалий час в укритті через бомбардування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, а також змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав, у тому числі змушена переховуватись у непристосованих бомбосховищах під час оголошення повітряних тривог.

Через стан здоров`я позивач та його родина постійно перебувають у стресі, що відображається на їхньому психічному благополуччі.

Враховуючи характер вчиненого відповідачем порушення, глибину і тривалість фізичних та душевних страждань, яких зазнав у зв`язку із збройною агресією РФ проти України та безпосередньою його участю у бойових діях, вважає, що йому та членам його родини завдано моральної шкоди.

Душевні страждання, які отримав, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із незаконною збройною агресією РФ проти України, вважає наслідком протиправних дій відповідача, за відсутності яких шкода не була б заподіяна.

Вчинивши збройну агресію проти України та окупувавши частину її території, РФ порушила його право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку, а також право на соціальний і міжнародний порядок, при якому можуть бути повністю здійснені права і свободи, викладені у Загальній декларації прав людини.

Враховуючи ступінь вини відповідача, умисну та зухвалу збройну агресію проти сусідньої держави, виходячи з вимог справедливості, добросовісності, розумності, економічного стану країни агресора, що характеризується наявністю фінансово-економічних ресурсів, оцінює моральну шкоду в розмірі 296573,39 євро, що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 15 000 000 грн.

Майнову шкоду у вигляді витрат на лікування, реабілітацію, протезування позивач оцінив у розмірі 53383,21 євро, що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 2 700 000 грн.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 24.03.2026 відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

У відповідності до ч.10 ст.187 ЦПК України виклик Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, як відповідача у справі, здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.223 ЦПК України).

За ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.279,280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1450 від 25.03.2023, ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення тазової ділянки зліва за обставин: ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 13:50 по 15:20 під час виконання бойового завдання отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу позицій підрозділу в районі н.п. Кузьмине Луганської області з напрямку н.п. Кремінна. Поранення отримане під час проходження військової служби та захисту Батьківщини, під час відсічі збройній агресії РФ проти України в районі н.п. Кузьмине Луганської області, внаслідок дій ворожих сил противника. Не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тілесні ушкодження не спричинені собі навмисно.

Із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3354 від 09.07.2023, ОСОБА_1 отримав тяжку мінно-вибухову травму. Травматичну ампутацію лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки. Множинні відкриті переломи дистальних сегментів променевої та ліктьової кісток, II-II-IV п?ястних кісток, фаланг І пальця, розчавлення IV пальця лівої верхньої кінцівки. Множинні вогнепальні та забійні рани обличчя, правої вушної раковини, лівого передпліччя та кисті, лівого стегна, лівої гомілки, стопи. Забій грудної клітки зліва. Закриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Акубаротравму. Травматичну перфорацію лівої барабанної перетинки. За обставин: 03.06.2023 в ході переміщення особового складу з метою заміни на передньому краї оборони в районі н.п. Новоселівське Сватівського району Луганської області отримав бойове травмування та поранення внаслідок підриву МТЛБ на невідомому вибуховому пристрої. Травмування та поранення отримано під час виконання обов`язків військової служби, зумовлених веденням бойових дій під час захисту Батьківщини, в ході відсічі збройній агресії РФ, в зоні ведення бойових дій. Не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тілесні ушкодження не спричинені собі навмисно.

Отримання ОСОБА_1 зазначених травмувань та поранень підтверджується медичною документацією, а саме: медичною картою №931; виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9461,959,1861,234; епікризом перевідним в інший лікувальний заклад з медичної карти стаціонарного хворого №7801; виписним епікризом №5019.

Згідно довідок ВЛК №1101 від 03.10.2023, №1291 від 02.11.2023, №1345 від 14.11.2023, №1527 від 19.12.2023, №45 від 09.01.2024, №260/1 від 20.02.2024, солдат мобілізований ОСОБА_1 , в/ч НОМЕР_1 , у ЗСУ з 04.2022, призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-снайпер, пройшов медичні огляди ВЛК в/ч НОМЕР_2 03.10.2023, 02.11.2023, 14.11.2023, 19.12.2023, 09.01.2024, 20.02.2024, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) наслідки вибухової травми (03.06.2023) тяжкого ступеню у вигляді синтезованого перелому кісток лівого передпліччя, ампутаційної кукси 4 пальця лівої кисті, ампутаційної кукси лівого стегна на рівні н/3. Поранення (травма), згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких. Поранення (травма) пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення №3354 від 09.07.2023). Потребує лікування (реабілітації) у в/ч НОМЕР_2 , протезування лівої нижньої кінцівки Z 89.6 (протез основний, протез для купання, чохли, силіконовий лайнер), лікування (реабілітації) в протезно-ортопедичному підприємстві, звільнення від виконання службових обов`язків на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу.

В свідоцтві про хворобу №260 від 28.04.2024 зазначено, що на підставі ст.63а,78а графи ІІ Розладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Із довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №689689, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 30.04.2024 безстроково у зв`язку із пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини. Протипоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах.

Згідно із довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №116368, ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності у відсотках складає 80% з 27.03.2024 одноразово.

