Рішення № 136524326, 14.05.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/692/26

Провадження № 2/352/843/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

20.03.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.02.2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП банк» був укладений кредитний договір № 2017961357, згідно з умовами якого відповідач отримав 20000,01 грн, на придбання товарів у продавця в сумі 19700, 01 грн строком на 24 місяці до 10.02.2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01% та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ПАТ «ОТП банк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

19.06.2020 року між ПАТ «ОТП банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №19/06/20, відповідно до умов якого позивач набув прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 2017961357 від 10.02.2018 року. Відтак, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 15 253,71 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 9852,12 грн; заборгованість за відсотками 1,59 грн. заборгованість за комісією 5400 грн., яку і просить стягнути позивач та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутністю представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 07.04.2026 року. Правом на подання відзиву не скористалася.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 25.03.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 10.02.2018 між Акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2017961357. Згідно умов договору Банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: на придбання товару у продавця в розмірі 19700,01 грн, на сплату послуг за надання виписок в електронному вигляді (смс-інформування) - 300 гривень 00 коп., загальний розмір кредиту 20 000,01 грн. Строк, на який надається кредит 24 міс. Розмір власного внеску відповідача - 998 гривень 79 коп. Процентна ставка за кредитом - фіксована процентна ставка 0,01 % річних, реальна річна процентна ставка: 27, 22 % річних, загальна вартість кредиту: 25 401,74 гривень.

Підписанням цього договору позичальник надає банку доручення на перерахування визначених цим договором сум на рахунок отримувачів (продавців). Позичальник зобов`язаний повернути банку кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені договором не пізніше «10» лютого 2020 р.

Згідно п. 1.5 договору за управління кредитом позичальник сплачує комісію, розмір якої зазначений у Графіку платежів.

Згідно п. 1.2 договору банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором додатком №1 «Графік платежів».

Відповідно до п.п.2.1-2.3 договору за умови належного виконання позичальником умов договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку відкриває відновлювальну кредитну лінію, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки. Загальний розмір кредитної лінії складає 3 000.00 гривень. Строк користування кредитною лінією становить 3 роки (три роки) з моменту підписання банком і позичальником цього договору.

За користування кредитною лінією, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку та на дату укладення угоди розмір процентів становить 40 процентів річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 процентів за день (п. 2.4 договору).

Договір підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 10.02.2018 року (доказ в електронному вигляді).

У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2017961357 від 10 лютого 2018 р. зазначено дату платежу 24 платежа з 12.03.2018 по 10.02.2020 року, сума платежу, щомісячна комісія в розмірі 600 грн протягом 8 платежів з 10.06.2019 по 10.02.2020 року, 300 грн за послугу «СМС+ довідка», реальна річна процентна ставка - 27,22%, загальна вартість кредиту - 25 401,74грн (доказ в електронному вигляді).

Крім того ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, анкету заяву на отримання кредиту, згоду-дозвіл на обробку персональних даних (докази в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься товарний чек №003000008257670 від 10.02.2018 року на придбання товару у "ТОВ "ДІЄСА" на загальну суму 20 698,80 грн (доказ в електронному вигляді).

Згідно фіскального чеку від 10.02.2018 року було придбано товару та послуг на загальну суму 20698,80 грн (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до розписки ОСОБА_1 підтвердила, що нею отримана картка № НОМЕР_1 строком дії до 10/20. З правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» ознайомлена (доказ в електронному вигляді).

У меморіальному ордері № 6342480 від 12 лютого 2018 р. зазначено операцію, в якій зазначено платника ОСОБА_1 , отримувача ТОВ «Дієса» сума переказу - 19700,01 грн. Призначення платежу: Видача кредиту за кредитним договором №2017961357 від 10.02.2018 року (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №2017961357 від 10.02.2018 року за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 15 253,71 грн, з яких: 9852,12 грн тіло кредиту, 1,59 грн відсотки за користування кредитом, комісія за РО 5400 грн. При цьому відповідачем сплачено коштів в рахунок погашення тіла кредиту 10147,89 грн, 1,23 грн відсотків нарахованих на строкову заборгованість, 19,88 грн плата за пропуск платежів (доказ в електронному вигляді).

19.06.2020 року між АТ "ОТП БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №19/06/20, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2017961357 від 10.02.2018 року на суму заборгованості 15253,71 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу (доказ в електронному вигляді).

12.03.2026 року позивач звертався з вимогою до відповідача про виконання зобов`язань за кредитним договором в загальній сумі 15253,71 грн (доказ в електронному вигляді).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно комісії за обслуговування кредиту.

Разом з тим, частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі , та забезпечує повноту досліджень обставин справи.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св 19), та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що сторони шляхом підписання кредитного договору № 2017961357 від 10.02.2018 року обумовили у письмовій формі розмір процентів за користування кредитними коштами в сумі 0,01% річних.

Відповідач отримала кредит на придбання товарів, в подальшому розпорядилася даними коштами на власний розсуд, але свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів в повному обсязі не виконала, кредитні кошти не повернула.

Доказів на спростування отримання кредиту за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2017961357 від 10.02.2018 року відповідачем не надано.

Однак, суд не бачить підстав для сплати 19,88 грн за пропуск платежів, які були сплачені відповідачем, оскільки такий платіж не було обумовлено підписаним ОСОБА_1 кредитним договором, тому дану суму слід зарахувати на погашення заборгованості по відсотках за кредитом в розмірі 1,59 грн, а решту суми на погашення тіла кредиту. Відтак, заборгованість за відсотками за користування кредитом є сплаченою в повному обсязі, а тіло кредиту становитиме 9833,83 грн (9852,12-18,29).

Щодо включення банком до розміру заборгованості комісії за обслуговування кредиту, передбачену договором, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5 договору встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

При цьому зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Відтак, в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором від № 2017961357 віл 10.02.2018 року на суму - 5400 грн слід відмовити, оскільки підстав для нарахування та стягнення комісії не доведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 1716,41 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 8000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 01.07.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" та адвокатським об`єднанням «Апологет» (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093, виданого 29.09.2012 року на ім`я Усенко Михайло Ігорович (доказ в електронному вигляді);

ордер серії ВС №1381377 на надання правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" у судах загальною юрисдикції адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем, виданий АО «Апологет» (доказ в електронному вигляді);

актом наданих послуг №271 від 09.03.2026 року, згідно якого виконавчем АО «Апологет» надано клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2017961357. Сума наданих послуг 8000 грн (доказ в електронному вигляді);

детальний опис наданих послуг до акту №271 від 09.03.2026 року (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК Українип ередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 8000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2017961357 від 10 лютого 2018 року в сумі: 9 833 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять три) грн 83 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн 41 коп. та 3 000 (три тисячі) грн судових витрат.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 14.05.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.