Зі змісту витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №89 від 27.03.2024, військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону, який знаходиться в розпорядження командира частини, звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.03.2024 №95-РС з військової служби у відставку за ст.26 ч.4 п.2 п.п.«б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», з 27.03.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Ст.1 ЗУ «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.

Ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За ч.1,2 ст.124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

В п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

З ч.2 ст.2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

В ч.1 ст.49 ЗУ «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень ст.49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (ст.48 ЗУ «Про міжнародне приватне право»).

За приписами п.3 ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

24.02.2022 РФ здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення на території України з 05:30 24.02.2022 воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Ця обставина не підлягає доказуванню згідно з ч.3 ст.82 ЦПК України.

02.03.2022 збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27.04.2022 Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» №2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Здійснивши збройну агресію відносно України, РФ порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

З огляду на викладене, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.

В ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає.

Ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, де зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Проте, не усі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в п.49 постанови від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень ст.16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Тобто, можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №279/1834/22).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №487/6970/20, постанова Об`єднаної палати Верховного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, слід враховувати, що:

- дійсно внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;

- законодавець в ст.23 ЦК України передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);

- розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди;

- такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії російської федерації проти України тощо.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі №216/5657/22.

Усі справи про моральну шкоду, спричинену із війною, можна розподілити на декілька категорій: (а) справи, де моральна шкода пов`язана із втратою близької людини; (б) справи, де моральна шкода пов`язана із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я позивача; (в) справи, де моральна шкода пов`язана зі знищенням, пошкодженням, втратою майна або втратою доступу до майна; (г) справи, де моральна шкода пов`язана із внутрішнім переміщенням, або необхідністю покинути країну; (д) справи, де моральна шкода пов`язана із фактом війни як таким.

Що стосується категорій (а), (б) і (в), то в цих випадках наявність моральної шкоди, зазвичай, не викликає сумнівів, і єдиним проблемним питанням залишається питання обчислення розміру компенсації. Натомість, у категоріях (г) і (д) судами висловлюються різні позиції.

Що стосується даної конкретної справи, то судом встановлено, що на підтвердження завданої моральної шкоди позивачем надано докази щодо отримання травмування та поранення під час виконання обов`язків військової служби, зумовлених веденням бойових дій під час захисту Батьківщини, в ході відсічі збройній агресії РФ, в зоні ведення бойових дій.

Суд зауважує, що війна дійсно позначилася на кожному українці, навіть люди, котрі не зазнали гірких утрат близьких, каліцтва чи іншого тілесного болю і не втратили власність, переживають непростий у психологічному плані досвід та моральні страждання.

Європейський суд з прав людини в п.37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Тому, суд встановлює факт порушення прав позивача у вигляді наявності моральної шкоди, проте нормативно на законодавчому рівні не встановлено мінімальний та максимальний розміри моральної шкоди та методику його визначення.

Суд вважає, що грошове відшкодування на користь позивача є необхідним, при цьому суд здійснює оцінку на засадах справедливості, яка перш за все передбачає об`єктивний аналіз того, що є справедливим, чесним та розумним відповідно до конкретних обставин справи, включаючи не лише позицію позивача а й загальний контекст ситуації, в якому відбулося порушення прав позивача, у сукупності з іншими негативними наслідками, які виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.

Отже, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотність порушення його конституційних прав, вимушених змін у його житті, спричинених наслідків та їх невідворотність, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 15 000 000 грн., що є достатнім та справедливим розміром компенсації за заподіяну позивачу шкоду.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди суд зазначає.

Ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач зазначає, що йому завдано майнової шкоди у вигляді витрат на лікування, реабілітацію та протезування, яку він оцінив у сумі 53 383,21 євро, що станом на дату звернення до суду відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 2 700 000 грн.

Водночас зазначені доводи є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки до позовної заяви не додано жодного документа, який би підтверджував фактичне понесення позивачем витрат на лікування, реабілітацію чи протезування, їх обсяг та вартість.

Матеріали справи не містять жодних платіжних документів, рахунків, чеків, квитанцій, договорів, актів виконаних робіт, медичних висновків чи інших доказів, які б свідчили про реальне здійснення відповідних витрат.

Фактично заявлена сума ґрунтується виключно на припущеннях та власній оцінці позивача, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства щодо обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення майнової шкоди у зазначеному розмірі є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст.524 ЦК України).

Тлумачення ч.2 ст.524 ЦК України свідчить, що учасники цивільного обороту можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті в договорі.

Підстав для допустимості визначення відшкодування (компенсації) шкоди в іноземній валюті, окрім випадків якщо зокрема, її викрадено, чинний ЦК України не містить. Підстави для визначення еквіваленту завданої позивачу моральної шкоди в іноземній валюті також відсутні з огляду на приписи ч.1 ст.533 ЦК України. Таким чином еквівалент визначається в гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з держави-агресора Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду, завдану збройною агресією, в розмірі 15 000 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з держави-агресора Російської Федерації користь держави судовий збір в розмірі 16 640 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.05.2026.

Суддя А.П. Токмакова